Гімнастична робота в «особливих умовах»

Попри нелегкі часи, український спорт доводить свою життєстійкість. Зокрема, спортивна гімнастика, представники якої, як і завжди, штурмують п’єдестали найбільших міжнародних турнірів. Триває активна підготовка команд до континентальних, світових стартів та, звичайно, Олімпійських ігор. У цьому ми ще раз переконалися, завітавши на тренування гімнастів на олімпійській базі в Кончі-Заспі.

Хто рано встає…той вирушає до гімнастичної зали

Встигли до ранкового тренування. Як завжди, першим у залі нас зустрічає головний тренер чоловічої збірної України зі спортивної гімнастики Геннадій Сартинський. Тут ще один наш давній знайомий, якому не позичати тренерського досвіду – Едвард Добровольський. З наставників також працюють старший тренер команди Сергій Попов, Олександр Слатін та Іван Головін.
Сьогодні у залі займається юнацька збірна. Причому про трьох атлетів цієї групи ми дізналися з їхніх виступів за дорослу команду – у жовтні вони брали участь у чемпіонаті світу. Це Микита Мельников, Богдан Супрун та Пантелей Колодій. Загалом цього дня тут відпрацьовують свою майстерність близько півтора десятка юних гімнастів. Крім того, у «жіночій частині» зали розминається та робить вправи 17-річна Єлизавета Губарева – теж учасниця гімнастичного мундіалю-2022. Інших дівчат сьогодні нема. Таке собі тренування-соло.
Поки хлопці готувалися виконувати перший елемент, Геннадій Сартинський дав коротку характеристику кожному з них. Особливу увагу він звернув на наймолодшого спортсмена групи – 11-річного Володю Головіна. Його особистим тренером є батько Іван Головін. Вони приїхали із Мелітополя. За словами Геннадія Сартинського, хлопчик є унікальним. Вже зараз його програма за складністю не поступається вправам набагато старших спортсменів.
Головний тренер дає команду - і спортсмени розпочинають першу частину сьогоднішньої тренувальної програми: виконання сальто на доріжці як елемент вільних вправ.

«Вперше побачили японських та китайських гімнастів»

Користуючись паузою, розмовляємо з двома учасниками тренування, які вже отримали досвід найбільших дорослих змагань. Першим трохи розповів про себе Богдан Супрун:
– Мені 18 років. Гімнастикою почав займатися в чотири роки у себе в Горлівці. Звичайно, найяскравіше враження у своїй кар'єрі я отримав у жовтні на чемпіонаті світу.
Зізнаюся, що як новачкові, було дуже страшно. Мандраж був жахливий. Згодом почав проходити, але психологічний тиск нікуди не подівся. Заспокоююсь одним – це сильні емоції, які поступово проходять із досвідом. Якщо багато виступати на турнірах, то звикаєш, далі вже легше. А поки що в моїх планах – виступити на чемпіонатах світу та Європи наступного року. І звісно, продовжимо готуватися до Олімпійських ігор.
У 19-річного Микити Мельникова схожа спортивна біографія. Теж починав займатися гімнастикою досить рано – у п’ять років. Тільки у Києві, на «Авангарді».
«Потім вступив до олімпійського коледжу, де продовжив заняття, – додає Микита. – 2019-го року потрапив до збірної. Що стосується минулого чемпіонату світу, то абсолютно правий Богдан – нас, дебютантів, сильно трясло. Конкуренція фантастична, довкола зірки світової величини… Вперше побачив японських та китайських гімнастів. Так, хай ми й не виступили так, як хотілося, але головне – набули безцінного досвіду. Є про що подумати, над чим попрацювати.
А поки що намагатимемося потрапити до головної команди країни, щоб виступити на найближчому великому старті 2023-го року – чемпіонаті Європи. А щодо головної мрії, то не відрізняюся від будь-якого спортсмена – це Олімпіада».

Омріяна цифра п’ять

А коли хлопці вирушили вже до роздягальні, ми ще залишились у залі, щоби поговорити з Геннадієм Сартинським. Почали з головної події минулої осені.


– Цей чемпіонат світу не був у повному розумінні ліцензійним. Там до Парижа відбиралися лише три команди. Інші боротимуться за попадання на Олімпійські ігри наступного року. Тому ми наперед поставили завдання: за медалі у Ліверпулі боротимуться наші лідери – Ігор Радівілов та Ілля Ковтун. Щодо новачків – Микити Мельникова, Богдана Супруна, Пантелея Колодія, – то головним для нас було перевірити їх. Тобто поспостерігати, як вони почуватимуться на цьому найважливішому турнірі, що вони зможуть зробити. Тобто провести обкатку.
Так, для наших дебютантів чемпіонат світу складався не дуже добре. Це можна зрозуміти – вони були перелякані, і в результаті скуті. Одна справа – виступати на етапах Кубка світу, де треба пройти один-два снаряди, і немає поряд такого сузір’я спортсменів. Інша річ – чемпіонат світу, де збирається вся гімнастична еліта планети. Тут, як то кажуть, три в одному – і цікаво, і відповідально, і страшно. Психологічне навантаження неймовірне. Але цей шлях ми мали пройти обов’язково. І ми його пройшли.
Ігор Радівілов на цьому чемпіонаті світу виявив себе, як завжди. Дуже добре зробив свій стрибок і, зрештою, завоював бронзову медаль. Це дуже важлива нагорода. Ігор ще раз довів, що завжди і на будь-якому рівні готовий виборювати п'єдестал. Нехай не так йому зараз і легко, оскільки з’явилося багато сильних молодих суперників, які щосили прагнуть перемагати, але майстерність Ігоря витримала цей натиск.
Ілля Ковтун виступив не так, як усім хотілося – був сьомим у багатоборстві. Але він мав свої проблеми, у тому числі, і пов'язані з травмами.

– Перші міжнародні змагання у наступному році – етапи Кубків світу. Наразі я бачу двох наших гімнастів, які можуть претендувати на медалі. Ті самі Ігор Радівілов та Ілля Ковтун. З іншими треба провести ще дуже велику роботу, щоб вони теж досягли рівня, який дозволить їм бути конкурентними. Звичайно, миттєво це не зробити, потрібен час.
Дуже важливим стартом для нас буде чемпіонат Європи. Ця континентальна першість стане і відбором на чемпіонат світу. Наше завдання – потрапити до топ-12. Це дасть нам змогу поїхати на чемпіонат світу командою.
Між цими двома турнірами пройде юнацький чемпіонат світу, куди ми готуємо п’ятьох спортсменів. З них троє за віком зможуть виступити і на дорослому чемпіонаті світу. Все залежатиме від того, яку форму вони наберуть на той момент. Буде видно, якою мірою вони зможуть скласти конкуренцію на цьому старті.


- За найсприятливіших обставин можна сподіватися на п’ять олімпійських перепусток. Тобто можна говорити про те, щоби відібратися командою. Якщо зможемо зібрати стільки, скільки потрібно атлетів, підвести їх під чемпіонат світу, то намагатимемося там зробити все, що в наших силах. Але завдання, відверто кажучи, дуже тяжке.


– Головна особливість у тому, що не можемо зібрати всіх гімнастів разом. Повторю, що багато їх перебувають за кордоном у різних країнах. А зібрати разом просто потрібно. А інакше дуже важко визначити ступінь їхньої готовності.


– Сьогодні складно сказати щось певне про кожного, про їхні перспективи. Тільки час дасть відповідь. І все ж ще раз хочу звернути вашу увагу на 11-річного мелітопольця Вову Головіна. Він ще зовсім юний, а які програми виконує! Якби сьогодні, за віком, він підходив би для участі у юнацьких чемпіонатах світу та Європи, то був би у нас першим кандидатом у команду.
Що стосується інших, то, повторю, що про їхній рівень поки що говорити зарано. Можливо, за півроку зможемо зробити якісь висновки.