До олімпійської медалі разом з "Олімпійською Ареною"!
Засновник:
Національний олімпійський комітет України

Повернення на воду

Збірна України зі стрибків у воду
Здавалося, що цього моменту ми чекали цілу вічність – великий спорт у країні оживає! Вимушений застій нарешті поступається місцем активній фізичній роботі і творчій діяльності. Представники багатьох видів уже повертаються до залів, на стадіони і майданчики. Поступово входить до свого звичного тренувального режиму і збірна України зі стрибків у воду. На одному з перших після карантину планових занять у Спортивному центрі «Ліко» побували кореспонденти «Олімпійської арени», їм пощастило побачити майже всіх наших зірок.

Нам не раз доводилося бувати в цьому суперсучасному центрі під час проведення великих міжнародних змагань. Нагадаємо, що 2017-го й 2019-го тут проводили чемпіонати Європи зі стрибків у воду серед дорослих, а 2018-го – юніорський чемпіонат світу.
І ось вперше, перебуваючи в «Ліко» з «робочим журналістським візитом», ми стали свідками копіткої тренувальної роботи членів наших головних команд – дорослої і юнацької. Було відчуття, що перебуваємо за лаштунками в театрі і перед нашими очима відбувається репетиція, розгортається історія неймовірних перетворень. Дійсно, є в цьому якась магія... Уявімо на секунду такі собі «чарівні пазли», коли з безлічі окремих елементів раптом виходить складна красива картина. І ще додамо хорошу порцію екстремальності! Що там казати, в звичайному житті небагато знайдеться тих, хто готовий без страху стрибнути вниз хоча б «солдатиком» навіть з трьох-п’яти метрів, а що говорити про десятіметрівку!
До «Ліко» ми приїхали вранці. У холі центру нас зустрічає головний тренер збірної України зі стрибків у воду Тамара Токмачова:
– Пропоную розпочати з «сухого» залу. Там зараз займаються загальною фізичною підготовкою. Хвилин за сорок перемістимося до басейну.
Прямуємо до залу, де кипить робота. Уже доводилося бувати в цьому спеціалізованому приміщенні, але воно не перестає дивувати різноманітністю тренувальних атрибутів. Тут і гімнастичні снаряди, і батути, і вишки для стрибків у «сухий» басейн...

Скориставшись короткою паузою в тренуванні, запитуємо про перебіг відновлення після карантину.
– Звичайно, непросто входити в форму після такої перерви, – зауважує Колодій. – Хоча вдома і виконував певні вправи, але це, як розумієте, не те. На перших же повноцінних тренуваннях зрозумів, що тіло деякою мірою відвикло від звичних навантажень, у м’язах і суглобах відчував біль.
Вирушаємо до басейну.
На триметровому трампліні займається тільки одна спортсменка – Анна Письменська. Всі її колеги – хлопці й дівчата – стрибають з вишок різної висоти. Внизу, у басейні, розмістилися тренери Ольга Іваненко, Тетяна Погрібна, Данило Євонін.
Звуковий фон у залі створюють тільки плескіт води і голоси наставників:
В одному з підлітків, який готується до стрибка на «семиметрівці», впізнаємо Олексія Середу, котрий минулого літа зчинив справжній фурор, у тринадцять років завоювавши «золото» дорослого чемпіонату Європи. Не випадково в березні він став лауреатом Всеукраїнської урочистої церемонії «Герої спортивного року» в номінації «Зірка, що сходить».
Дочекавшись моменту, коли Олексій вирине і опиниться на «суші», підходимо до нього. Перше, що помічаємо, – хлопець з минулого року помітно підріс. Чи це не створює йому труднощі? Про це і питаємо.
– Так, є певні проблеми в технічному плані, але мене це не лякає. Я знаю точно, що з усім впораюся, тим більше після карантину ми всі на такому підйомі працюємо! Здається, що можна гори перевернути. А головне – попереду велика мета, якої прагну, Олімпійські ігри. Це найбільший стимул для праці.
Як виявилося, ми потрапили не на просте тренування, а контрольне. Це означає, що воно максимально подібне до змагань. Коли спортсмени достатньо відпрацювали вправи, тренери сідають у ряд на стільцях, у руках тримають картки з цифрами. Це бали, які вони виставлятимуть. Один з наставників оголошує прізвище атлета для виконання стрибка.
– Олексій Середа – 301 Б!
Що ж означають ці цифри з літерою? Звертаємося до Ярослава Токмачова. Він пояснює, що це вправа, яку юнак має виконати. Кожна з вправ – сальто назад і вперед, гвинти, авербах та інші – має свій номер.
Ми сидимо в глядацьких кріслах і дивимося стрибки, отримуючи велике задоволення від цього видовища.
Тренування добігло кінця. Збірні вирушили до роздягалень. Тільки тренери ще залишаються в залі, аби обговорити день, що минає, і план на наступні заняття. А завтра знову звичайна тренувальна робота, яка зрештою народжує справжні спортивні шедеври.

Повністю читайте у віддрукованому номері.
Передплатити журнал зараз!

Ігор
ЧЕМЕРИС

Фото
Павла БАГМУТА