Гімнастика з «чоловічим характером»

Героїнею нашого чергового репортажу про підготовку збірних стала чоловіча команда зі спортивної гімнастики. Безумовно, це один з найбільш видовищних видів спорту. Причому, тренування гімнастів захоплює також, як і їхні виступи на змаганнях. Тому, що неймовірно цікаво бути свідком виконання найскладніших елементів, народження фантастичних комбінацій, яким потім аплодуватимуть вболівальники на найбільших міжнародних форумах.

Протягом багатьох десятків років українські атлети незмінно входять до групи лідерів світової спортивної гімнастики, про що свідчать численні нагороди Олімпійських ігор, планетарних і континентальних першостей. Ще зовсім свіжі в пам’яті яскраві моменти Олімпіади-2016 в Ріо-де-Жанейро, де на гімнастичному помості блискуче виступав Олег Верняев. І сьогодні ми маємо гідну збірну, яка готова штурмувати найвищі п’єдестали, насамперед, олімпійські.
У цьому ми вкотре переконалися, коли вирушили до нашої головної гімнастичної команди на олімпійську базу в Кончі-Заспі. При вході в зал нас зустрічає головний тренер чоловічої збірної України зі спортивної гімнастики Геннадій Сартинський.
До початку заняття ще десять хвилин. Спілкуємося з тренером Едвардом Добровольським, який розповів про пріоритетні напрямки сьогоднішніх занять.. Як з’ясувалося, нам пощастило, що потрапили сюди саме цього дня, оскільки тренування було не простим, а контрольним. Або, як тут кажуть, «прогін». До нас підходить Геннадій Сартинський і пояснює, чим ці заняття відрізняються від інших. По суті, контрольне тренування – це модель змагань. Тут практично все, як на офіційних стартах. Суддівська бригада – сьогодні це Сартинський і старший тренер молодіжної збірної Ірина Надюк – виставляє бали. Гімнасти відчувають дух суперництва, намагаються заробити максимальні оцінки. Наявні всі атрибути змагань за винятком хіба що форми.
Перед нами практично вся еліта чоловічої спортивної гімнастики країни: чемпіон і віцечемпіон Олімпійських ігор у Ріо, переможець і призер світових і континентальних першостей Олег Верняєв, бронзовий призер Олімпіади в Лондоні, володар нагород чемпіонатів світу та Європи Ігор Радівілов, віцечемпіон Європи, дворазовий бронзовий призер Європейських ігор в Мінську Петро Пахнюк, а також їхні колеги – Владислав Грико, Володимир Костюк, Радомир Стельмах, Євген Юденков, Ілля Ковтун та інші.
Добігла кінця розминка. Розпочався перший «іспит» – виконання сальто на доріжці як елементу вільних вправ.
Спортсмени стають в ряд, і головний тренер ставить завдання кожному.
Розбігається Олег Верняєв, виконує сальто – і за секунду він уже на килимі, де продовжує виконувати комплекс вільних вправ.
Сальто виконує Ігор Радівілов. Напевно, в нього залишилися певні сумніви з приводу приземлення... Знову розбігається. Цього разу все начебто нормально. Задоволений. І судді-тренери теж.
– Євген Юденков! Будь ласка!
Хлопець у чорній майці і чорних шортах після сальто переходить на килим – виконує кілька елементів вільних вправ. І знову на доріжці – розбіг і сальто. Сартинський робить схвальний жест рукою:
Нашу увагу привернув Радівілов, який налаштувався виконувати поспіль декілька серій опорних стрибків. Ми із задоволенням спостерігаємо за цим «шоу». На наш погляд, виконав дуже добре, що й не дивно – все-таки коронний снаряд Ігоря. Але сам спортсмен явно був не дуже задоволений. Звичайно, йому краще знати, він відчуває нюанси.
А ось і Олега викликають до снаряда. Поспішаючи, змащує руки магнезією. Початок не був вдалим. Виконавши пару елементів, зіскакує. Йде на другу спробу. І знову не до кінця. Геннадій Людвигович словами підтримує гімнаста:
– Нічого, Олеже... Все буде нормально. Зберися.
Лідер збірної пройшовся навколо снаряда, відновив дихання, заспокоївся. Третя спроба вдалася. Зробив повністю всю комбінацію. Хоча і не ідеально, але добре.
Звертаємо увагу, що Верняєв після чергової комбінації на турніку відходить в сторону, присідає. Імовірно, не дають спокою больові відчуття. Але видатного спортсмена це ніколи не зупиняє – Олег знову прямує до снаряда. Виконує комбінацію в повному обсязі і робить хороший зіскок.
Після цього він бере невелику паузу. Нам її вистачає, аби поговорити з ним. Олег розпочинає з розповіді про те, як входить у форму після відновлення тренувань.
– Весь період вимушеного простою я відпочивав у повному розумінні цього слова. Тобто взагалі обходився без фізичних навантажень. Звичайно, міг вдома робити легкі «підкачки», але мені вони не дуже потрібні. Навіть коли я їх виконував би, це не означає, що з перших же тренувань кинувся би на «штурм» снарядів і показував би на них чудеса. Тому вирішив просто відпочивати, оскільки свій організм і його особливості знаю прекрасно. І чекав сигналу «до бою». Зараз же триває процес, так би мовити, поступового набирання форми.
Це буде зробити легше порівняно з періодом мого відновлення після операцій. Тоді було фізично тяжко: відчував дуже сильний біль. А зараз головне – «фізику» і техніку привести до норми, і потім можна спокійно рухатися вперед. Хоча, зізнаюся, чекав гіршого. Все-таки набрав багато зайвої ваги – з 55 до 63 кг. Але нічого, зараз потихеньку зганяю. Головне - не робити це різко. Форсування може призвести до зворотного результату. Розраховую невдовзі вийти на свою вагу.
Мій головний стимул – увійти в ту форму, яку набрав до весни. Це особливий стан, навіть не можу словами його точно визначити... Скажімо так: це стан, за якого мені байдуже, коли і де виступати, аби виступати. Був період, коли після виступу на серйозному міжнародному турнірі приїхав додому, а тут – Кубок Стелли Захарової. У мене було п’ять днів до відльоту до Японії на Кубок світу в багатоборстві. І замість того, щоб тренуватися, виступив на домашньому турнірі – на одному подиху, абсолютно легко.
Це такий стан, в якому поєднуються відчуття внутрішньої свободи вибору, неймовірна впевненість в собі і готовність взяти участь в будь-якому старті в будь-який момент. Думаю, що це і є критерій ідеальної форми. Ось і зараз хочу дійти до такої форми. Треба тільки над «фізикою» серйозно попрацювати, аби знову знайти витривалість і силу.
І, звичайно, треба «піднімати» і шліфувати програму. Необхідно бути у цілковитій бойовій готовності до чемпіонату Європи, який планують провести в грудні в Баку. Дуже сподіваємося, що цим планам нічого не завадить. А головна мета залишається тією самою – Олімпійські ігри.