Квиток у «клуб олімпіоніків»

Наприкінці минулого року 21-річна Оксана Лівач створила сенсацію на світовій першості з боротьби, де виявилася справжньою грозою авторитетів: не зважаючи на титули досвідчених суперниць, юна українка продемонструвала блискучу майстерність і завзятість і увійшла до числа призерок.

Після цього вона не один раз довела на міжнародній арені, що успіх не був випадковим. А на завершення нинішнього сезону на чемпіонаті світу стала однією з перших представниць української боротьби, котрим вдалося завоювати олімпійські ліцензії на Ігри-2020 в Токіо.
Досвід виступів цієї спортсменки на великих міжнародних турнірах ще досить короткий, але дуже яскравий. Рік тому зірка Лівач на борцівському небосхилі спалахнула несподівано: 21-річна українка стала володаркою бронзової медалі чемпіонату світу. Навіть відомі фахівці не могли передбачити успіх вчорашньої юніорки на турнірі, який зібрав найсильніших атлеток.
За кілька місяців Оксана з тріумфом виступила на континентальній першості. Ще через місяць чудово виступила на престижному міжнародному турнірі в Києві, завоювавши «срібло». А в червні вирушила на II Європейські ігри до Мінська. Прекрасно провівши всі попередні сутички, у фіналі вона зустрілася з найтитулованішою борчинею турніру – Марією Стадник, яка представляє Азербайджан. Цей поєдинок став справжньою окрасою змагань. У видовищній боротьбі Лівач поступилася більш досвідченій суперниці і зрештою стала віце-чемпіонкою Ігор.
Ці старти і збори після них стали важливим етапом підготовки до вересневого чемпіонату світу в казахстанському Нур-Султані. Конкуренція на килимі цього форуму була надзвичайно жорсткою, оскільки спортсмени боролися не тільки за медалі, а й за олімпійські ліцензії на Ігри-2020. Львів’янка своїм шансом скористалася: нехай і не пробилася в призери, хоча була близька до п’єдесталу, але путівку на Олімпіаду здобула.


– Моїм головним завданням на чемпіонаті світу в Нур-Султані тренери визначили завоювання ліцензії на Ігри-2020. Тому в цілому своїм результатом задоволена. Боролася за третє місце, та, на жаль, не все вийшло, як хотіла. Напевно, далася взнаки втома: нинішній рік для мене був дуже насичений змаганнями, витратила забагато сил. Якби почувалася свіжішою, результат міг бути іншим.
Головне, що чемпіонат світу показав, над чим треба попрацювати, чому в тренувальному процесі приділити особливу увагу. З тренером ретельно розібрали помилки, зараз працюю над їх виправленням. Треба додати у фізичній підготовці, відпрацюванні моїх улюблених прийомів... Серйозно міркуватимемо і над розробленням тактики – підбиратимемо її під кожну суперницю.


– Упевненість я відчувала ще на зборах перед торішнім чемпіонатом світу. І налаштовувала себе на успіх. Залишалося тільки використати свій потенціал. Після «бронзового» результату на турнірі такого рангу впевненості додалося. Потім, коли їхала на свій перший дорослий чемпіонат Європи до Бухареста, горіла бажанням довести не тільки собі, а й усім, що можу претендувати на найвищі місця. І справді на континентальній першості була найсильнішою.


– Боротьбою займався мій тато і старша на шість років сестра Марія – вона була чемпіонкою Європи серед кадетів, входила до збірної країни. Я бачила, з яким задоволенням вона тренується, тішилася разом з батьками, коли сестра привозила нагороди зі змагань. Хотілося перебувати у цій спортивній атмосфері, перейнятися змагальним духом, відчути радість перемог. Тому, можна сказати, що в борцівському залі я опинилася завдяки сестрі, коли мені було дванадцять років. Вибір я зробила, і мені здається, що він правильний.

– Спочатку вони були проти, активно відмовляли мене, але згодом змирилися, а потім почали всіляко підтримувати. Дуже пишаються мною і моїми успіхами на дорослому рівні. Звичайно, скучають, коли надовго їду на змагання чи збори. Зате, коли приїжджаю, для батьків це справжнє свято. Зараз вони дуже задоволені, що я знайшла свій шлях, прагну успіхів і досягаю їх.


– Коли я тільки прийшла до боротьби, моїми кумирами були Марія Стадник і Андрій Стадник. Зізнаюся, Марія і сьогодні для мене є прикладом для наслідування – і в спорті, і поза ним. Вона досягла видатних спортивних результатів і створила з Андрієм прекрасну сім’ю. Часто думаю, як цікаво складається життя, які сюрпризи воно іноді підносить: якби мені колись сказали, що Андрій Стадник буде моїм особистим наставником, а з Марією боротимемося на найпрестижніших турнірах, не повірила б.


– Дуже люблю знімати відео, а потім монтувати фільми, таке собі аматорське кіновиробництво. Подобається дивитися серіали англійською: намагаюся вдосконалювати свої знання мови, хочу досягти такого рівня, щоб вільно спілкуватися.


– Навчаюся в чудовому навчальному закладі – Кам’янець-Подільському університеті ім. Івана Огієнка на п’ятому курсі. Нічим особливо від інших студенти-збірники не відрізняються: слухають лекції, відвідують практичні заняття та отримують домашнє завдання. Обсяги його досить великі, за період між сесіями треба багато прочитати і написати. Як правило, цим займаємося тут, в Кончі-Заспі, на зборах. Безумовно, в нашому навчанні переважає самостійна робота. Наш графік часто не збігається з навчальним, збори і змагання неможливо підлаштувати під сесію. Але, на щастя, в університеті з великим розумінням ставляться до особливостей нашої праці і завжди йдуть назустріч. Нерідко складання іспитів переносять на більш зручний для нас термін.


– Зараз точно можу сказати: моя сфера діяльності буде близькою до спорту, спортивної боротьби.


– Лідера визначили на нещодавньому Кубку України: я посіла перше місце. Таким чином, здобула право виступити на чемпіонаті Європи у польському Вроцлаві. Там матиму можливість додати собі балів до рейтингу. Зараз я на п’ятому місці світового рейтингу в категорії 50 кг.