Насолоджуватися стрибками!

Коли у фіналі жіночих стрибків у висоту планку підняли на 198 см, у змаганнях залишилося 9 спортсменок із 14-ти. Серед них Ярослава Магучіх, Ірина Геращенко і Юлія Левченко з України.

Ця висота склала проблеми для всіх учасниць, крім однієї – австралійки Ніколи Макдермотт, котра легко перемахнула через планку в першій же спробі.
Ірина Геращенко впоралася з непокірними сантиметрами з другого заходу, Ярослава Магучіх – з третього, Юлія Левченко пропустила третю спробу. Всім нашим землячкам пощастило продовжувати штурмувати і наступну висоту 2.00. І знову майже та сама картина: легко, з посмішкою до вух і з першої ж спроби планку долає лише одна Макдермотт! Усі в шоці! Куди все рухається? Ірина і Юлія завершують змагання. Магучіх і Ласіцкене беруть висоту з другої спроби.
І ось у секторі залишається троє – Магучіх, Ласіцкене і Макдермотт, а висота вже 2.02. Макдермотт збиває планку спиною. Ласіцкене бере висоту! Магучіх – ні. Друга спроба. Австралійка задовго налаштовується і долає планку – є особистий рекорд! Ярослава переносить висоту.
2.04. Макдермотт: зникла посмішка – і невдала спроба. Ласіцкене – так само, Магучіх – поки не вийшло. І знову австралійка потрапляє спиною на планку. Ласіцкене – чисто! Ярослава – спроба неуспішна, але це «бронза». Макдермотт утретє збиває планку і в підсумку завойовує «срібло».

У мікст-зоні Магучіх випромінювала радість і щастя:
- Це моя перша доросла Олімпіада, і я дуже щаслива, що у мене є бронзова медаль. Це сходинка в майбутнє. І, мабуть, тепер розпочинається підготовка до Ігор у Парижі.


– Ну, звичайно, хочеться в Парижі показати результат вищий, ніж у Токіо, готуватимемося і будемо йти до нього. Це нова ціль!


– Я задоволена, що все ж таки мала можливість поборотися за чемпіонський титул. Коли я не взяла з другої спроби 198 см, була зла на себе. Але Тетяна Володимирівна, мій тренер, сказала: «Ти можеш, давай, ти зможеш стрибнути». І я таки подолала цю висоту, і навіть дуже добре. Після цієї третьої спроби я думала: «Треба боротися далі, треба стрибати».


- Так! Чому б і ні?


- Насправді, це дуже круто, що на олімпійський турнір приїхали три представниці України. Відомо, що у нас у країні дуже сильний цей вид легкої атлетики. І те, що в секторі є ще дві українки, не може не мотивувати стрибати добре.


- З ними ми зустрічалися раніше на турнірах. Просто тут Олімпіада, це інший рівень змагань. Але я намагалася відкинути цю думку і переконати себе, що я просто виступаю, як звичайно. Хоча трохи і перенервувала, а все одно насолоджувалася процесом, атмосферою, тим, що перебуваю на Олімпійських іграх.


- Сьогодні, коли почала стрибати. Пізніше Сергій Назарович Бубка під час нагородження запитав: «Чому ти нервувала? Це було видно по тобі». Я кажу: «Ну, ось такі в мене відчуття». Він сказав: «Нічого, тримаємо курс на Париж, там обов’язково буде ще кращий результат».

- Думаю, що найближчим часом дівчата і жінки можуть дійти до світового рекорду -2.09 м - тому що демонструють дуже хороші стрибки, хорошу техніку. Найцікавіше попереду!

Тетяна Степанова: «Талант слухати»

- Я не націлювала Ярославу на медаль. Ми просто говорили про те, що треба відчувати свій внутрішній стан, отримувати задоволення від того, що вона робить. Хоч як дивно, але те, що на неї від самого початку «повісили» золоту медаль, не тиснуло, ми просто не думали про це. Найголовніше, хотіли насолоджуватися стрибками. У неї вони виходили. Але все ж таки дівчині 19 років. Єдине, чого я, звичайно, хотіла б, аби вона не засмучувалася і була веселою. Привід є - ми дуже задоволені бронзовою медаллю!


- Тут не психологічні проблеми, суто фізичні – не вистачило тренувань, на те були причини.

- Давала установку на те, щоб стрибнула...
- Ні, я не хвилювалася, знала, що вона візьме.


- Ярославу не я знайшла, її мати привела до Олени Андріївни Куценко. Вони тренувалися разом із сестрою. І коли я з’явилася в олімпійській школі № 3 і почала працювати з Оленою Андріївною разом, дівчині було 11 років. Працювали ми спільно, і потім Ярослава залишилася у мене.


- Вона у нас немов ельф… Їй багато що дано. У неї не тільки фізичні якості хороші, а й душевні. Духовно розвинена людина, вже не скажу дитина. Її талант полягає в умінні слухати, вбирати те, що їй говорять, і чітко виконувати. Нервова система у Ярослави дуже швидко реагує, і я так думаю, що і м’язова пам’ять також хороша.


- На той момент, я вважаю, це була межа. Існувало чимало обставин, які завадили чемпіонці демонструвати більш високий результат. І у нас також, це вплинуло на те, що Ярослава не стрибнула вище двох метрів. Але, думаю, все складеться потім. Для мене головне, що вона психологічно готова, і я впевнена в цьому. Ми разом змогли прийти до того, що вона робить зараз, у 19 років.


- Я давно говорила Ярославі, що ця дівчина успішно стрибатиме, тому що вона вміє посміхатися. А це здорово!


- Я думала, впорається.


- На даний момент готова спокійно взяти 207 см.