До олімпійської медалі разом з "Олімпійською Ареною"!
Міністерство молоді та спорту України      Національний олімпійський комітет України

Партія з прелюдією

  • Олімпійська Арена №9-2019
  • Шахи
меморіал Найдорфа
У середині минулого століття до кола найсильніших шахістів планети входив Мігель Найдорф (1910-1997). До початку Другої світової війни він тричі ставав призером Всесвітніх шахових олімпіад у складі збірної Польщі, а в повоєнні роки двічі грав у турнірах претендентів на звання чемпіона світу.

В Аргентині є музей Найдорфа: у зв’язку з початком війни в Європі гросмейстер не повернувся до Польщі і майже шість десятиліть прожив у цій країні, де багато зробив для популяризації давньої гри. Багато в чому завдяки йому Аргентина стала однією із провідних шахових країн континенту.
Яскравий слід залишив Великий Мігель, як його називали численні прихильники, і в теорії шахів. Його ім’я має, можна сказати, найпопулярніша система найпопулярнішого дебюту – сициліанського захисту. Йдеться про варіант Найдорфа, що входив і входить до дебютного репертуару багатьох видатних шахістів, включаючи чемпіонів світу. Цей варіант став головною дебютною зброєю за чорних і в 16-річного київського гросмейстера Кирила Шевченка. Тому, маючи вибір з низки літніх турнірів, він віддав перевагу меморіалу Найдорфа, що від початку століття традиційно проводиться у Варшаві, де народився видатний шахіст.
Після перших двох турів, коли зазвичай сильні зустрічаються із значно слабшими суперниками, Шевченку в наступні дні випало грати підряд проти двох шахісток. 19-річна Джансая Абдумалік 2017-го стала чемпіонкою світу серед дівчат до 20 років. У 14 років вона зіграла з Анатолієм Карповим два товариські міні-матчі зі швидких шахів і блискавичної гри: один програла, а в другому здобула перемогу над знаменитим суперником.
Якщо сильна сторона Абдумалік – енергія молодості, то у Моніки Соцко – досвід і знання. Вона переможниця низки міжнародних турнірів, восьмиразова чемпіонка Польші, у складі національної збірної десять разів брала участь у Всесвітніх шахових олімпіадах, двічі - у командних чемпіонатах світу і 7 разів – у командних чемпіонатах Європи, де вдалося вибороти срібні медалі.
Шевченко виграв в обох іменитих суперниць і маючи 4 очка із 4-х, став одноосібним лідером змагання. Не програвши і надалі жодної партії він постійно перебував у групі лідерів і зустрівся в основному з головними претендентами на медалі. У восьмому, передостанньому, турі жереб звів киянина з провідним шахістом Об’єднаних Арабських Еміратів, екс-чемпіоном Азії гросмейстером Салемом Салехом, котрий мав найвищий рейтинг серед усіх учасників турніру.
Можна зрозуміти бажання рейтинг-фаворита взяти реванш у юного супротивника.
Однак усі його атаки наражалися на точний і винахідливий захист. Коли ж вичерпалися ресурси атаки білих, перевага перейшла на бік киянина і він свого шансу не змарнував.
Програвши вирішальну партію, Салех достроково залишив турнір.
Заключну партію Шевченко зіграв унічию і, набравши сім очок, розділив перше-сьоме місця. Для визначення їхнього порядку судді застосували систему додаткових показників. Як перший одноосібний лідер Кирило по ходу змагання мав найкращий коефіцієнт, однак Салем і ще один із суперників в останньому турі отримали «мінуси», і це зашкодило киянину. Він посів друге місце.

Повністю читайте у віддрукованому номері.
Передплатити журнал зараз!

Олександр
МАЛІЄНКО