Вейк-ан-Зеє: назви змінювалися, а традиції незмінні

Календар головних шахових змагань року зазвичай відкриває великий міжнародний фестиваль у голландському містечку Вейк-ан-Зеє. «Хооговенс-турнір», «Корус-турнір», «Тата-Стіл-турнір» - це все його назви, які змінювалися у зв’язку з перейменуваннями місцевої металургійної компанії, що багато десятиліть є спонсором змагання. Незмінними упродовж тривалого періоду залишаються традиції цього престижного і цікавого старту, відлік історії якого ведеться з 1938-го.

Свідченням престижності змагання стала участь у ньому багатьох чемпіонів і екс-чемпіонів світу. У списку переможців значаться імена Макса Ейве, Тиграна Петросяна, Бориса Спаського, Михайла Ботвинника, Анатолія Карпова, Вішванатана Ананда, Володимира Крамника, Гаррі Каспарова… Постійно відводить місце для Вейк-ан-Зеє у своєму графіку і чинний чемпіон світу Магнус Карлсен. І нині він очолив список учасників головного турніру, в якому виступило 14 іменитих гросмейстерів.
Це було перше змагання норвежця після матчу на першість світу. Раніше він шість разів ставав переможцем у Вейк-ан-Зеє, однак наразі змусив своїх прихильників понервувати, завершивши перші чотири зустрічі внічию. Його безперервна нічийна серія в класичних партіях з урахуванням дванадцяти поєдинків матчу і останніх виступів, що передували йому, майже сягнула відмітки 20. Чи не криза? Та потім усе стало на свої місця: в дев’яти турах Магнус здобув п’ять перемог, у тому числі над головними конкурентами – Віші Анандом і Шахріяром Мамедьяровим. І, не зазнавши жодної поразки, Карлсен посів перше місце.
Таким чином, він довів число виграних турнірів у Вейк-ан-Зеє до семи. Другий показник за всю історію змагання в Ананда, який виходив переможцем п’ять разів. Дев’ять набраних очок додали Карлсену десять одиниць до рейтингу, що дало змогу збільшити відрив від Фабіано Каруани, котрий дихав у потилицю, до 17 пунктів.
А для Мамедьярова, який був у стартовій таблиці другим за рейтингом і третім у світі, це був найпровальніший виступ за багато років. Він жодного разу не святкував перемогу, а визнавати поразку довелося тричі. Тож він опинився на третьому місці знизу і його вважають головним невдахою турніру.
Друге місце посів нідерландський шахіст Аніш Гірі, котрий відстав від переможця на пів-очка. Проте йому неабияк щастило: наприклад, один із суперників (американський гросмейстер Семюел Шенкленд) здався йому в теоретично нічийній позиції. І таке трапляється в гросмейстерських поєдинках, коли нерви не витримують напруги, або цейтнот порушує логічний перебіг боротьби.
Третє-п’яте місця, набравши по 7,5 очка, поділили росіянин Ян Непомнящий, китайський гросмейстер Дін Ліжень і екс-чемпіон світу Віші Ананд.
Цікавим був і турнір «В», у якому також грали 14 шахістів, а список за рейтингом очолював чемпіон України 2018 р. харків’янин Антон Коробов. Організатори влаштували своєрідні оглядини найталановитіших юних гравців. Серед учасників були 16-річний гросмейстер Андрій Єсипенко з Росії і ще молодші Вінсент Каймер з Німеччини і Рамешбабу Праггнанандха з Індії.
Каймер у 13 років досяг рекордного для свого віку результату, вигравши великий міжнародний гросмейстерський турнір. А співвітчизник Ананда, прізвище якого важко вимовити, а ще важче запам’ятати, у 12 років і десять з половиною місяців виконав норму міжнародного гросмейстера, ледь не побивши рекорд Карякіна. До речі, у прізвищі Праггнанандха зашифровано ім’я короля шахів, а його самого чомусь називають «подвійним Анандом».
Турнір показав, що юні шахісти, крім Єсипенка, ще не готові на турнірах такого рівня боротися за призові місця. Каймер фінішував десятим, а слідом за ним Прагг (упевнений, що таке скорочення невдовзі приживеться в пресі).
Перше місце, набравши 10 очок, посів білоруський гросмейстер Владислав Ковальов. Друге-четверте місця, маючи по 8,5 очка, поділили Єсипенко, Беньямін Гледура з Угорщини і росіянин Максим Чігаєв. П’яте-шосте місця в Коробова і нідерландського шахіста Ервіна Л’Амі, котрі набрали по 7,5 очка.