«Нагороду присвятила синові»

Програш у півфіналі американській спортсменці, звичайно, не додав львівській борчині настрою. Хтось інший, можливо, після поразки склав би руки і до кінця турніру просто відбув би номер, але не Алла Черкасова, характер якої визначає неймовірна сила волі.

Було зрозуміло, що сутичка за бронзову нагороду буде дуже тяжкою, адже проти українки на килим вийшла тріумфаторка Олімпіади-2016 японка Сара Досьо. Але це анітрохи не збентежило Аллу, тим паче, що і в її активі достатньо гучних титулів: вигравала і чемпіонат світу, і чемпіонат Європи. Черкасова блискуче провела поєдинок проти господарки килима і перемогла, поклавши грізну суперницю на лопатки.
Своїми враженнями від борцівського турніру Ігор-2020 Алла Черкасова поділилася з кореспондентом «Олімпійської арени».


– Чому у Ріо вийшло не так, як я розраховувала, хоча була готова дуже добре? Справа в тому, що вже під час турніру стало зрозуміло, що 75 кг – це не моя вагова категорія. Фізично відчувала, що вагу недобрала. Тому в новому олімпійському циклі перейшла на одну категорію нижче – до 68 кг, в якій і виступала в Токіо. Це моя вага, і в ній, звичайно, змагатися значно комфортніше. Але, безумовно, головна причина успішного виступу не в цьому, а в тяжкій праці. Скажімо так, це були роки випробувань. Протягом п’яти років – по два тренування на день, збори, змагання... Була впевненість, що все це принесе результат.


– Нагорода далася мені дуже тяжко. Те, що перемогла на туше, абсолютно не означає легкість сутички. Сара Досьо – неймовірно сильна спортсменка. Про це свідчить насамперед її титул чемпіонки Олімпійських ігор у Ріо в категорії 69 кг. Тому вважаю, що ця «бронза» за своєю цінністю для мене дорівнює «золоту». Покласти на лопатки таку борчиню – це щось фантастичне.
Що мені допомогло виграти?.. Складно відповісти однозначно. У таких ситуаціях починаєш вірити у вплив якихось сил згори, та я довго і наполегливо тренувалася: як кажуть, на Бога надійся, а сам не зівай. Думаю, що змогла перемогти тому, що не зупинялася ані на мить, боролася до останньої секунди. Виклалася повністю, щоб завоювати медаль. Цю нагороду я присвятила синові, адже він, мабуть, більше всіх чекав цієї нагороди!


– Спеціально «під Сару Досьо» не готувалася. До Олімпіади я переглядала поєдинки практично всіх своїх майбутніх суперниць, з якими могла зустрітися на токійському килимі. З чоловіком-тренером звертали увагу на найменші деталі: які саме прийоми вони люблять проводити, в якій стійці воліють боротися... Після цього робили приблизний макет поєдинку з кожною з можливих опоненток. Універсального рішення для всіх сутичок немає. У деяких поєдинках допомагають одні прийоми, в інших – інші.
Так чи інакше, але я змогла перемогти і завоювати бронзову нагороду. Сара Досьо, звичайно, була неймовірно засмучена. Я її розумію – в рідних стінах від неї чекали лише перемоги. Але, думаю, японську борчиню втішає той факт, що вона вже має титул олімпійської чемпіонки.

– Так, драми там вистачало. А підсумок зустрічі визначили дві мої технічні помилки. Одна пов’язана з накатом, другої я припустилася, дозволивши суперниці захопити обидві ноги. Але що вже про це говорити... Що сталося, те сталося. Минулого не повернеш і не виправиш.


– Коли усвідомила, що завоювала олімпійську нагороду, відчула сильне бажання поговорити з чоловіком і сином, з усіма своїми рідними. Але в роздягальню довелося добиратися досить довго: по дорозі приймала привітання. Але коли забігла до роздягальні, дістала телефон і наговорилася з близькими від душі.
До речі, вдома ще задовго до Ігор усі сімейні розмови – з сином, чоловіком, батьками –точилися навколо моєї олімпійської мрії. Тільки про це і говорили. І ось мрія здійснилася! Коли приїду додому, куплю торт і святкуватимемо мій успіх у сімейному колі.


– Про це мені зараз говорити складно. Передусім хочу добре відпочити. Не виключено, що знову піду в декрет, і тоді продовжувати спортивну кар’єру буде проблематично. Але, з іншого боку, після Ріо теж так думала, але життя розпорядилося по-іншому. Час покаже.