Спрямовані на Токіо човни

Для наших майстрів академічного веслування минулий рік виявився не дуже вдалим, зокрема, не було завойовано жодної олімпійської ліцензії на Ігри у Токіо. Підготовку до нинішнього, найвідповідальнішого сезону національна збірна розпочала в Олімпійському навчально-спортивному центрі «Конча-Заспа».

Без відпустки

Зима в Україні, навіть така, як тепер, не дозволяє сідати в човен і намотувати кілометри на воді. Доводиться працювати під дахом, осідлавши тренажери.
У залах триває напружена робота: хтось налягає на педалі, хтось качає прес, хтось «грається» із багатокілограмовою штангою чи гантелями. Коли дивишся на спітніли обличчя атлетів, зрозуміло, що їм не до розмов. Тож основним «спікером» став головний тренер збірної Олексій Кириченко. Розмова почалася з болючої теми.
– На жаль, 2019-й, коли розігрували ліцензії на Олімпіаду в Токіо, був для нас невдалим. Спортсмени з провідних екіпажів зазнали травм напередодні вильоту на чемпіонат світу – цим і обумовлений провал, який не дозволив нам вибороти бодай одну ліцензію.
Тому ми навіть не пішли у відпустку. Зібралися тренерською командою зі спортсменами-лідерами, намітили план і місця підготовки. Всі чудово розуміють, як важливо добре виступити цьогоріч, щоб отримати ліцензії і в Токіо боротися за медалі. Тож підготовку ми розпочали з жовтня. Два місяці працювали на місцях зі старшими екіпажів, а збірна зібралася у грудні на олімпійській базі. Тут створили чудові умови: спеціально для веслувальників збудували цей зал, де стоять наші тренажери.


– Після сніданку жіноча команда о 9-й розпочинає тренування на ергометрі, воно триває 3,5 години, після цього на ергометр приходить чоловіча молодіжна збірна. У цей час доросла чоловіча збірна перебуває на тренажерах у залі. Увечері з 16 до 18 ергометр у жінок, а потім займаються чоловіки. Тобто у спортсменів семигодинний робочий день по понеділках, вівторках, четвергах і п'ятницях, по середах і суботах – по 3,5 години, без вечірнього тренування. Неділя вихідний. У зимовий базовий період виходить 35 годин тренувань на тиждень.
Після зборів у Кончі-Заспі поїдемо у теплі краї, щоб набирати кілометраж на воді. Наприкінці травня відбудеться доленосна кваліфікаційна регата у Люцерні, на якій є можливість ще раз спробувати вибороти олімпійські ліцензії.
Історія українського академічного веслування знає чимало прикладів, коли ми відбиралися на Олімпійські ігри, використавши саме цей додатковий шанс. Так, 1996 року жіноча четвірка парна потрапила на Олімпіаду в Атланті через Люцерн і здобула срібні медалі. Аналогічно 2004-го чоловіча четвірка парна взяла участь в Іграх в Афінах і стала бронзовим призером. Та й 2016 року ми спочатку не мали ліцензії, але знову ж таки, скориставшись додатковою можливістю, одержали право виступити у Ріо-де-Жанейро, де посіли четверте місце серед жіночих четвірок парних. Сподіваюсь, що на кваліфікаційній регаті наші екіпажі впораються з головним завданням і ми отримаємо можливість поборотися за олімпійські нагороди.


– Так, це були часи, коли жінки змагалися на 1000 м, і наші неодноразово перемагали на чемпіонатах світу, Європи. Тренер чемпіонського екіпажу Віктор Васильович Потапенко займається тепер з молоддю. В кожному класі човна у нас накопичений чудовий досвід, який нині можна успішно реалізовувати. Однак четвірки найуспішніші. Можливо, тому що саме в цьому класі ми маємо плеяду талановитих тренерів і спортсменів.

Не четвірками єдиними

– У класі одиночок виступає бронзова призерка чемпіонату Європи-2018, триразова чемпіонка світу з прибережного веслування Діана Димченко. Зараз вона мешкає в Італії, де кліматичні умови дозволяють тренуватися на воді цілий рік. Діана має особистий план підготовки, з нею працює чоловік, котрий є її тренером. Сподіваємося, що ця талановита веслувальниця може поборотися за олімпійську ліцензію.
До речі, цього року вперше запровадили європейський добір на Олімпійські ігри, який відбудеться в італійському Варезе. У ньому братимуть участь лише одиночки і чоловічі двійки легкої ваги. До стартів допускаються тільки представники європейських країн, однак ті з них, що вже здобули більше двох ліцензій, не мають права брати участь.
Щодо вісімок, то, наприклад, 2008-го наш екіпаж сенсаційно завоював ліцензію на Ігри, однак у Лондоні виступив невдало. Вісімки – це елітний клас, їхні змагання – найбільш яскраве видовище. Тому в багатьох країнах їм приділяється максимальна увага. Взагалі, це дуже специфічний клас: вісім спортсменів і рульовий у човні, два запасних, два тренера, лікар, масажист і біохімік – 16 осіб. Велика команда, її дуже складно організувати. У 2008 році це вдалося. Цікаво, що половина команди то були парники, які не потрапили у склад четвірки.


– Щороку для національної збірної за бюджетні кошти закуповують човни, і цьогоріч затверджено закупівлю нового інвентарю.
Є два світових лідера у виробництві човнів: італійська фірма Filippi й німецька Еmpacher. Раніше нам купували німецькі, тепер італійські, якість їх приблизно однакова. Звичайно, для екіпажу краще мати і німецький, і італійський човен – щоб були для різної погоди.
У ДЮСШ, спортивних коледжів ситуація з інвентарем складніша, тому, коли отримуємо нові човни, попередні передаємо молодіжній збірній, а човни молодіжної – юнацькій. Але цього, на жаль, замало: у ДЮСШ, коледжах плачевна ситуація. Кожний дитячий клуб, кожна школа повинні мати якісні човни, наприклад, китайські: там зараз багато виробників, їхня продукція недорога і досить пристойної якості.


– Хотілося б висловити подяку нашому міністерству та федерації, які приділяють нашому виду спорту увагу. Маємо можливість виїжджати на тренування та змагання.
Як відомо, за завоювання медалей на престижних змаганнях спортсмени отримують призові, сплачуються президентські та інші стипендії.
До речі, у Дніпрі місцева влада ухвалила рішення встановити міські, обласні стипендії не лише спортсменам, а й тренерам.


– Нещодавно я зацікавився цим питанням і доручив своїм колегам зібрати інформацію. Не така вже погана ситуація з наповненням дитячих шкіл. Цьому сприяє те, що віце-президент нашої федерації Павло Іванович Крупко започаткував і проводить дитячу регату «Кадетська ліга», що складається з трьох етапів у різних містах. Три роки тому в ній взяли участь 120 хлопців і дівчат, а торік – 360 учасників. До речі, ця регата допомогла відкрити талант 16-річної Дарії Ставіноги, котра 2019-го в Ессені перемогла на чемпіонаті Європи U-18 в одиночці.

Хотілося б мати власну домівку

– Для зимової підготовки кращого місця немає: як я вже казав, тут спеціально для нас побудували зал. Харчування – чудове! Взагалі, одна з наших головних проблем – відсутність веслувальної бази для національної збірної. Є база в Дніпрі, там непогані умови для тренування: веслувальний канал, зали, проживання – нас все влаштовує, але вона належить ШВСМ, де ми маємо платити оренду. По-доброму заздрю гімнастам, котрі тут, у Кончі-Заспі, мають свої кімнати, зал, харчування – все в одному місці. Це їхній дім, де вони живуть і тренуються. У нас, на жаль, такого нема.
Пам'ятаю, після Лондонської Олімпіади, на якій перемогла жіноча четвірка, планувалося будівництво веслувальної бази в Олешках Херсонської області – у класному місці! Здається, навіть документацію зробили. Але все так і залишилося на папері.

Без ергометра ні туди і ні сюди

– Вони дуже відрізняються від підготовки на воді. Але без високого показника потужності на ергометрі ніколи не виграєш у човні. Хоча трапляється, що спортсмен, який показує дуже хороші цифри на ергометрі, на воді не може реалізуватися. Це технічний аспект.
Вважаю, що медалі чемпіонату Європи на ергометрах – це перші суттєві плоди цієї підтримки, адже продемонстровано результати світового рівня. Наприклад, Артем Захаров на дистанції 2 км показав 6.09 хв. –для 17-річного хлопця це дуже високий час.
А серед дорослих змагається Олена Буряк, до результатів якої уже 6-7 років ніхто близько не може підібратися.
Ось тут нам пощастило, бо у кращої ергометристки світу якраз випав перепочинок. Олена Буряк – чотириразова чемпіонка світу у змаганнях на ергометрі (2013, 2016, 2018, 2019 рр.). У складі четвірки парної посіла 4-те місце на Олімпійських іграх у Ріо-де-Жанейро, чемпіонка Європи, у складі різних екіпажів (двійка, четвірка парна, вісімка) ставала призеркою чемпіонату світу, Європи та Всесвітньої універсіади. Їй належить світовий рекорд на дистанції 1000 м в одиночці –3.05,9 хв.


– На воді відбувається командна робота: дуже важливо в екіпажі розуміти один одного, особливо враховуючи різницю в антропометричних даних. Наприклад, мої напарниці на 20 см нижчі і на 20 кг легші за мене. Потрібно нас «зачесати одним гребінцем» і «зліпити» гідний екіпаж. А під час веслування на ергометрі ти сам прокрутив дистанцію – і показав результат незалежно від того, який у тебе був темп, яке прикладання.
На ергометрі я рекордсменка світу на дистанціях 500, 1000 і 2000 м, вони найскладніші. Інші не пробувала, бо це не вкладається у підготовчий план. Коли закінчу виступи у збірній, буду на всіх дистанціях встановлювати рекорди.
Нинішній сезон для нас дуже тяжкий і важливий, бо ми й досі не маємо олімпійської ліцензії, єдиний шанс здобути її буде в травні на кваліфікаційній регаті у Люцерні. Після неї залишиться два місяці на підготовку до Олімпіади.

Тяжко повертатися

Цієї миті до нас підійшла олімпійська чемпіонка Ігор-2012, чемпіонка світу й триразова чемпіонка Європи Анастасія Коженкова.


– Щоразу ніби розпочинаєш все знову. І не буває такого, що «я все знаю, я там уже була, зараз я все швиденько…». Люблю все робити поетапно: зараз готуємося, аби здобути ліцензію, потім будемо думати про Олімпіаду. Дуже хочу завоювати медаль у Токіо!
Торік я зазнала травми і не змогла взяти участь у чемпіонаті світу. Після чемпіонату Європи мені зробили операцію на колінному суглобі. Розраховувала, що реабілітація відбудеться набагато швидше, але організм дав збій. Багато спортсменів уже через місяць розпочинають тренування, а в мене перерва тривала майже чотири. Потім я спочатку займалася кардіотренуванням, виключно для плечового поясу: один день штанга, один день кардіотренажер. Через місяць додала іншу роботу і зараз тренуюсь, як усі, хіба що не виконую присідання зі штангою. Завеликий тиск на коліно давати поки що не можна.

Підсумки першої частини підготовки збірної до олімпійського сезону підбив чемпіонат України з веслування на ергометрах. Спортсмени змагалися на дистанціях 2000 та 5000 метрів. Переможець визначався за сумою місць на обох дистанціях.
Чемпіонами стали: Олена Буряк, Лариса Жалінська (легка вага), Сергій Гринь, Ігор Хмара (легка вага).
За результатами чемпіонату було визначено, хто далі продовжить підготовку до ліцензійних регат.