Екіпаж мрії

На дистанції 500 м український екіпаж у складі Людмили Лузан і Анастасії Четверікової впевнено виграв кваліфікаційний і півфінальний заїзди. Так само потужно просувалися до фіналу і чемпіонки світу китаянки Сю Шисяо і Сунь Менья. Вони відмінно стартували, а наші землячки трималися поруч і в боротьбі за друге місце перемогли! Бронзові нагороди дісталися канадським каноїсткам.

- Боротьба на дистанції розгорнулася так, як я і планував, - сказав тренер Микола Мацапура. - Я знав, що китаянки сильні зараз, бачив їхню відмінну форму. Розраховував також, що дуже сильну конкуренцію складуть екіпажі Німеччини і Канади. Погода була чудова, для нас майже ідеальна. Хоча ще краще було б, якби дув правий боковий вітер, тому що у нас обидві правосторонні веслувальниці. Старт дівчата взяли нормальний. Буквально через 50, 100 метрів вигравали вже метр-два у німкень, які спочатку йшли третіми. А другу половину дистанції Люда і Настя завжди долають набагато сильніше. Так і вийшло, вони спокійно відпрацювали. І сили розподілилися так, як і мало бути: канадки треті, ми другі, китаянки на сьогодні найсильніші.

Але, як кажуть, завжди треба жити мрією: є «бронза», є «срібло». Тепер будемо мріяти і старатися, щоб у Парижі-2024 боротися за «золото». Тим більше, що, як планується, на наступній Олімпіаді дистанція 200 м у каное-одиночці буде замінена на 500 м. А в такій гонці Лузан зараз у Європі і у світі на голову сильніша за всіх. На етапі Кубка світу вона «привезла» 6 секунд срібній призерці, на чемпіонаті Європи – 6,5 сек. Це великі відриви і хороший запас, а є ще резерв і для вдосконалення на тренуваннях. Тому, думаю, й у нашого екіпажу хороші перспективи.
- Я дуже радий, - продовжив головний тренер збірної, дворазовий олімпійський чемпіон Юрій Чебан. – Можна сказати, що українська команда зробила неможливе, завоювавши дві медалі на Іграх у видах, які дебютували в програмі, – це сенсація. Отже, ми довели, що наші олімпійські нагороди в каное – це не випадковість!
- Ми відчуваємо велике щастя, насправді не можемо в цей успіх повірити, - сказали Людмила і Анастасія після нагородження. - Ми добре працювали задля цієї медалі, прагнули її, дуже довго до неї йшли. Ми допомагаємо одна одній, робимо спільну справу, у нас єдина мета. І поки що, очевидно, не отямилися, бо до нас не доходить, що маємо такі високі нагороди!
«Присвячую медаль своєму тренеру Юрію Чебану, - додала Анастасія Четверікова. – Він вселив у мене віру, що медаль і олімпійський п’єдестал можливі! А також дякую Люді!»

- Хто як. Є такі екіпажі, котрі рвуть одразу від старту і на фініші просто здаються. У нас свій потужний хід, ми додаємо на фініші. Беремо старт, потім фініш – та і все, як кажуть наші тренери! Нас, зрозуміло, намагалися «зжерти», але номер не вийшов.

- Чудово! Впевнено! З самого старту, з першого гребка гонка складалася, і ми накатували, робили свою роботу. Крім китаянок взагалі нікого не бачили. Ми навіть здивувалися, бо розраховували на боротьбу з іншими екіпажами, оскільки всі дівчата сильні, але ми явно від них від’їхали і тримали темп.


- Думаємо, фінішер. За старт медалі не дають, дають за фініш. Просто зі старту вириваємося і впевнено йдемо на фініш до кінця. Віддаємо все що в нас є для перемоги.


- Від китаянок, канадок і також від німок. Оскільки ми брали участь в етапах Кубка світу, в чемпіонаті континенту, то європейські екіпажі знаємо більш-менш добре. А ось збірні Канади і Китаю були для нас загадкою. Ми два роки з ними не зустрічалися через пандемію: змагання скасовували, хтось не приїжджав на старти. Чекаючи на Олімпійські ігри, ми знали, що обов’язково з ними боротимемося і готувалися для того, щоб скласти їм конкуренцію. Ми щасливі, що нам це вдалося, і це найкращі відчуття! Ми цілком виклалися, це наша найкраща гонка!