Любов до каное + самовідданість

Каноїстки вийшли на олімпійський старт уперше в історії. Раніше вважалося, що це виключно чоловічий спорт. Каноїстки вийшли на олімпійський старт уперше в історії. Раніше вважалося, що це виключно чоловічий спорт.

Українська спортсменка Людмила Лузан виграла півфінальний заїзд на 200 м в каное-одиночці і стартувала у фіналі в компанії сильних суперниць на чолі з чемпіонками світу Невін Харрісон зі США і Лоранс Вінсент-Лапуан з Канади. І не розгубилася! Наша дебютантка здобула бронзову нагороду!


- Звісно так. Я не йшла в повну силу і фінішувала із запасом. Знала, що до фіналу проходить перша четвірка і вважала за потрібне веслувати спокійно. Впевнено встала і практично в тестовому режимі подолала дистанцію. Я готувалася до фіналу. Знала, що вода розсудить, хто на що заслужив.


- Завдання було просто зі старту до фінішу максимально віддати всі сили, що у мене є. І я це зробила. Розпочала добре, потім 2-3 гребка, я немов провалилась, а далі знову піднялася і почала розганятися. Розумію, що припустилася помилки на старті, але щаслива, що мені вдалося швидко зібратися і наздоганяти, наздоганяти і їхати на фініш потужніше!


- Я нечітко пам’ятаю цей момент. Я дійсно виклалася цілком, на воді по сторонах нікого не бачила. Коли заїжджала на фініш і відчувала – ось він, останній гребок, навіть не зрозуміла, що я в трійці. Мені здалося, що, можливо, я четверта або п’ята, засмутилася. Хоча на дистанції сил не шкодувала, стала думати, що, напевно, могла краще і, можливо, десь щось не так зробила. Я поїхала прямо, не дивлячись нікуди. Мені здавалося – от і все, от і минула ця гонка, до якої стільки готувалися. Потім розвернулася в сторону, дивлюсь на табло – а я третя! Полилися сльози щастя, не вірила, що я це зробила! Я щаслива, що мені вдалося потрапити до трійки найсильніших у світі. Це було моєю мрією, мені це снилося!


- Мені все подобається. Звичайно, я чула чимало висловлювань, що канал поганий: хвиля, вітер боковий. У мене такого відчуття нема. Я приїхала і одразу зрозуміла, що я тут як своя, це моя погода, мій канал, що це будуть мої змагання і все складеться так, як має бути. Й інший часовий пояс не завадив. Акліматизація минула чудово, сплю і почуваюся відмінно. Я їхала до Японії з позитивними думками, і все добре склалося!


- Десять років я займалася спортивною гімнастикою, виконала норматив майстра спорту. Однак розуміла, що це мій максимум, я вже більшого не досягну, потрібно щось змінювати. Спорт був у моєму житті з чотирирічного віку, тому я не уявляла свого життя далі без нього. Коли на каное почали приймати дівчат, мій брат, веслувальник, запропонував мені спробувати себе в цьому виді, я прийшла й одразу закохалася у веслування. Мене поставили в човен, я зробила гребок, мій перший тренер Сергій Іванович Батомункоєв сказав, що в мене талант і якщо тренуватимуся, то все в мене вийде. Я зрозуміла, що це дійсно моє. Відчула, як це любити свій вид спорту і щодня ходити на тренування із задоволенням. Тому що останнім часом відвідування гімнастичного залу мені здавалися якоюсь мукою. Я ж висока, не така гнучка, як інші, мені багато чого не вдавалося, але я дуже хотіла виконувати елементи якнайкраще. Не складалося. А коли прийшла на веслування, зрозуміла: ось тут я себе покажу, це мій вид спорту!

- Вважаю, що додатковий рік нам пішов у плюс, адже з’явилося ще більше часу, щоб правильно підготуватися, не упустити важливих моментів і добре натренувати і 200 м, і 500 м. Чемпіонати України, Європи, етапи Кубка світу були для нас етапами підготовки до Олімпійських ігор. Усе складалося добре, мій тренер так розпланував роботу, аби я вийшла на потрібний рівень і показала максимальний результат саме тут. Я дуже задоволена і дуже дякую Миколі Івановичу Мацапурі, тому що він найкращий тренер, і це наша спільна маленька перемога. А оскільки я переконана, що завжди можна краще, то думаю, що все ще попереду, це тільки початок, бо нинішня – тільки перша доросла Олімпіада в моєму житті.
- Я думаю, це любов до свого виду спорту і максимальна віддача. Коли щось робити, так віддавати себе цілком, інакше взагалі краще не братися. Працювати і, незважаючи ні на що, йти до своєї цілі. Все можливо!

Микола Мацапура: «Дивовижний характер!

- Люда – моя перша вихованка, яка настільки цільна натура, і настільки одержима веслуванням! Усе в неї є – і працелюбність, і віддача, і впевненість у собі, і віра в тренера. Вона не цурається ніякої роботи. Траплялося, розізлився на неї, насварив, відправив на воду. Вона ж після тренування йде – долоні в кров’яних мозолях: «Миколо Івановичу, я все зробила, як ви просили». Це просто дивовижний характер. Талановиті спортсмени тому й успішні, бо працелюбні.


- Вітри мають велике значення. Я впевнений, якщо за цієї погоди Люда йшла б по третій воді, вона боролася б з канадкою на рівних за друге місце і могла б виграти. А йшла би по першій воді, то виграла б у канадки. Американка сьогодні дуже сильна, з нею проти вітру дуже складно боротися. Вона напевно кілограм на 10-12 важча, і маса, зрозуміло, допомагала боротися з вітром, до того ж вона добре готова. Люда опинилася у найгірших умовах із усіх призерів. Американка йшла по четвертій воді, канадка – по другій, Люда – по п’ятій, де найбільше давався взнаки зустрічний вітер, а вона найменша і найхудіша. І при цьому посіла третє місце – це вчинок героя, я вважаю!

Юрій Чебан: «Історична медаль!»

- Люда витривала, працелюбна, з природним відчуттям води, у неї були хороші наставники. Це загальна перемога, колективний успіх – і для збірної України, і для веслування. Для нас це історична подія. Ми стали свідками здобуття першої в історії медалі в жіночому каное для України. Традиції спринту в каное продовжуються!