«Головне – не кидатися у вир з головою»

Як повернути спортсменів із закордонних зборів в умовах повсюдного закриття кордонів і припинення авіасполучення, як організувати тренувальний процес, не порушуючи карантинних обмежень, як відновити змагальну практику і розставити пріоритети за суттєвого скорочення фінансування – усі ці питання, а також те, як вплинуло на олімпійські перспективи українських легкоатлетів перенесення Ігор в Токіо на 2021 рік, ми обговорили з головним тренером збірної України з легкої атлетики В’ячеславом Тиртишником.


- У Польщі по нашій лінії перебувала лише одна спортсменка. Була велика група, п’ятдесят осіб, у Туреччині, але ми досить швидко змогли їх повернути за допомогою нашого консульства в Анталії. Складно було організувати повернення групи Сергія Басенка, а також Богдана Бондаренка, які перебували в ПАР. Потрібно було діяти швидко, адже одна справа застрягти в якійсь європейській країні, і зовсім інша - на чужому континенті, та ще й такому специфічному, як Африка. Вони прилетіли фактично останнім рейсом, при цьому загубився багаж. Але, речі - це наживне, і маємо сподівання, що після відновлення авіасполучення багаж знайдеться. Дуже довго і складно ми повертали 19 осіб з Португалії і 20 - з Киргизії.


- Порівняння з мартеном доречне. Але навіть у звичні сезони, коли у нас все добре, є період відпочинку, після якого спортсменам доводиться повертатися до тренувань. Так, ми ніколи раніше не були в такій ситуації, та ми не єдині, цілий світ з цим стикнувся вперше. Вважаю, що для грамотних тренерів і професійних спортсменів не є великою проблемою скоригувати підготовку з огляду на час, проведений у карантині. Чому виникають травми? Тому що люди кидаються у вир з головою. Якщо дотримуватися принципу поступовості у збільшенні навантажень, то пошкоджень можна уникнути. У нас прецедентів не було, усі живі та здорові, готуються до змагань. А для деяких спортсменів, наприклад, Богдана Бондаренка, котрий ще не цілком відновився після минулих проблем зі здоров’ям, ця відстрочка, гадаю, навіть піде на користь.

- Зараз, коли вже розпочався тренувальний процес, фінансове забезпечення, точніше його нестача, наша чи не найбільша проблема. Тому що одна справа готуватися навіть на хорошому стадіоні, але вдома, з якимись побутовими проблемами й життєвими питаннями, і зовсім інша, коли ти на зборі, забезпечений харчуванням, проживанням і відновленням, і в тебе єдине завдання - тренуватися, ні на що не відволікаючись. Легкій атлетиці була виділена достатня сума для підготовки до Олімпіади. Але нам справді скоротили фінансування на 78% у зв’язку з пандемією COVID-19. Практично увесь наш бюджет ми використали ще в першому кварталі.
Міністерство молоді та спорту дало завдання федераціям підготувати листа, визначивши свої потреби з першого серпня і до кінця року. Ми давно це зробили. Та у нас і до першого серпня грошей не вистачає. Тож ми повторно звернулися до міністерства, дуже сподіваємося, що нам виділять додаткові кошти. Про тренування закордоном зараз ніхто не говорить, але Ігор Євгенійович Гоцул робить усе можливе, аби вирішити питання організації зборів принаймні в межах України.

- Ми планували відрядити до Токіо близько 55 спортсменів і, гадаю, ця цифра залишиться актуальною попри перенесення Ігор. Багато залежатиме від того, чи кваліфікуються наші короткі естафети. На даний момент проходять жінки і мікст на 4х400 м. Взагалі, на 4х100 м, як для дівчат, так і для хлопців цей додатковий рік має піти на користь, адже команди омолодилися і їм потрібен час, щоб підрости й, так би мовити, збігатися. Якщо вони виконають умови відбору, то це одразу плюс десять-дванадцять путівок, тож зможемо розраховувати на представництво десь у шістдесят людей.


- Норматив прагне виконати кожний. Але у цьому циклі їх спеціально встановили дуже високі, щоб не розширювати кількість учасників Олімпіади. Наприклад, у стрибках у висоту в чоловіків це 233 см. Показати такий результат зможе від сили десяток атлетів у цілому світі. Усі решта будуть добиратися за рейтингом, поки не буде вичерпано встановлений ліміт. Для кожного виду легкої атлетики передбачено певну кількість учасників, наприклад, у технічних дисциплінах - по 32, у бігових - від 27 до 56. Рейтинг формується з п’яти найкращих результатів спортсмена, які були показані на змаганнях, що входять до календаря IAAF. Поповнити свою скарбничку можна навіть на національних чемпіонатах. Але усі змагання диференційовані за рівнем. І залежно від їх градації, а також місця і показаного результату, учасники набирають певну кількість очок. Звичайно, тренерський штаб аналізує, де можна виступити, щоб набрати необхідні бали для кваліфікації на Олімпіаду. Станом на сьогодні у нас по добору через рейтинг близько 15 атлетів мають потрапити на Ігри.


- Так, і мені це дуже приємно, адже я сам займався стрибками у висоту. У мене навіть є такий вираз: «Висота - на висоті, а молот - молоток», адже останнім часом нас тішать і результати Михайла Кохана й Ірини Климець. Поки що одразу за Богданом Бондаренком і Андрієм Проценком у чоловічих стрибках у висоту таких яскравих особистостей немає, але зимовий сезон 2019 р. показав, що ростуть Андрій Ковальов і Вадим Кравчук. Також є Віктор Лонський - призер молодіжного чемпіонату Європи у Бидгощі, Дмитро Нікітін - медаліст чемпіонату світу серед юнаків у Калі, і Олег Дорощук, який виборов «бронзу» на Юнацьких олімпійських іграх у Буенос-Айресі. За ними зростає ціла плеяда хлопців, яка триматиме українську планку високо.
Чому так відбувається? Традиції! У Києві плідно працює Ірина Пустовойт, окрім Левченко і Геращенко у неї ціла група дітей. Є школа Володимира Журавльова, котрий виховав чемпіона світу Юрія Кримаренка і вашого покірного слугу, до речі, теж. Є осередок стрибків у висоту у Львові, де працює Валерій Лебедюк. Звідти вийшли Дмитро Дем’янюк і Вадим Кравчук. У Херсоні тренує Геннадій Зуєв, який підготував Андрія Проценка. Разом ще з двома тренерами вони збирають під своїм крилом талановитих дітей зі всього регіону. У Кіровоградської області маємо Геннадія Здітовецького, вихідця з Бердичева, який працює з Олегом Дорощуком і не тільки. Не можна не згадати і безпосередньо бердичівську школу Віталія Лонського. Вона стала справжнім брендом. Харків представляють Богдан і Віктор Бондаренки. Сподіваюся, що нікого не забув. Як бачите, маємо сильні школи в різних куточках України. А це і є запорука успіху!