До олімпійської медалі разом з "Олімпійською Ареною"!
Міністерство молоді та спорту України      Національний олімпійський комітет України

Олімпійські траєкторії «метального підрозділу»

Олімпійські траєкторії «метального підрозділу»
Репортаж з тренування збірної України з легкоатлетичних метань востаннє ми робили перед Олімпіадою в Лондоні. Минуло шість років, і журналісти «ОА» знову відвідали метальників на олімпійській базі в Кончі-Заспі. Заздалегідь домовившись з головним тренером з цих видів легкої атлетики Максимом Островським, прибули на місце близько одинадцятої, перед початком тренування.

Як і минулого разу, база зустріла спекою. У секторі метань вона особливо відчувається, тут, як у приміщенні, кондиціонер не увімкнеш. Єдиний порятунок – у затінку під деревом. Спортсмени охолоджуються тут під час коротких перерв. Але здебільшого вони у своїх секторах, на сонці, до спеки вже звикли.
Нас зустрічає давня знайома – учасниця трьох Олімпіад метальниця молота Ірина Новожилова. Дуже раді були знову побачитися. Одразу дізнаємося про плани на Токіо-2020...
– На участь у своїй четвертій Олімпіаді дивлюся позитивно. Готова вступати до відбіркової боротьби. Для цього буде потрібно докласти максимум зусиль на тренуваннях і постаратися уникнути травм. Звичайно, це пов’язано і з великим нервовим напруженням, але куди без нього у великому спорті! Проте я вірю, що зможу здобути ліцензію. Головне – сумлінно працювати, і результат прийде.

Підготовка відбуватиметься в Кончі-Заспі чи є якісь інші варіанти? Наприклад, за кордоном?

– Як і зазвичай, здебільшого на нашій базі в Кончі-Заспі. Дуже хотілося б на зимові збори поїхати до якоїсь теплої країни. Все-таки вид спорту у нас специфічний: зал для далеких метань не підходить. Працюємо на свіжому повітрі, і краще, коли воно буде більш-менш теплим, адже це значно зменшує ризик захворіти. Ми розуміємо, що виїзд за кордон вимагає фінансових витрат. А обсяг фінансування залежатиме від тих результатів, які ми покажемо цьогоріч. Все взаємопов’язано. А в найближчих планах – серпневий чемпіонат Європи.
Ми поцікавилися, чи доводилося раніше виступати в Японії. Помітно, що це запитання викликало в Ірини дуже приємні спогади:
– Виступала безпосередньо в столиці майбутніх Ігор. Є дуже престижні легкоатлетичні старти – турнір серії А «Хамер Челендж», який щорічно проводиться в Токіо. Змагатися там – велика удача, і мені пощастило. Навіть сама атмосфера там неймовірно прекрасна.
Дуже були раді зустріти на турнірі Кодзі Мурофусі – олімпійського чемпіона з метання молота. Ще більше потішилися, коли дізналися, що саме його – нашого колегу з метань – призначили спортивним директором Оргкомітету Олімпійських ігор-2020. Взагалі, в компанії інших підданих королеви спорту загін метальників порівняно невеликий, тому без перебільшення можна сказати, що ми всі є не тільки суперниками, а й друзями.
Поки ми говорили, настав час початку тренування. Спортсмени й наставники розташовуються у своїх секторах. У Ірини Новожилової ще є кілька вільних хвилин, і вона допомагає нам розібратися, хто є хто, оскільки декого ми ще не знаємо в обличчя. Вказуючи в бік кожного з секторів, представляє тренерів:
– Роман Черкашин, Ярослав Чмирь, Владислав і Едуард Піскунови, В’ячеслав Римко, Дмитро Корнієнко, Олена Дементьєва.
Від наставників переходить до атлетів:
– Учасниці Ігор у Ріо-де-Жанейро Ірина Климець і Ольга Голодна. Поруч з ними у червоному – Анна Гацько-Федусова, вона брала участь у двох Олімпіадах – у Лондоні й Ріо. Так само, як і Микита Нестеренко, – його здалеку видно, він найвищий. Он там, трохи далі, розминаються Сергій Регеда і Гліб Піскунов. Зліва від них ви бачите Ігоря Мусієнка і Вікторію Клочко.
У цей момент до нас підходить головний тренер Максим Островський. Заручившись його підтримкою, висуваємося в бік секторів, крайніх зліва від нас.
У секторі штовхання ядра активно працює Ольга Голодна. Раз по раз снаряд летить, немов з гармати. А ядро для жінок, до речі, важить три кілограми. З минулого досвіду пам’ятаємо, що за одне тренування спортсменка здійснює до 30 спроб. Вже половину, як нам здалося, Ольга відпрацювала. Після кожного бере в руки рулетку і ретельно вимірює відстань до місця падіння ядра. Щось шепоче про себе – і знову в сектор. Поруч стоїть її наставниця Олена Дементьєва. Уважно стежить за підопічною і періодично дає вказівки. Чергова спроба – і ядро летить помітно далі... Здійснюють замір – справді, результат цілком задовільний. Олена Дементьєва дає добро на нетривалий відпочинок.
У цей же сектор зі снарядом заходить Анна Гацько-Федусова. Нас це трохи здивувало: як відомо, Анна – метальниця списа. Та, як потім з’ясувалося, цей день майже повністю спортсменка присвятила вправам з ядром: така специфіка тренувального процесу. Нам пояснили, що це потрібно метальникам списа, так би мовити, для відпрацювання «вибухової» техніки.

Ярослав Чмирь

В’ячеслав Римко визначає момент, коли підопічна цілком готова до роботи:
– Ставай... Давай!
Аня штовхає снаряд. На наш погляд, не дуже добре вийшло, і атлетка незадоволена. Звучить команда тренера:
– Ще двічі!
І ці спроби не справили враження на наставника. Трохи подумавши, як найкраще налаштувати спортсменку, В’ячеслав Римко каже:
– Аню, зрозумій, у тебе немає зовнішніх подразників. Єдиний подразник у тебе в руках. Не хвилюйся. Зберися!
Спортсменка заспокоює і себе, і тренера:
– Ні, я не хвилююся. Все в нормі.
– Тоді зроби кидок правильно.
Анна ще кілька разів штовхає відповідно до традиційної техніки. Потім знову заходить у сектор, стає обличчям за курсом польоту ядра – і розгортається на 90 градусів. Ядро не штовхає, а кидає назад, за себе, з прогином спини. І така є вправа.
Снаряд відлітає на стільки, на скільки хотіла спортсменка. Своєї радості не приховує:
– Ура! Добре!
Тренер схвально киває головою, він згоден з підопічною:
– Добре. Іди вимірюй.
Ще кілька хвилин поспостерігавши за роботою Анни, ми переходимо ближче до огорожі, в правий крайній сектор. Він не зовсім звичайний : просто укладені дві бетонні плити. Вони позначають сектор метань. Тут майстерність напрацьовує ще один представник штовхання ядра – Ігор Мусієнко. В атлета виходить коротка незапланована перерва: чекає, поки завершиться наша бесіда з його тренером Дмитром Корнієнком. Дві-три хвилини – і наставник жестом показує, що спортсмену шкідливо простоювати і треба продовжувати роботу. Відходимо на кілька метрів і стежимо за тренувальним процесом.
Ігор штовхає – раз, другий, третій... Наставник не показує жодних емоцій. Щось про себе прораховує, аналізує. Нарешті, коли спортсмен знову приймає вихідне положення, вимовляє:
– Стеж за стопою. Треба трохи більше підкручувати.
Ще трохи подумавши, додає:
– Не спізнюйся. Рухайся вгору раніше, і ширше по колу, швидше!.. Правильно.
Ще одна коротка пауза. Ігор Мусієнко розтирає тальком руки, бере ядро (нагадаємо, що вага ядра для чоловіків становить сім кілограмів двісті шістдесят грамів) і його теж «пудрить».
Дмитро Корнієнко заходить у сектор, трохи відсуває підопічного і показує:
– Дивись... Якщо таким чином робиш, то вже є, чим посилити поштовх.
Ігор, як кажуть, схоплює з півоберту. Обертання, поштовх...
– Молодець! Але роби до кінця, через ліву сторону. І тоді буде зовсім добре.
На наш погляд, все вийшло ідеально, але точно кажуть, що вдосконаленню немає меж. Тренер продовжує шліфування...

Повністю читайте у віддрукованому номері.
Передплатити журнал зараз!

Ігор
ЧЕМЕРИС

Фото
Павла БАГМУТА