«Круті віражі» лижних трас

Якщо легка атлетика – королева спорту серед літніх видів, то лижні гонки, безумовно, мають такий титул серед зимових. На жаль, серед фаворитів Білих Олімпіад у цьому виді не лунають імена представників України, хоча впродовж кількох десятиліть цей вид спорту незмінно був популярним у нашій країні. Мали і видатні досягнення, про які ми сьогодні з гордістю згадуємо.

І справді є чим пишатися. Якими яскравими були виступи на найбільших стартах чернігівчанина Олександра Батюка – чемпіона світу в естафеті 1982 р., срібного призера Ігор-1984 у Сараєво!
Скільки оплесків наших уболівальників зірвала на чемпіонаті світу 1999-го Ірина Тараненко-Тереля, котра стала бронзовим призером! Вона тричі брала участь в Олімпіадах, у Нагано-1998 фінішувала за крок до п’єдесталу на дистанції 15 км і в гонці переслідування.
А участь Валентини Шевченко в п’яти Олімпіадах інакше, як спортивним подвигом і не назвати. В активі багаторічного лідера нашої збірної – третє місце на чемпіонаті світу-2009 і кілька перемог на етапах Кубка світу. Зокрема, в 2004-ому році вона увійшла до топ-3 загального заліку Кубка світу й виграла Малий кришталевий глобус за підсумками класичних гонок.
Так, останніми роками ми від п’єдесталів досить далеко. Але не будемо песимістами. Позитивний факт, який вселяє надію: наші лижники незмінно беруть участь в Олімпійських іграх, успішно проходячи тернистий шлях відбіркової боротьби. А сталість і завзятість, як відомо, зрештою дають результати. Такої ж думки і старший тренер збірної України з лижних гонок Олександр Пуцко, котрий у бесіді з кореспондентом «Олімпійської арени» розповів про ситуацію, що склалася в цьому виді спорту, перспективи на майбутнє і стан резерву. Наш діалог ми вирішили почати зі спогадів про події річної давнини...


– Показали все, що могли, виступили на свій результат. Мабуть, могли трохи додати, та якби навіть піднялися на кілька місць, ситуація від цього принципово не змінилася б.
Ми реально дивилися на речі. Головним завданням було завоювання олімпійських ліцензій. А це дуже непросто! Проте нашим лижникам вдалося в запеклій боротьбі вибороти чотири путівки. Нагадаю, що в нашому виді вони іменні.
Щодо виступів безпосередньо на Іграх, згадаю про чоловічу частину програми. 24-річний Олексій Красовський посів 61-ше місце в скіатлоні. Марафон на 50 км він біг вперше і фінішував 50-м. У гонці вільним стилем на 15 км Олексій став 84-м. 20-річний Андрій Орлик у цій дисципліні відстав від свого товариша по команді на дві позиції.
Вважаємо, що хлопці виступили непогано, зі своїм завданням впоралися. На першому етапі командного спринту Андрій Орлик дещо забарився і відстав від своєї групи, а потім було складно наздоганяти суперників. З приводу спринтерських естафет скажу, що у хлопців ще дуже мало досвіду участі в таких змаганнях. Головним значенням Ігор для хлопців стало саме надбання безцінного досвіду олімпійських стартів.
Найголовніша проблема в тому, що нам бракує необхідного числа спортсменів. На ранніх вікових рівнях усе в порядку, а далі відбувається так: молодий перспективний лижник ледь починає показувати хороші результати, як переходить у біатлон. У результаті у нас утворилася «яма». Сьогодні ми маємо лише три-чотири області, де ще якось розвиваються лижні гонки. До того ж катастрофічно не вистачає грошей. Тут я жодної таємниці не відкриваю: аби провести повний змагальний олімпійський цикл, не маємо коштів. А без виїздів на найважливіші міжнародні старти не може бути конкурентоспроможних збірних – і дорослих, і юнацьких. Про що говорити, коли більш-менш нормальне фінансування ми отримали тільки за півроку до Олімпіади. За цей термін підготуватися і досягти такого рівня, щоб штурмувати більш високі місця, неможливо.


– Так, час плине – ветерани поступаються лижнею молодій зміні. Але, незважаючи на всі проблеми, можна впевнено сказати, що резерв, перспективна молодь, у нас є. Це здебільшого дівчата 2000 року народження, котрі сьогодні виступають на юніорських стартах. Вони – талановиті спортсменки. Серед лідерів назву Юлію Кроль – за умови якісної копіткої роботи з неї може вирости видатна спортсменка. Але якими б здібними не були юні лижниці, з ними потрібно серйозно працювати. Дитячо-юнацькі школи не в змозі надати їм увесь спектр необхідної підготовки, оскільки вона вимагає значних коштів. За хороших умов юніорок можна нормально підготувати до Олімпійських ігор 2022 року.


– Лава дуже коротка. Від Олексія Красовського і Андрія Орлика маємо всі підстави в майбутньому чекати серйозних успіхів. Хлопці молоді, добре фізично підготовлені. Їм треба тільки набиратися досвіду, а з ним, безумовно, з’являться і результати. Цю нашу провідну пару вже наздоганяє юніор Ян Коструба. З ним ми теж пов’язуємо великі надії, але знову ж таки за умов достатнього забезпечення. Для зростання потрібні повноцінні збори, яких сьогодні не можемо провести. Я вже не кажу про те, що лижний інвентар вимагає вкладення значних коштів. Також необхідно регулярно виїжджати на міжнародні старти, аби боротися за олімпійські ліцензії, набирати рейтингові очки, зокрема на етапах Кубка світу.

– В лижному спорті очікуються серйозні зміни. У Пхьончхані-2018 вже ні у кого не залишилося сумнівів, що необхідно терміново зайнятися серйозним коригуванням принципів відбору на Олімпіади. На олімпійські траси виходило досить багато спортсменів з екзотичних для лижного спорту країн, рівень яких не відповідав змаганням такого рангу. Прикро, що такі слабкі атлети в процесі відбору «відтягнули» ліцензії у лижних країн, у тому числі, думаю, і в нас. Буде справедливо, якщо система олімпійського відбору дозволить потрапляти на Ігри найдостойнішим представникам лижних гонок і тим самим забезпечить високу конкуренцію і видовищність турніру.
Що стосується наших завдань і цілей... Будемо реально оцінювати свої можливості: потрапляти до тридцяток найсильніших нам під силу.


– Однозначними фаворитами в лижних гонках сьогодні є Норвегія і Росія. Така ситуація, на мій погляд, має зберегтися і в перспективі. Ці країни мають колосальні за чисельністю команди, дуже багато сильних спортсменів – є, з кого вибирати.
Наведу як приклад Норвегію, причому навіть не дорослу, а юнацьку команду з лижних гонок: на місце в ній претендують 300 юнаків і 200 дівчат. За великим рахунком, там вся країна бігає на лижах. Чи можна дивуватися успіхам норвезьких спортсменів?
Так, сьогодні з норвежцями нам конкурувати неможливо.. Що стосується тих країн, які будуть нашими найближчими суперниками, то до їх числа входять Білорусь, Литва, Латвія, Казахстан. Ще зовсім нещодавно я назвав би і Польщу. Але там стався справжній прорив у лижних гонках: дуже посилили підготовку молоді, особливо дівчат. І ця цілеспрямована робота принесла свої плоди: польські спортсмени значно відірвалися від своїх колишніх суперників.


– Якщо зима сніжна – такі, як правило, і бувають – то ви самі можете бачити, скільки хлопчиків і дівчаток катаються на лижах. Тому можу ствердно сказати, що лижний спорт серед дітей і підлітків дуже популярний. Скажу більше: багато дітей бажають займатися цим видом, але коли приходять до спортивної секції, бажання з часом зникає.
Дитина мріє бігати на лижах у хорошій формі, а отримує зношену екіпіровку, рвані черевики тощо. Зрозуміло, що прагнення ходити до секції зникає.
Все тримається виключно на ентузіазмі тренерів: немає спеціальної техніки – лижню прокладають, якщо можна так сказати, «вручну». Завдяки саме таким тренерам, у нас є і буде лижний спорт. Вони справжні фанати своєї справи.