«Спринтери» нокаут-марафону

Післямова до Кубка світу з шахів

Кубок світу за участю 128 шахістів – найтриваліше з усіх сучасних шахових змагань, проте у ньому особливого значення набувають спринтерські якості гравця, тобто вміння вправно розігрувати швидкоплинні партії: рапід і бліц. Від цього залежить не тільки те, хто вийде до наступного кола, якщо основні партії завершилися рівним рахунком, а й загальна перемога. Тому в турнірах за нокаут-системою доволі часто її святкують не найтитулованіші шахісти, не рейтинг-фаворити, а гравці, котрі вирізняються швидкістю мислення і міцними нервами. Це підтвердив і нинішній Кубок світу, проведений у Ханти-Мансійську.

Дві історії змагання

Відлік історії Кубка світу має дві дати. Вперше таку назву дали серії колових турнірів, що відбулися в 1988-1989 рр. Переможцем став Гаррі Каспаров. Перший етап другого Кубка світу виграв Василь Іванчук, але цикл перервався, і відродилися кубкові баталії лише 2000 р. Кубок проводився зовсім в іншому форматі, і організатори вирішили відкинути попередню історію і назвали його першим.
У тому змаганні брали участь 24 шахіста, які спочатку проходили відбір у групах, а потім переможці з’ясовували стосунки в мікроматчах. Володарем кубка тоді став Віші Ананд, за два роки він повторив успіх. Надалі було проведено вісім таких змагань, і стати дворазовим переможцем вдалося тільки вірменському гросмейстеру Левону Ароняну, котрий виграв турніри 2005 і 2017 рр.
У нинішньому Кубку світу за винятком Магнуса Карлсена, Фабіано Каруани і Віші Ананда взяли участь всі найсильніші шахісти світу. Призовий фонд змагання – 1,6 млн дол., переможець отримує 110 тис. Два фіналісти матимуть право наступного року виступити в турнірі претендентів, переможець якого зіграє в матчі за звання чемпіона світу.

Наступ дебютантів

Хоча на старті турнірна сітка зводить шахістів зі значною різницею в рейтингах, перший бар’єр вдалося подолати не всім фаворитам. На жаль, у числі тих, хто поступився дебютантам, опинився і Руслан Пономарьов, котрий мав чи не найбільший серед усіх учасників досвід виступів на змаганнях найвищого рівня за нокаут-системою. Йому було лише 15, коли він зіграв на чемпіонаті світу ФІДЕ в американському Лас-Вегасі. У 18 років Пономарьов виграв такий самий нокаут-чемпіонат у Москві. 2005-го Руслан дійшов до фіналу Кубка світу. Однак нині досвід не допоміг. Наш шахіст програв уже першу партію білими 17-річному росіянину Андрію Єсипенку, а в другій зустрічі було зафіксовано нічию.
Ще один український учасник харківський гросмейстер Антон Коробов у другому колі програв в’єтнамському шахісту Лє Куанг Льєму.

Дванадцятий перемагає першого

І в прогнозах на півфінал явна перевага віддавалася супернику Раджабова, і майже ніхто не сумнівався в перемозі у фіналі Ліженя, котрий за рейтингом третій у світі і перший на турнірі. Йому належить найдовша в історії шахів безпрограшна серія ігор (100 партій з класичним контролем часу), а на останньому своєму змаганні він вперше на тай-брейку подолав самого Карлсена.
Матч спочатку складався на користь фаворита, котрий, вигравши другу партію, повів у рахунку. Третя партія неабияк здивувала фахівців. Теймур мусив грати білими тільки на перемогу, але обрав той самий дебют, що в першій зустрічі не приніс йому жодної вигоди. До того ж форсовано виникала доволі проста ендшпільна позиція, а Раджабов – шахіст агресивного стилю, котрий любить викликати напругу на шахівниці, атакувати, жертвувати. Однак він продемонстрував виняткову позиційну майстерність і дуже технічно довів мінімальну перевагу до переможного результату.
У четвертій партії обидва суперники вирішили не ризикувати. Теймур навряд чи міг сподіватися виграти двічі поспіль у опонента, котрий програє, як мовиться, тільки раз на рік, а Діна, певно, влаштовував тай-брейк, адже він мав набагато більший рейтинг і у швидкій, і в блискавичній грі.
У чотирьох додаткових «коротких» партіях сили виявилися рівними, і було зафіксовано нічиї. Цікаво, що кожного разу азербайджанець значно відставав по часу, але це не завадило йому уникнути фатальних помилок. Після цього долю кубка мав вирішити бліц. Ліжень програв першу партію, а спроба відігратися в другій знову обернулася його поразкою. Отже, Раджабов продемонстрував не тільки свої нові якості в класичних партіях, а й неабияку силу в блискавичній грі.
У матчі за третє місце переможцем вийшов Максим Ваш’є-Лаграв.

Переможці Кубка світу
В. Ананд (Індія)	2000, 2002
Л. Аронян (Вірменія)	2005, 2017
Г. Камський (США)	2007
Б. Гельфанд (Ізраїль)	2009
П. Свідлер (Росія)	2011
В. Крамник (Росія)	2013
С. Карякін (Росія)	2015
Т. Раджабов (Азербайджан)	2019