До олімпійської медалі разом з "Олімпійською Ареною"!
Міністерство молоді та спорту України      Національний олімпійський комітет України

«Боксерський інтелект» або математика на рингу

Олександр Ляховий
Коли в одному з інтерв’ю ми попросили Віктора Вихриста – чемпіона Європи 2017 р. і II Європейських ігор з боксу – назвати його «групу підтримки», він найпершим вимовив ім’я свого особистого наставника. Як каже спортсмен, усі його успіхи відбулися завдяки Олександру Ляховому. Саме «слово тренера» має найбільше значення в кар’єрі боксера.

Зустрітися з Олександром Ляховим нам допомогла слушна нагода. У вересні наша боксерська збірна проводила збори перед чемпіонатом світу, на базу в Кончі-Заспі приїхали і тренери провідних спортсменів. Тут у невимушеній обстановці і відбулася наша розмова. За традицією розпочали із запитання, яке зазвичай ставимо наставникам:

Що спонукало вас стати на «тренерську стезю»? Чи були альтернативи цій професії?

- Все вийшло ніби самою собою. Серйозно займався боксом, і коли постало питання про здобуття освіти, то вибрав інститут фізкультури, який успішно закінчив. Почав тренувати і захопився. Сьогодні працюю в дитячо-юнацькій школі олімпійського резерву в Кременчуці.

У вас багаторічний тренерський досвід. За вашими спостереженнями, чому хлопці йдуть займатися боксом? Через те, що просто подобається цей вид спорту або переважає прагнення навчитися постояти за себе? А можливо, хтось з дитячих років мріє про підкорення спортивних вершин?

– На це питання неможливо відповісти однозначно. У кожного хлопчиська свої причини, а точніше, кілька причин: хочеться впевнено почуватися в складних ситуаціях, здобути славу, бути схожим на героїв улюблених фільмів або книжок... У будь-якому разі бажання займатися спортом треба заохочувати. І нам, звичайно, хотілося б залучити до секції якомога більше дітей.

Ви зазвичай оцінюєте «фізику» хлопчаків, котрі приходять до спортивної школи? Чи можна з перших занять визначити здібності і перспективи кожного з них?

– Певною мірою можна прогнозувати перспективи новачків, але не завжди ці прогнози справджуються. Є дуже обдаровані й талановиті. Хоча ця обдарованість не обов’язково пов’язана з фізичними даними. Традиційно боксом найчастіше починають займатися з десяти років. Але буває, що приходять і семирічки: здавалося б, ще маленька дитина, але в ньому вже стільки працьовитості і бажання займатися. Практика показує, що зрештою успіхів домагаються саме ті, хто займається усвідомлено, не примусово.

На вашу думку, чим повинні володіти хлопчаки, юнаки, аби стати успішними боксерами?

– Я глибоко переконаний, що головною рисою боксера, коли він прагне досягти успіху, має бути завзятість.
Звичайно, це не означає, що антропометрію треба ігнорувати, у більшості випадків наявність необхідних фізичних даних є дуже важливою. І в боксі, і в будь-якому іншому виді спорту є свої стандарти. Очевидно, що високий боксер з довгими руками має перевагу над маленьким суперником з невеликим розмахом рук. Але, як відомо, з будь-якого правила є винятки. Бувають атлети, фізичні дані котрих далекі від стандартів певного виду спорту, але вони досягають великих успіхів завдяки сили волі, міцному характеру і завзятості.

Як ви вважаєте, що для боксера є найбільш цінним – фізична міць або вправна техніка?

– Коли йдеться про змагання серед дітей, то той, хто фізично міцніший, має явну перевагу. Але з роками грубий натиск поступається місцем високій технічній майстерності: «технар» перевершує опонента. Він діє швидше, розумно, хитро – за рахунок цього і досягає перемог.

Нерідко бокс визначають як спорт справжніх джентльменів. Наскільки важливим для майстрів рингу є наявність етичних якостей, загальної культури?

– Це не таке просте питання, як здається на перший погляд. Іноді можна почути думку, що спортсмен – це та людина, котра має завойовувати медалі, бити рекорди, а який він у житті, мовляв, значення не має. Це хибно. Думаю, що аморальна, некультурна людина не здатна досягти видатних результатів. І в житті, і у спорті порядність на першому місці. Для мене як для тренера є дуже важливим, щоб мої учні мали відповідні етичні якості.

На рингу ІІ Європейських ігор

Боксери відрізняються дуже високим рівнем інтелекту і ерудицією. Це – дослідження фахівців-психологів. Яке ваше пояснення цього факту?

– Давно склався стереотип, що людина, котра отримує стільки ударів у голову, не може бути ерудитом і мати високий рівень інтелекту. Така думка є хибною. Безліч прикладів цей стереотип спростовують. Згадаймо минулі часи... Всім відомо, що знамениті вчені й філософи давнини серйозно займалися кулачним боєм, зокрема Піфагор, Платон. Багато часу приділяли заняттям боксом поети Джордж Байрон і Олександр Пушкін. Чимало вчених, діячів мистецтва сучасності є майстрами «шкіряної рукавички».
Бокс часто називають мистецтвом, я б додав – і наукою. Тут без «мислення» робити нічого. Є навіть поняття «боксерський інтелект»: здатність швидко думати, миттєво реагувати і блискавично приймати рішення. Це вища математика на рингу.

Сьогодні найвідоміший ваш учень – Віктор Вихрист. Як і коли доля привела його до вас? На якому етапі побачили в юнакові боксерський талант?

– Віктор у дитинстві пробував себе в різних видах спорту, деякий час займався східними єдиноборствами. А до мене прийшов в 16 років. Для новачка в боксі це досить зрілий вік, зазвичай хлопці тоді вже мають спортивні розряди. Чесно кажучи, коли Віктор почав займатися, я не виявляв у нього видатних фізичних і технічних характеристик. Але одразу вразила неймовірна працьовитість і завзятість – я вже говорив, що це для мене має найбільше значення. Такі якості зрештою і вивели його на той рівень, якого він досяг.
Хоча не скажу, що все у нас йшло рівно. Прозаймавшись два роки, Вихрист пішов до армії, на той час він помітно прогресував як боксер. Повернувшись, працював, вчився і тренувався. В цьому і була проблема: робота і спорт не дуже поєднувалися. Хіба могли бути тренування повноцінними й плідними, коли хлопець приходив до залу після роботи втомлений, знесилений?
Одного разу ми з ним сіли, серйозно все обговорили і вирішили сфокусувати свої зусилля на спорті: в іншому разі тренуватися не мало сенсу. І пішли успіхи: Віктор виконав норматив майстра спорту, став чемпіоном країни, переможцем турнірів класу «А», потім виграв чемпіонат Європи... І нещодавно став чемпіоном II Європейських ігор.

На ваш погляд, якою мірою Вихрист сьогодні розкрив свій спортивний потенціал?

– Вважаю, що цілком розкрити потенціал неможливо, адже досконалості немає меж. Завжди є можливість рухатися вперед: треба тільки старанно працювати, особливо, якщо цілі високі, плани далекі... У наших планах – досягти успіху і на професійному рингу, та це згодом. Поки наше завдання – досягти максимуму в аматорському боксі, бажано – добути «золото» Олімпіади. Це головна мета.

Що вважаєте головним у вашій професії?

– Неможливо виділити щось одне. Звичайно, дуже важливим є єднання і взаєморозуміння тренера з учнем, без цього підготовка не буде продуктивною. Якщо зв’язка «тренер-учень» працює, то і результати будуть обов’язково.
А взагалі важливим у професії тренера є все: дії, слова, навіть найменші нюанси. З цього складається процес роботи. Його я порівняв би зі спорудженням будинку, коли щодня акуратно кладеш по цеглинці. Що тут головне? Кожна цеглинка. І від того, наскільки якісно і скрупульозно виконуєш цю роботу, залежить кінцевий продукт. Може вийти хороший будинок, а може – барак. Ось ще одна з необхідних складових тренерської професії – сумлінність.

Повністю читайте у віддрукованому номері.
Передплатити журнал зараз!

Інтерв’ю брав
Ігор ЧЕМЕРИС

Фото Павла БАГМУТА,
а також НОК України