Національний олімпійський комітет України
«Мас-старт» по-борцівські
Ми добре пам’ятаємо борцівську команду минулого олімпійського циклу. І от у залі побачили дуже багато нових осіб. Вирішили розпочати розмову з Володимиром Шацьких саме з цієї теми.
Наскільки склад теперішньої збірної «греко-римлян» відрізняється від команди зразка 2021 року? Хто залишився з минулих сезонів?
– Ви, мабуть, помітили, що у борцівській залі досить багатолюдно. Причому тренуємося не в одну зміну. Справа в тому, що збірна представлена дуже розширеним складом. У нинішніх умовах ми не маємо можливості проводити навчально-тренувальні збори окремо для різних вікових категорій – юніорської, юнацької та дорослої команд.
Намагалися задіяти на одному загальному зборі лідерів команд U-20, U-23 та основний склад дорослої команди. Тут усі наші перші-другі номери. Тобто загалом залучили до роботи близько 40 спортсменів. Крім того, з нами займаються хлопці, які зараз не мають можливості тренуватися вдома – у Харківській, Луганській, Донецькій та інших областях. З нами також тренується чимала група молодих спортсменів – кримських татар. У результаті, підготовку в Кончі-Заспі проходять близько ста борців греко-римського стилю. Раніше, звісно, ми таким великим складом на базу не заїжджали. Минулого циклу тут готувалися ті, кого ми вели до Олімпійських ігор у Токіо.
Нині ж у нас зібрався дуже розширений контингент. Проте, намагаємось приділяти максимум уваги кожному. Будь-який із цих борців, якщо виявить бажання і завзятість, може увійти до лідерів у своїй ваговій категорії, і претендувати на участь в Олімпіаді-2024.
Перед тренуванням ми першим у залі побачили Ленура Темірова. Він також готується до відбірної боротьби?
– Ленур Теміров тут уже в іншій іпостасі. Користуючись футбольно-хокейною термінологією, його, скоріш, можна назвати граючим тренером. В основному він займається з кримськими хлопцями, про яких я говорив. Вони, до речі, показують дуже добрі результати. До речі, до нас на тренування приїжджає і олімпійський чемпіон Жан Беленюк, Він, як і раніше, у строю, успішно набирає форму. Думаю, якщо він відчує себе готовим до боротьби за олімпійські медалі, то, незважаючи на свою зайнятість, знайде можливість виступити в Парижі-2024.
Продовжує активно готуватися до нових стартів віце-чемпіон Олімпіади у Токіо Парвіз Насібов. У залі – й інші лідери збірної, які показали чудову боротьбу минулого сезону. Це бронзові призери чемпіонату світу-2022 у Белграді Ярослав Фільчаков та Андрій Кулик, талановитий важковаговик Михайло Вишневецький – минулого року він виграв юніорські чемпіонати світу та Європи, став срібним призером світової першості U-23. Хлопець є нашою головною надією у цій ваговій категорії. До групи лідерів також належать призери чемпіонату континенту Олександр Грушин, Владлен Козлюк. Вони, до речі, військовослужбовці. Велика подяка їхнім командирам, які знаходять можливість відпускати хлопців на збори, щоб вони могли підтримувати форму та представляти країну на найбільших міжнародних турнірах.
Трохи відступлю від теми, щоб згадати цікавий факт… 2020-го року Олександр Грушин одружився з учасницею збірної України з боротьби Аліною Акобія. Тепер вона виступає під прізвищем чоловіка. Таким чином ця пара продовжила традицію, яка давно склалася – супутницями життя наших «греко-римлян» часто стають представниці жіночої боротьби. Вважаю, що традиція дуже гарна.
Хто сьогодні входить до тренерського штабу збірної країни з греко-римської боротьби?
– Борцями опікується великий тренерський колектив. Це пов’язано з тим, що ми зібрали команди трьох вікових категорій, про що ми вже говорили. Усі вони зі своїми наставниками. До тренерського штабу входять Артур Дзигасов, Армен Варданян, Мурад Саргсян, Євген М'який, Яшар Насіров. І тренери у нас різних поколінь. Нагадаю, що Мурад Саргсян тренував Армена Варданяна, коли той був чинним спортсменом.
Які найважливіші змагання стоять у календарі збірної з греко-римської боротьби?
– Всі зусилля збірна спрямувала на підготовку до важливих весняних стартів. Перший з них – чемпіонат Європи серед молоді до 23 років у Бухаресті. Після нього – континентальна першість серед дорослих у Хорватії (бесіда відбувалась в лютому – Авт.). До речі, раніше ми зазвичай практикували підготовку у столиці цієї країни – Загребі. Нас завжди там дуже привітно приймали. Цього року поки що немає можливості поїхати туди для підготовки.
Підсумуємо сезон чемпіонатом світу, який відбудеться у вересні у Сербії. У Белграді. Безперечно, він є найважливішим стартом для нас, оскільки це будуть перші ліцензійні змагання.
Наступний рік – олімпійський. Де, окрім найближчого чемпіонату світу, розігруватимуться ліцензії? Чи ухвалила Міжнародна федерація боротьби будь-які зміни до системи олімпійського відбору?
– Так, певні зміни у системі відбору є. Причому вони стосуються, перш за все, європейців. Як відомо, наш континент – борцівський. У греко-римській боротьбі найбільшу кількість чемпіонів та призерів міжнародних стартів дає саме Європа. Скажімо, тут найвища «щільність» лідерів. Тож для європейців зменшили кількість квот на Ігри. Іншим континентам надали більше квот. Жорсткішим стане відбір безпосередньо на змаганнях. Раніше на чемпіонаті світу спортсмену достатньо було потрапити до бронзового фіналу – і навіть його не виграти – він автоматично ставав володарем олімпійської ліцензії. Тепер же, у разі невдачі на цьому етапі змагань, борець має проводити поєдинок із тим, хто програв у паралельному бронзовому фіналі.
Звісно, буде можливість здобути олімпійські путівки наступного року. По-перше, на чемпіонаті Європи-2024. Крім того, здобути перепустку на Ігри дозволять ліцензійні турніри світового рівня, які спеціально для цього організують. Разом п’ять путівок розіграють на чемпіонаті світу, стільки ж – на континентальних чемпіонатах, шість – на інших турнірах.
Згадаймо минулі Олімпійські ігри у Токіо… Там від нашої країни виступали Жан Беленюк, Парвіз Насібов та Ленур Теміров. Їхній виступ був дуже успішним: було здобуто дві медалі, одна з яких найвищого гатунку. Плюс до цього, місце поруч із п’єдесталом. Минув час, і можна, як то кажуть, з холодною головою аналізувати їхні поєдинки. Якою є ваша сьогоднішня тренерська оцінка боротьби наших хлопців у японській столиці?
– Скажу, що оцінка «добре». Чому не «відмінно»? Тому що могли б виступити ще краще. Насамперед, це стосується Ленура Темірова. Дуже шкодуємо, що не зовсім правильно з ним попрацювали у тактичному плані. Тобто, не ту тактику на поєдинок обрали. В результаті він програв бій за «бронзу» китайцю. Хоча результат міг бути на користь Ленура. Адже він поступився лише останньою дією. Ми все це потім ретельно обговорювали. Але результату, на жаль, не зміниш. А медаль реально могла бути.
Парвізу Насібову під силу було здобути золоту нагороду. Але він трохи розгубився у фінальній сутичці. Думаю, що йому забракло досвіду боротьби за такі високі нагороди. Як то кажуть, «перегорів» перед поєдинком.
Повернімося до перспектив Парижа-2024… На яку кількість олімпійських путівок можна реально розраховувати цього разу?
– Як відомо, теоретичний максимум – шість ліцензій. Але якщо реально дивитися на речі, то розраховуємо на 2-3 ліцензії. Тобто на ту кількість, яку ми мали перед Олімпіадою у Токіо.
Як і де плануєте готуватися до головних стартів чотириріччя? На наших базах чи за кордоном?
– У нас в країні є бази, які ми обкатували роками, до яких звикли. По можливості, хотілося б йти тим самим маршрутом. Нам дуже підходить, в усіх відношеннях, олімпійська база в Кончі-Заспі. Тут чудові умови, чудовий колектив, який завжди дуже тепло ставиться до спортсменів. Усі ми шкодуємо, що війна перекроїла плани щодо подальшого розвитку цього Центру олімпійської підготовки. Суворі обставини не дозволили вчасно завершити будівництво нових об’єктів. Зокрема, басейну, нового готелю… Але ми знаємо, що їх «запустять», треба трохи почекати.
Проводимо підготовку й на навчально-спортивній базі «Заросляк» у Ворохті. Гарна база. Ще б трохи там покращити умови проживання. Це, вважаю, справа часу.
Було б непогано провести збори у Хорватії чи польському містечку Закопане. Дуже знадобилася б підготовка в умовах високогір’я. Нам підходить не лише місцевий клімат, а й контингент, який там знаходиться. Це дуже серйозні міжнародні збори, які дають суттєвий позитивний ефект.
Щоб бути спокійним за майбутнє нашої боротьби, необхідно велику увагу приділяти резерву – дітям та підліткам, які обрали цей вид спорту. Яка ситуація сьогодні у цьому напрямку роботи?
– Греко-римською боротьбою в Україні завжди займалося багато хлопчаків. Вона була популярною, добре розвивалася. Не мали дефіциту талантів, було з кого обирати. Хоча значний відтік спостерігався у категорії 17-19 років. Непросто утримувати юнаків у цьому віці. Але це проблема всіх видів спорту. Проте багато хлопців залишалося у боротьбі.
На жаль, ситуація із резервом зараз погіршилася. З початком війни велика кількість юних борців виїхали за кордон. Там їх із задоволенням підхоплюють місцеві тренери, які одразу помічають високий рівень підготовки цих дітей. По суті отримують у руки вже готових спортсменів.
Але ми оптимісти, і впевнені у майбутньому. Діти приходитимуть у боротьбу. Впевнений, що лава запасних у нас не буде порожньою.