Вадим Гутцайт: «Спорт вчить бути патріотом, прагнути перемоги!»

Він звик до роботи виключно на успішний результат та не боїться відповідальності, не зважає на чутки та лояльний до справедливої критики, свідомо вирішив очолити олімпійський рух в Україні та розпочати нову еру в роботі Олімпійського комітету.
На звітно-виборчій Генеральній асамблеї новим президентом НОК України було обрано Вадима Гутцайта. Міністра молоді та спорту України, олімпійського чемпіона 1992 року з фехтування на шаблях в командному турнірі, суддю міжнародної категорії, до недавнього часу успішного наставника олімпійських і світових чемпіонів, головного тренера національної збірної, президента Федерації фехтування України


- Мабуть, немає людей, які не хвилюються. «Передстартова лихоманка» у спортсмена, у будь-якої людини – це абсолютно нормальний стан. І я, звичайно, переживав за результати голосування, які, насамперед, вважав оцінкою моєї попередньої роботи, усієї історії від спортсмена до міністра. Чи був я на правильному шляху, працюючи протягом усього свідомого життя в спорті, чи ні? І коли люди віддали за мене 123 голоси, я цю оцінку зрозумів, а також відчув підтримку та віру колег у те, що мій професіоналізм і досвід допоможуть тримати високу планку в діяльності Олімпійського комітету. Тому в цілому, зізнаюся, нервував, але вірив в успіх, тому що без віри в себе неможливо рухатися вперед. І коли я прийняв рішення балотуватися, то йшов тільки на перемогу.


- Напередодні виборів президента НОК я для себе визначився в пріоритеті, і оприлюднив свою позицію: в разі обрання на цю посаду мене, я готовий залишити посаду Міністра молоді та спорту і зосереджу свою увагу виключно на роботі в Національному олімпійському комітеті.
Моє рішення незмінне. Наразі після обрання мене президентом НОК, посаду Міністра залишу після процедурних узгоджень з Прем’єр-міністром та після прийняття моєї відставки Верховною Радою України.


- Я про це не думав. Просто у мене такий життєвий принцип: один у полі не воїн; який би ти розумний чи досвідчений не був, але все знати і робити сам не можеш. Все, що зроблено, це – командний успіх. У тісній спільній роботі ми працювали за різними напрямами. Колосальні досягнення в Токіо, зрозуміло, це насамперед результат наполегливої самовідданої підготовки атлетів і тренерів. Розвиток інфраструктури спорту – у контакті з губернаторами ми виконували програми Президента «25 спортивних магнітів» і «Активні парки – локації здорової України». І, до речі, нам у стислі терміни вдалося відновити і створити чимало нових палаців спорту, басейнів, льодових майданчиків, понад 600 «активних» локацій. Ми працювали і над змінами у законодавчій сфері, намагалися полегшити роботу федераціям.


- Прем’єр-міністр, інші колеги поставилися з розумінням до мого рішення балотуватися на посаду президента НОК. У тому числі щодо переходу в Національний олімпійський комітет. Адже я все життя в спорті: як спортсмен, як тренер, як менеджер та управлінець.
Фактично, по значущості ця посада прирівнюється до посади міністра - не менш важлива і не менш відповідальна. 17 років на цій посаді працював Сергій Бубка. Останні два роки, я як міністр пліч-о-пліч працював з ним з багатьох питань: підготовки до олімпійських змагань, підтримки спортсменів та тренерів, міжнародної політики.
Особливого значення це набуло сьогодні під час військової російської агресії. Є особисте бажання і воно співпадає з завданням Офісу Президента і Президента – повний санкційний бан представників країн-агресорів. Ми продовжимо взаємодію зі спортивною спільнотою щодо відсторонення російських і білоруських представників від світового спортивного руху, щодо підтримки спортсменів та тренерів, які перебувають за кордоном, підготовки до наступних Олімпійських та Європейських ігор, щодо подальшої відбудови спортивної інфраструктури України та створення відповідних умов для підготовки наших олімпійців.
Нам необхідно постійно працювати з міжнародними спортивними організаціями, в першу чергу з Міжнародним олімпійським комітетом, який має колосальний авторитет у світі.
Стосовно Федерації фехтування – я вже написав заяву про звільнення з посади президента, щоб уникнути конфлікту інтересів, оскільки засновниками Національного олімпійського комітету є всеукраїнські федерації з видів спорту.

- Так. У мене є розуміння, з чого починати. Я вже приступив до виконання обов’язків президента НОК. В комітеті є відповідна служба – виконавча дирекція НОК. Спілкуюся з працівниками, аналізую, що можна удосконалити в роботі, формую свою команду. У 2022 році завершує свій термін програма розвитку олімпійського руху. Тому необхідно розробляти програму на наступний термін з урахуванням пріоритетів сьогодення та ситуації в країні, а також програму, з якою я йшов на вибори президента НОК. Багато питань щодо участі національних збірних команд у ІІІ Європейських іграх, що відбудуться у червні-липні 2023 року, і не менше питань, пов’язаних з участю в ХХХІІІ Олімпіаді 2024 року в Парижі. Вже активно готуємося.


- В усьому світі за розвиток конкретного виду спорту в більшості відповідають федерації, які заявляють спортсменів на міжнародних змаганнях, на Олімпійських іграх – Олімпійські комітети, а не держава. Україна прагне інтегруватися у Європейське співтовариство, тому маємо і у себе застосувати основні принципи розвитку спорту. Не можна повністю перекласти відповідальність за все на державу: і організацію, і фінансування. Відповідальність за результат повинні нести і федерації, і держава на паритетних умовах. На жаль, багато всеукраїнських федерацій не готові на сьогодні до такої форми роботи, а сподіваються лише на державу.
Я маю на увазі не тільки участь у змаганнях. Велика робота має проводитися зі спортивним резервом, освітня робота, боротьба з допінгом, міжнародна взаємодія – багато всього, що фактично вписано в статут кожної федерації, але подекуди виконується формально.
Вважаю, це треба змінити. В Україні декілька років триває експеримент з передачі окремих повноважень від профільного Міністерства до всеукраїнських федерацій. Є вже певні висновки. Окремі федерації побачили в експерименті лише можливість використовувати державні кошти на свій розсуд. Так не повинно бути.
НОК, як організація, що об’єднує всі федерації, може і повинна бути флагманом у впровадженні цих змін, в адаптації й інтеграції спортивної сфери до європейських стандартів. Для цього, в першу чергу, необхідно удосконалити українське законодавство і спонукати федерації бути більш активними.


- Раніше функції НОК щодо участі в Олімпійських іграх були виключно представницькі. За підготовку спортсменів відповідало Міністерство молоді та спорту. На мою думку, НОК може взяти відповідальність і за підготовку спортсменів, звичайно, через національні спортивні федерації. Так, моє бачення - розширити повноваження Олімпійського комітету. Я готовий до таких нововведень. Але вони, повторю, і це міститься в моїй програмі, можливі лише за змін у законодавстві – Законі України «Про фізичну культуру і спорт», Бюджетному кодексі. За підтримки влади, депутатів ці задуми цілком реально здійснити.
В світі чимало прикладів, коли Олімпійські комітети повністю опікуються спортом високих досягнень, беруть на себе підготовку й участь команд в Олімпійських іграх, чемпіонатах Європи та світу в тісному контакті з федераціями, і мені хотілося б рухатися тим шляхом, яким пішов і працює весь світ. Спілкувався з багатьма президентами федерацій, вони підтримують цю ідею і вважають, що час до таких змін вже настав.


- Я все життя в спорті. Спорт вчить бути сильним, працьовитим, патріотичним, прагнути перемоги, працювати командно. Все життя я керуюсь олімпійськими цінностями і вірю, що чим більше ці цінності будуть поширюватися у суспільстві, особливо серед дітей та молоді, тим сильнішим ставатиме наше суспільство і наша держава.


- Вони мають йти поруч, тому що мета у них одна: розвиток спорту в Україні, створення висококласних умов для підготовки і перемог наших спортсменів, а також залучення українців до занять руховою активністю, фізичною культурою. У співробітництві цих двох організацій завжди була повна взаємодія.

- Моє особисте переконання, що міністерство має бути, йому належить обов’язок формування державної політики в розвитку фізичної культури і спорту. Міністерство працює над змінами в законах у сфері спорту. Масова фізкультура – це також прерогатива міністерства. Всі ми чудово розуміємо, що наші чемпіони - це своєрідна верхівка айсберга, а його основою є масовий спорт, зокрема дитячий спорт. І від стратегічних, визначених міністерством, на основі яких в регіонах відкриваються ДЮСШ, клуби, інші спортивні заклади, залежить у подальшому поява наших нових спортивних зірок. Окрім того, в наших сьогоднішніх реаліях треба створювати умови для реабілітації наших захисників. І спорт – це рішення проблеми.


- Чому ні? Я вже неодноразово наводив приклад, що колись багато хто не вірив, що в нашій країні можна провести Євро-2012. Коли в Україну приїздив президент МОК Томас Бах, він говорив, що для початку можна було б підготуватися і провести Європейський юнацький олімпійський фестиваль, а потім, можливо, й Юнацькі олімпійські ігри. Це дало б можливість протестувати свої можливості, збудувати нові спортивні арени. Складнотехнічні й дорогі для будівництва та експлуатації об’єкти можна було б запропонувати використовувати спільно з сусідніми дружніми до нас країнами. Чому ж не ставити цілі? Це був би потужний поштовх для розвитку зимових видів, в яких, на жаль, ми поки що відстаємо через відсутність матеріально-технічної бази. Переконаний, як тільки у нас з’явиться багато зимових спортивних споруд, там відкриватимуться дитячі секції, зимовий спорт пожвавиться і з часом на Олімпіадах святкуватимемо кілька медалей в різних дисциплінах! Зимові Олімпійські ігри в Україні – цілком реальні. Звичайно, в цьому олімпійському напрямку на нас чекає колосальна робота протягом десятиліть. І якщо таке рішення буде прийняте, після війни займатимемося цим.


- Всі основні кошти на підготовку спрямовуватимуться міністерством. Фонд солідарності МОК, роботу якого координує Сергій Бубка, підставив плече і надав неоціненну допомогу нашим атлетам від початку війни. Разом з Фондом відповідно до розроблених критеріїв ми працюватимемо з організації підготовки і в наступному передолімпійському році.


- Мені вдалося зробити Міністерство злагодженим колективом, який працює командно і ефективно. Зараз я більш глибоко вивчаю усі структури НОК та їх функціонал. Звичайно, хочу організувати роботу таким чином, щоб кожен учасник олімпійського руху був не тільки членом Національного олімпійського комітету, а й партнером, брав активну участь у житті олімпійської родини.


- Діяльність НОК фінансується з різних джерел. Є підтримка МОК, є спонсорська участь, і підтримка держави. Моє завдання – збалансувати усі фінансові ресурси у цей важкий час, підтримати спортсменів, особливо елітних, адже це наша надія на олімпійські нагороди.
Щодо другої частини запитання – ми всі, безумовно, віримо в перемогу України і вже думаємо про повоєнну відбудову країни, понівеченої спортивної інфраструктури. Без допомоги міжнародних партнерів нам з цим буде важко впоратися. Тому консультації продовжуються, коли будуть конкретні домовленості, я обов’язково розповім.


Моє прагнення, щоб завдяки розвитку масового спорту громадяни України, мали можливість зробити власне життя насиченішим, здоровішим. Хочу, щоби вся держава вболівала і пишалася своїми спортсменами, які здобувають олімпійські нагороди і на честь яких здіймається Прапор та лунає Гімн України в усіх куточках світу!


Нічого не змінилося. Якби, приміром, Ольга Харлан чи хтось з її подруг по команді сказав би, що їм необхідна моя допомога на зборах на олімпійській базі в Кончі-Заспі, я вибрав би на це час. Вважаю, що професіонал завжди знаходить час для всього. І тренуватися, і працювати, і з сім’єю побути.