До олімпійської медалі разом з "Олімпійською Ареною"!
Міністерство молоді та спорту України      Національний олімпійський комітет України

Кубкові баталії: поразки і сподівання

  • Олімпійська Арена №5-2017
  • Теніс
Світ великого тенісу не знає перепочинку. Турніри стрімкою хвилею накочуються один за одним. І чим далі від зими, тим вищими стають ті хвилі. Надходить час командних чемпіонатів світу. У чоловіків це – Кубок Девіса, у жінок – Кубок Федерації.

Матч дебютів


Кубок Девіса має свою роками встановлену ієрархію. Україна нині перебуває в першій групі Євро-Африканської зони. За свою кубкову історію, яка розпочалася 1993 року, збірна команда чотири рази потрапляла до плей-оф за вихід у Світову групу: 2009 року, 2013-го, 2014-го і торік. На жаль, сягнути успіху не виходило. Торік на заваді стала команда Японії. Отож нинішній сезон розпочався грою знову в першій групі.
На капітанському містку Михайла Філіму змінив Андрій Медведєв. І одразу потрапив до неординарної ситуації. Жоден з наших лідерів не міг бути в складі команди. Олександр Долгополов заліковував травму, яка буквально перекреслила всі його плани на перший квартал сезону. Ілля Марченко теж не позбувся наслідків травми і не почувався здатним принести користь команді, та ще граючи на тому покритті, яке обрали португальці, – на грунті. За таких обставин не було сенсу запрошувати Сергія Стаховського, котрому доводиться відновлювати розгублені рейтингові позиції, спричинені травмою, яка все ще давалася взнаки. Керівництво команди вирішило: хай зосередиться на особистих результатах, аби до наступного матчу Кубка Девіса бути у формі.
Чому одразу згадали наступний матч? Через те, що він може виявитися вкрай важливим для команди. Адже протистояння з португальцями, у складі команди яких гравці першої сотні рейтингу, тверезо розмірковуючи, не варто було вважати успішним для нашої дружини. Просто їхати на програш? Недоцільно. Набагато кориснішим буде дати шанс поринути в професійний теніс юним гравцям. І до команди запрошуються наш кращий 18-річний юніор Микита Маштаков і 15-річний Ілля Білобородько.
Отже, першим номером дебютуватиме Артем Смирнов. Він не новачок у збірній країни, але ще ніколи не перебирав на себе роль лідера. Хоча по грі саме в команді не набагато поступався кращим тенісистам країни. Запам’ятався його блискучий виступ в матчі Кубка Девіса проти команди Швеції. Так вийшло, що не розкрив Артем досі свого потенціалу, на думку фахівців – досить високого. Його 507-ма позиція в світовому рейтингу аж ніяк не відповідає фактичному рівню гри. На другому номері – Денис Молчанов. Останнім часом зосереджується, в основному, на парному розряді, має в ньому 125-те місце.
Португальці протиставили команду в такому складі: Жоао Соуза (37-ме місце в рейтингу), Гаштао Еліаш (90-й), Петро Соуза (209-й), Жоао Домінгуес (278-й).
Як бачимо, наші суперники мають вищі рейтингові показники. Однак, як показує практика, нерідко під час командних баталій їхню долю вирішують інші чинники, серед яких на першому місці психологічні. Матч, про який ідеться, підтвердив це. Хоча Україна й поступилася в ньому, але кожен з команди в прямому сенсі перевершував себе.
Жереб визначив відкривати суперництво Артему Смирнову. Перша гра тривала 4 години 45 хвилин! Португалії повела в командному протистоянні 1:0.
Про шанси на другу зустріч годі було й думати. Проти стабільного гравця з ТОП-50 – 18-річний юнак. Завданням Маштакова було грати, намагаючись продемонструвати кращим чином те, що він уміє. Микита впорався із завданням. Хоча за три сети зміг взяти лише три гейми: 0:6; 3:6; 0:6.
Наступного дня – парна гра. Денис Молчанов/Артем Смирнов проти Жоао Соуза/Густаво Еліаша. Денис з Артемом незадовго до Португалії виграли удвох два турніри. Отже, вважали, що мають певні переваги над суперниками. Трохи непокоїла якість кортів – надто повільні. Що поробиш, господарі готували їх для себе.
У першому сеті Смирнов мав не дуже свіжий вигляд – не відійшов від п’ятничного «трилера». Основне навантаження довелося брати на себе Молчанову, однак стартову партію взяли португальці – 7:5. У паузі Андрій Медведєв наче влив в Артема заряд бадьорості. І на корт вийшла пара з чітким розподілом обов’язків, ніхто нікого не підстраховував, обидва діяли за узгодженим сценарієм: 6:1; 6:3; 6:4.
Зустріч перших ракеток команд – Жоао Соуза і Артема Смирнова розпочалася за командного рахунку 2:1 на користь господарів. Артем знову діяв на рівних з суперником, котрий у рейтингу стоїть на 470 сходинок вище. Перші дві партії доходили до тай-брейків, на яких саме ота різниця віддавала перевагу Жоао: 7:6 (7:3); 7:6 (7:2). У третій вже домінував португалець – 6:2.
Заключний матч, коли вже підсумок командного протистояння визначився, був цікавим насамперед для Андрія Медведєва. Адже на корт вийшов 15-річний Ілля Білобородько. Педро Соуза його переміг – 6:0; 6:1. Але важливо те, що хлопець не знітився.
– Ми впоралися з усіма технічними завданнями, – підсумував Андрій Медведєв. – Так, не реалізували всі шанси. Але я радий, що Артем відмінно проявив себе як лідер команди, боєць. Радий за Дениса, що він виграв у парі. Матч показав, що багато які команди нам по силах перемагати, є на підході класні хлопці. Шкода, що не виграли матч, але він показав головне: є гра. Сподіваюся, що така тенденція збережеться і зможемо добре підготуватися до вересневої зустрічі з Ізраїлем.

Денис Молчанов і Артем Смирнов

Є підстави для оптимізму


Світова група Кубка Федерації сьогодні складається з двох підгруп: у першій – 8 кращих команд, у другій – наступна вісімка. Загалом – представники 16 країн. З наступного року формат Кубка Федерації повертається до колишнього, коли Світова група складалася з 16 команд, без розподілу на вісімки.
Отже, зустріч команд Німеччини і України в плей-оф за вихід до першої групи не мав принципового значення. Все одно і переможець, і той, хто поступився, з наступного сезону розпочинатимуть в одній компанії. Щоправда, сьогоднішні мешканці першої Світової опиняться в ранзі сіяних команд. Саме з ними і змагатимуться тенісистки другої вісімки вже на старті розіграшу Кубка Федерації-2018. Одержати статус сіяних – це й було стимулом протистояння українок і німкень.
До Штуттгарта наша команда вирушала в найсильнішому складі: Еліна Світоліна (13-та ракетка світу, котра вже побувала й на 10-й позиції), Леся Цуренко (43-тя), Ольга Савчук (парний розряд – 47-ма), Надія Кіченок (парний – 54-та). Капітан – Михайло Філіма.
Німеччина виставила такий склад: Анжелік Кербер (1-а), Лаура Зігемунд (30-та), Юлія Гьоргес (46-та), Каріна Вітхофт (71-а). Капітан – Барбара Ріттнер.
Знали, що гратимуть на грунті, під дахом. Грунт – саме те покриття, яке найбільше підходить Кербер, нашим тенісисткам зручніше на харді. Та покриття корту в Штутгарті вразило. Замість традиційного було використано дрібну фракцію, під якою насипаний гравій. Оскільки корт ще не був утоптаний, ці камінці утворювали нерівну поверхню. Відскок м’яча ставав непередбаченим. Такий елемент гри на грунті, як під’їзд до м’яча, ставав травмонебезпечним. Про це першого ж дня попередила Барбара Ріттнер, бо й для її підопічних покриття не було ідеальним. Власне його готували не стільки для Кубка Федерації, як для турніру WTA, який мав розпочатися буквально наступного дні після кубкового фінішу.
Жеребкування визначило, що першого дня, 22 квітня, ігри розпочинає Еліна Світоліна. А от у суперниці їй Ріттнер визначила не другу ракетку своєї команди, Лауру Зігемунд, а Юлію Гьоргес. Німкеня з розряду тих тенісисток, з котрими Світоліній змагатися незручно. Потужна, з сильною подачею і не менш сильними ударами. Еліна не одразу пристосувалася до дій суперниці. Втратила одну зі своїх подач, утім виправила становище і записала на свій рахунок перший сет – 6:4. А далі Гьоргес на повну потужність увімкнула свої удари, фактично не помилялася, діяла надзвичайно швидко і повела 4:0. Світоліна спромоглася повернути один брейк, та зупинити суперницю вже не змогла – 1:6. Доля матчу мала вирішитися в заключному сеті. За рахунку 3:3 Еліна загубила свою подачу. І після цього був гейм, який сміливо можна було віднести до найнапруженіших не лише в цій конкретній зустрічі, а й у цілому протистоянні команд. Він не просто тривав понад 10 хвилин. Він проходив на карколомних швидкостях, коли обидві тенісистки по черзі мали шанси поставити в ньому переможну крапку. Урешті це вдалося Гьоргес, що фактично вирішило долю зустрічі – 6:4, і після двогодинного, надзвичайно напруженого поєдинку Німеччина повела 1:0.

Повністю читайте у віддрукованому номері.
Передплатити журнал зараз!


Валентина
ПОЖИЛОВА