До олімпійської медалі разом з "Олімпійською Ареною"!
Засновник:
Національний олімпійський комітет України

Скелелазіння по-спортивному

Скелелазіння по-спортивному
«ОА» розпочинає серію матеріалів про види спорту, які дебютують на найближчих Олімпійських іграх у Токіо. Відкриває її спортивне скелелазіння. В 2017 році Міжнародний олімпійський комітет включив його до програми Ігор у Токіо-2020. Спортивне скелелазіння включає три дисципліни: «швидкість», «трудність» і боулдеринг. Зупинимося докладніше на кожній з них.

Лазіння на швидкість


Лазіння на швидкість у нас почали розвивати 1947 р. Спочатку його визначали як складову альпінізму, але поступово відокремили, розпочали проводити по більш складному рельєфу.
2005-го, аби прискорити процес включення до програми Олімпіад, було створено еталонну трасу, на якій стали проводити міжнародні змагання.
До осені 2014-го світовий рекорд належав росіянину Євгену Войцеховському (5,88 сек.). Але у вересні того року на чемпіонаті світу новий рекорд встановив український скелелаз Даніїл Болдирєв – 5,60. Надалі його результат поліпшив іранець Реза Аліпуршеназандіфар, показавши час 5,48.
До скелелазіння на швидкість входять індивідуальний виступ і парна гонка на час. Мета спортсмена – піднятися до кінця траси за мінімальний час.
Змагання у дисципліні «швидкість» проводять на стандартній еталонній трасі. Вона знаходиться на високому скеледромі, призначеному спеціально для цього виду. Міжнародна федерація спортивного скелелазіння (IFSC) затвердила регламент за зовнішніми параметрами цього стенду (ширина, висота, кут нахилу, покриття панелей тощо). Відповідно до нього, змагання високого рівня проходять на скеледромі висотою від 12 до 16 м, а протяжність трас, відповідно, від 10 до 15 м.
Траси обладнуюють спеціальними зачепами для лазіння, вид і розмір яких також регламентовано IFSC. Зачепи повинні розташовуватися на трасі згідно з певною схемою.
Вважається, що учасник змагань подолав трасу, якщо:
– торкнувся рукою спеціально відміченої точки нагорі траси. Сила торкання залежить від типу фінішного пристрою;
– перетнув фінішну лінію;
– за ручного хронометрування торкнувся рукою фінішного кола (квадрата).
На скеледромах у дисципліні «швидкість» використовується верхня суддівська страховка. На проходження маршруту кожен спортсмен має дві спроби.
Зачіп – спортивний снаряд для скелелазіння, який імітує камені різної величини і форми. У сукупності зачепи є імітацією природного рельєфу. Поверхня зачепу зазвичай має свій мікрорельєф, який забезпечує комфортне лазіння. Зачепи кріплять до щитів, з яких споруджують скеледром. Скелелаз береться за зачепи руками або наступає ногами і, таким чином, піднімається штучною стінкою.

Лазіння на трудність


Місце його народження – Західна Європа. Як вид скелелазіння визначений комісією IFSC 1987 р. «Трудність» не є індивідуальним лазінням – тут завжди є той, хто страхує. Мета – піднятися до топа (позначка фінішу). Цей вид скелелазіння дуже популярний у цілому світі завдяки технічній різноманітності. Для повноцінного розвитку виду необхідні штучні скеледроми висотою 18-22 м.
Спортсменам дають близько п’яти хвилин на перегляд траси. За цей час учасники змагань продумують свої ходи, як у шаховій партії. Потім по черзі намагаються подолати трасу. Кожен має одну спробу з обмеженням у часі від чотирьох до п’ятнадцяти хвилин. . Розподіл місць залежить від досягнутої висоти та часу проходження.
У змаганнях на трудність спортсмен використовує нижню страховку.
Протяжність траси в лазінні на трудність:
– чоловіки – до 25 м за мінімальної кількості перехоплень 45;
– жінки – до 20 м за мінімальної кількості перехоплень 40.
Спробу зараховують, якщо учасник клацнув мотузку в карабін фінішної відтяжки. Це означає, що спортсмен досяг найвищої позначки траси.

Скеледром для змагань на трудність...

Необхідним елементом екіпіровки у скелелазінні є відтяжка – це петля з міцної капронової стрічки, на кінцях якої знаходяться карабіни. Може мати різну довжину. Застосовують для страхування спортсмена. Скелелаз має повісити відтяжку на спеціальний болт, котрий забивають у скелю або врізають у штучний рельєф. У відтяжку зачіпається мотузка, яку скелелаз використовує при проходженні маршруту. Використовують у лазінні на трудність.

Боулдеринг


Назва походить від англійського слова boulder (валун), bouldering – лазіння по валунах.
Цей вид народився в містечку Боулдер (США), в передмісті якого є безліч кам’яних брил висотою від трьох до шести метрів. Саме фестивалі з проходження величезної кількості придуманих маршрутів і переросли в сучасні змагання з боулдерингу.
Для розвитку цього виду не потрібно високих стін, достатньо висоти в 4-5 м.
2014 р. існувало 12 боулдерингових маршрутів на природному рельєфі найвищої категорії складності V16 (8c +), які можуть пройти лише деякі спортсмени.
У жовтні 2016 р. фінський скелелаз Налло Хуккатайвал першим у світі пройшов боулдеринговий суперскладний маршрут V17 (9а).
Боулдеринг – проходження серії коротких складних трас (по 5-8 перехоплень). Траси готують таким чином, щоб вони не вимагали мотузяної страховки учасника. Страховка забезпечується матами, які закривають усю поверхню під стінами.
Змагання з боулдерингу можуть складатися з одного, двох (кваліфікації й фіналу), трьох раундів (кваліфікації, півфіналу й фіналу).
Місце спортсмена залежить від:
– кількості пройдених трас;
– кількості досягнутих бонусів;
– кількості спроб, витрачених на проходження трас;
– кількості спроб, витрачених на досягнення бонусів.
На змаганнях, які проводяться за французькою системою, на кожну трасу і на відпочинок між ними дають кілька хвилин (як правило, 4–6). Спортсмен може використовувати необмежену кількість спроб. На трасі є бонуси і топ.
У спортивному скелелазінні змагаються на спеціально підготовлених трасах. Вони можуть бути на штучному (у приміщеннях, просто неба) або на природному рельєфі (природних скелях). На штучному рельєфі – скеледромі – на спеціальних щитах кріплять зачепи і проміжні точки опори (болти), в які замикаються відтяжки з карабінами. Страховка учасника забезпечується одинарною мотузкою, яку надають організатори. Безпосередню страховку учасника змагань здійснює суддя-страховик.
Еталонні траси, згідно з вимогами IFSC, мають загальні стандарти для «швидкісних» стін. «Еталон-10 м» вимагає приміщення з висотою 12 м. «Еталон-15 м» – не менше 17 м. Ширина однієї доріжки на «Еталоні» – 3 м. Ширина скалодрома – 6 м. Нахил площини скалодрома має бути 5 градусів. Скелелазні зачепи – тільки певної форми.

Багатоборство


На Олімпійських іграх у Токіо турнір зі скелелазіння вирішено проводити у форматі багатоборства, тобто спортсмени виступатимуть у всіх трьох дисциплінах, а переможців визначатимуть за сумою результатів у кожному виді.
Перехоплення означає будь-який рух рукою до наступного зачепу вгору, в сторону або вниз. Перехоплення бувають «у хрест» і «доперехоплення».

У боулдерінгу бонус означає «проміжний фініш», а топ – «фініш». Вони завжди позначаються яскравими мітками.

Повністю читайте у віддрукованому номері.
Передплатити журнал зараз!