Національний олімпійський комітет України
Данило Даниленко: «Завжди хочеться більшого»
- Олімпійська Арена №6-2020
- Тренування - репортаж
Спортсмен, котрий спеціалізується у бігу на 400 м, побив особисті рекорди, двічі сходив на п’єдестал Європейських ігор у Мінську (в команді та в змішаній естафеті 4х400 м), виграв свою коронну дистанцію на чемпіонаті Асоціації Балканських легкоатлетичних федерацій (ABAF), зупинився за крок до п’єдесталу Всесвітньої універсіади, уперше виступив на чемпіонаті світу й тепер мріє про дебют на Олімпійських іграх у Токіо.
Назвіть три найбільш значущі для вас старти минулого року.
- Всесвітня Універсіада в Неаполі, де я став четвертим і встановив особистий рекорд - 46,09. Можна сказати, що це на даний момент мій найбільший особистий успіх у кар’єрі на міжнародному рівні. Я перебував у чудовій формі й відчував упевненість у собі. Також можна згадати Європейські ігри у Мінську. Хоча за рангом вони поступаються чемпіонатам світу і Європи, а також Олімпіаді, але за емоційним наповненням і яскравістю ці змагання пройшли на високому рівні. Третій старт, який би я виділив, – чемпіонат світу в Досі. Це був мій дебют, і я здобув там дуже цінний досвід, багато зрозумів для себе, побачив, наскільки відстаю від лідерів і який рівень підготовки в суперників загалом. Звичайно, я і раніше усе це аналізував, але побачити на власні очі кращих з кращих – це зовсім інше.
У Мінську ви святкували перемогу у змішаній естафеті, чи знайомі були з цим відносно новим форматом до того?
- За рік до Європейських ігор у нас була матчева зустріч за участю атлетів п’яти країн, вона так само проводилася у столиці Білорусі. Це були тестові змагання, організатори хотіли випробувати електроніку, та й зрештою сам формат. Ось там я вперше виступав у міксті. В принципі, такої вже великої різниці з класичною естафетою не відчув. Хлопці біжать з хлопцями, дівчата з дівчатами. На Європейських іграх це було зафіксовано правилами. На чемпіонаті світу, здається, можна було вибирати розстановку, але усі команди все одно віддали хлопцям перший і четвертий етапи, а дівчат поставили в середину. Напевно, це найбільш ефективна схема.
Щодо підготовки, то також суттєвої різниці між змішаною естафетою й звичайною немає. Усі тренуються самостійно, і лише за кілька днів перед стартом, безпосередньо на місці проведення змагань, ми відпрацьовуємо передачу палички. Якщо вона вдала, то можна на етапі від двох десятих до пів секунди виграти. На 400-метрівці це, звичайно, теж важливо, але не так, як в естафеті 4х100 м. Тож кількох тренувань перед змаганнями вистачає.
Коли вперше після вимушеної перерви ступили на доріжку, було враження, що й не сходили з неї, чи все довелося згадувати?
- Мені здавалося, ніби я дуже давно не був на стадіоні. Можна порівняти з відчуттями, які виникають після відпустки. Хоча ми не сиділи склавши руки увесь карантин, бігали у лісі. Але на доріжці робота інша, якщо можна так сказати, більш гостра. Знадобилися тиждень-два, аби звикнути.