До олімпійської медалі разом з "Олімпійською Ареною"!
Національний олімпійський комітет України

Історія одного успіху

Історія одного успіху
Далекого 1999-го український прапор вперше з’явився на змаганнях чемпіонату світу зі сноубордингу. В німецькому Берхтесгадені Валентин Зиков, Віктор Баранов, Олександр і Володимир Дегтярьови, Анатолій Кривошея, Олександр Первой виступили у змаганнях з альпійських дисциплін і стали першими, хто представив країну на високому рівні у новому виді.

На той час – завдяки Володимиру Воронову, державному тренеру з гірськолижного спорту – сноубординг тільки-но був визнаний як вид спорту у нашій країні і, звичайно, не мав клубів, шкіл, тренерів, методики підготовки атлетів.
Стартовим майданчиком для ініціативних і дуже цілеспрямованих сноубордистів стала база гірськолижників, яка виявилися підходящою для альпійських видів за багатьма аспектами: від параметрів схилів до техніки спуску. Не дивно, що і перші лідери в цьому виді спорту «пересіли» на снігову дошку з двох лиж. Перші українці, котрі боролися за олімпійську ліцензію, - Віктор Баранов і Ольга Зіньків, розпочинали свій спортивний шлях з гірськолижних трас. А першими, кому вдалося відібратися на Ігри, стали Йосип Пеняк і Аннамарі Данча (тоді ще за дівочим прізвищем Чундак): 2010 р. вони стали першими українськими олімпійцями у сноубордингу. На зимових Олімпійських іграх у Ванкувері дебютний результат Аннамарі, котра змогла подолати бар’єр кваліфікації і потрапила до фінальних заїздів, уже свідчив про неабиякий потенціал. За півроку у Новій Зеландії вона перемогла на чемпіонаті світу серед юніорів.
Подальші події розвивалися не так швидко, як очікувалося. Чундак стабільно потрапляла до топ-30 (умова кваліфікації на зимові Олімпійські ігри) і входила до фінальних заїздів на етапах Кубка світу, здобула медалі Всесвітньої зимової універсіади, виступила на трьох чемпіонатах світу і ще двох Білих Олімпіадах, але бажаний успіх не приходив. Після відверто досадного виступу у Пхьончхані, де Аннамарі посіла 28-ме місце, питань було дуже багато, а державна фінансова підтримка на забезпечення підготовки впала нижче позначки необхідного мінімуму.
За таких умов закарпатська спортсменка розпочала свій виступ на цьогорічному чемпіонаті світу… з потрапляння до топ-6 у паралельному слаломі-гіганті. І поки вир емоцій не встиг вщухнути, буквально підірвала status quo в ієрархії світового сноубордингу, виборовши срібну медаль у паралельному слаломі. Історія «темної конячки» з України потрапила до всіх міжнародних і національних таблоїдів. Аннамарі Данча стала частою героїнею інтерв’ю, телепередач, зустрічей зі школярами, інших спортивних і неспортивних заходів. І сьогодні сноубординг по праву посідає важливе місце у спортивному житті України.
За підготовку Данчи відповідають два професіонали: особистий тренер і мати спортсменки Марина Чундак і старший тренер національної команди Валерій Белінський. Ми поспілкувалися з обома фахівцями про те, що стоїть за проривом у результатах.

Марино, коли Аннамарі розпочинала свій шлях у сноубордингу, ви стали свого роду першопрохідцем у тренерській діяльності, адже на той момент в Україні не існувало ані системи підготовки тренерів, ані методики. Як це відбувалося?

– Власне, ми не були першими: виступали на міжнародних змаганнях сноубордисти з Києва, уже привіз перші сноуборди на Закарпаття Ян Черней і перейшов з лиж на дошку Йосип Пеняк. Спочатку Рія (так спортсменку називають рідні. – «ОА») також тренувалась у секції гірськолижного спорту, але ми розуміли, що потрапити до складу збірної в ньому складно. Тож за пропозицією Йосипа Пеняка-старшого вирішили спробувати сили в сноубордингу. Чесно кажучи, просто взяли за основу головні принципи гірськолижної техніки, оскільки виконання поворотів під час проходження траси обумовлюється універсальними законами фізики. До речі, у подальшій роботі вже тренером зі сноубордингу я помітила, що коли діти одразу розпочинають спуски на дошці, їм потім складно прогресувати. Тому з початку знайомимо маленьких учнів зі спусками з гори на лижах і вже потім продовжуємо навчання на сноуборді. Своїм молодим колегам раджу те саме.
Мабуть кращий приклад цього підходу – знаменита чешка Естер Ледецка, котра однаково успішно виступає як на змаганнях з гірськолижного спорту (чемпіонка Олімпіади-2018 у супер-гіганті), так і сноубордингу (переможниця Ігор-2018 у паралельному гігантському слаломі, дворазова чемпіонка світу, володарка трьох Кришталевих глобусів). Спуски на гірських лижах дають можливість краще відчути основи проходження поворотів: відчуття руху на канті, ковзання по снігу, динаміку роботи лижі (а потім сноуборду) у повороті.

У спортивній кар’єрі Аннамарі були інші наставники: Йосип Пеняк-старший фігурував її тренером у списку національної збірної команди, Ян Черней очолював збірну команду у період, коли Рія стала чемпіонкою світу серед юніорів. Хто дав їй стартовий імпульс?

– Власне, спробувати себе у сноубордингу Рія вирішила сама. На той час уже перейшов на сноуборд Йосип Пеняк, старший за неї на 5 років, і, як вже згадували, адаптуючи гірськолижну техніку, вона копіювала колегу, щось підказував його батько. Трохи пізніше, у 16 років, Аннамарі увійшла до складу національної збірної команди і почала брати участь у навчально-тренувальних зборах зі старшими спортсменами: Ольгою Зіньків, Ярославом Климентовським та ін.

Марина Чундак з доньками Аннамарі і Олександрою й онучкою

Спорт вищих досягнень потребує постійних зусиль, контролю, навіть жорсткості. Чи легко вам поєднувати ролі тренера і мами?

– Зараз я розумію, що була дуже жорсткою. Під час навчально-тренувальних зборів, аби інші спортсмени не думали, що діти тренера мають якісь привілеї, я вимагала від доньок Аннамарі й Олександри більше, ніж від інших.

Топ-атлети досягли найвищого рівня в усіх аспектах підготовки. На вашу думку, які функції і завдання тренера на цьому етапі?

– Не заважати. Аннамарі має необхідну освіту, досвід, здатність самостійно аналізувати підготовку й результати. Тепер багато що залежить від внутрішнього настрою, психологічного стану.
Я дуже вдячна Валерію Белінському, котрий знайшов систему роботи з Аннамарі. Впевнена, що молодший Йосип Пеняк теж має неабиякий тренерський потенціал.

Сама Аннамарі Данча відзначає налагоджений рівень відносин у команді. Взаємодія і порозуміння між спортсменами і тренерами створюють необхідний фон для цілковитої концентрації на спортивній підготовці і результаті – і це заслуга старшого тренера національної збірної команди Валерія Белінського.
На вашу думку, що головне у роботі з такими атлетами топ-рівня, як Аннамарі Данча?

– Важливо вміти побачити і пояснити те, що вони самі можуть упускати. Наприклад, з Рією ми деякий час працювали над радіусом поворотів. Це невеликий технічний нюанс, але на змаганнях будь-яка деталь має значення. Та головне, як на мене, допомогти спортсмену досягти «дисципліни техніки», тобто проїхати змагальну трасу так, як під час тренування: з тією ж швидкістю, без зайвих рухів чи дій.
Часто кажуть, що потрібно їхати «грамотно», але на мою думку, правильно саме «дисципліновано».
Паралельні дисципліни – свого роду спаринг, який має специфіку з погляду психологічної підготовки і вибору тактики. Під час тренувань потрібно навчитися не реагувати на суперника на трасі і цілком зосередитися на власному проходженні. Коли спортсмен може перенести те, що робить на тренуваннях, на змагання, відчуває, як це працює, і бачить результат, це дуже вагомий крок у його прогресі. Найгірше, коли атлет пробує на змаганнях щось покращити, отримує гірший результат і втрачає довіру і до тренера, і до себе самого.
І для Аннамарі, яка має дуже високий рівень і може бути прикладом у спорті, дуже важливо було поєднати мотивацію з технікою і тактикою. Коли вона це зробила, отримала бажаний результат.

Валерію, спортивний шлях поруч з Аннамарі долає її особистий тренер і мати Марина Чундак. Як вдається розподілити функції і повноваження? Як співпрацюєте?

– Ми зустрічаємося і працюємо під час навчально-тренувальних зборів, підготовки та участі у змаганнях. Марина, як мати і особистий тренер, працює над вирішенням решти питань: організаційних, іноді матеріальних, психологічних, родинних. А також організовує фізичну підготовку упродовж неснігового періоду тренувань. Вона як ніхто інший знає Рію. Загалом, на даний момент ми маємо порозуміння.

Валерій Белінський і Аннамарі Данча в перші хвилини після нагородження

У грудні 2018 р. ви обійняли громадську посаду голови профільного технічного комітету Федерації лижного спорту України, тобто сфера діяльності ще більше розширилася. Які основні напрями і завдання у розвитку тренерів зі сноубордингу вбачаєте для себе?

- По-перше, я впевнений, що розвивати потрібно і тренерів, і атлетів. Зараз важливо сформувати тренерський склад, особливо допомагаючи молодим наставникам, котрі щойно завершили спортивну кар’єру. Успіхи Аннамарі Данча і Михайла Харука – гідна мотивація для професіоналів нового покоління. Семен Скубенич, котрий працює з Харуком, нещодавно сам виступав на чемпіонаті України, а за шість років роботи зібрав сильну команду спортсменів і підготував чемпіона світу серед юніорів. Гарний приклад для інших. А по-друге, мені дуже важливо дотримуватися виключно спортивного принципу для атлетів – це запорука розвитку виду спорту і стимул для зростання атлетів.

Якщо повернутися до Аннамарі Данча, її цьогорічному успіху передувало розчарування на Олімпіаді у Пхьончхані, після якої було висловлено чимало критичних зауважень як на адресу самої спортсменки, так і вас як тренера. До того ж, фінансування підготовки дуже зменшилося. Як у таких умовах вдалося здійснити прорив? Які висновки зробили і які зміни ви внесли у стратегію підготовки?

– Під час захисту програм підготовки чи звітування за результати сезону в Мінмолодьспорті я завжди зауважував, що спортсмен, котрий став чемпіоном світу серед юніорів, має потенціал для подальшого прогресу. І тепер учергове відзначу, що на Олімпійські ігри до Пхьончхана Аннамарі прибула готовою потрапити до топ-6. Це знала вона сама, це знав я. Підтвердженням став її результат у другій спробі кваліфікації, де Рія показала четвертий час у заїзді. Але після помилки у першій спробі до фіналів вона не потрапила.
Слід також згадати, як спортсменка підійшла до тих Ігор. 2014 року перед Іграми у Сочі Данча посідала 31-ше місце у загальному заліку Кубка світу і мала 250 залікових очок, а 2018-го була на 17-му місці у рейтингу з 1250 очками. Олімпійський сезон вона розпочала з кращих результатів на змаганнях Кубка світу: тричі потрапляла до фінальних заїздів, вперше посіла 8-ме місце в окремих змаганнях. Аннамарі була готовою – це було очевидно професіоналам. Тому до критики особисто я ставився спокійно, ми просто працювали далі.
Фінансування зовсім не було. І тут хочу відзначити, що наш успіх – результат роботи не лише спортсмена і тренера, а й багатьох інших людей з різних організацій. Команда Федерації лижного спорту України і перший віцепрезидент Леонід Тікун (наскільки мені відомо, він упродовж багатьох років підтримував особисто Аннамарі), начальник відділу зимових видів спорту Мінмолодьспорту Даніль Амірханов допомагали нам у забезпеченні підготовки. Цей результат – також їхній успіх. І він не єдиний: як відомо, цьогоріч чемпіоном світу серед юніорів став Михайло Харук. Він теж не одразу зійшов на п’єдестал: успіху передували кілька років виступів на змаганнях Кубка Європи, 8-ме місце на чемпіонаті світу серед юніорів минулого року. Зростає ще група юних перспективних спортсменів, тому я вірю в майбутнє українського сноубордингу.

Ідеальний тренер за версією А. Данча: «Розумний, тактичний і має спрямовувати спортсмена у правильне русло».

Повністю читайте у віддрукованому номері.
Передплатити журнал зараз!

Юлія
СІПАРЕНКО