До олімпійської медалі разом з "Олімпійською Ареною"!
Міністерство молоді та спорту України      Національний олімпійський комітет України

Під прикриттям Великого китайського муру

  • Олімпійська Арена №11-2018
  • Шахи
У грі лідери команд Віші Ананд і Фабіано Каруана
Понад три десятиліття на Всесвітніх шахових олімпіадах чоловічій і жіночій збірним жодної країни не вдавалося одночасно здобути золоті медалі. На черговому «Турнірі націй», що відбувся в грузинському місті Батумі, цю тенденцію порушили китайські шахісти. Причому вперше за історію змагання «золотим дуплетом» вистрілили команди, які не були в стартовому списку рейтинг-фаворитами.

Від змагання аматорів до «Турніру націй»


Відлік історії Всесвітньої шахової олімпіади ведеться з 1927 року, коли в Лондоні 16 збірних команд розіграли перехідний Кубок лорда Гамільтона-Рассела. Проте це була не перша спроба національних шахових федерацій, що 1924 року об’єдналися у ФІДЕ, провести міжнародний турнір, який визначив би найсильнішу шахову збірну світу. Навесні того самого року Міжнародний олімпійський комітет підтримав їхню пропозицію провести міжнародний командний шаховий турнір у рамках Олімпійських ігор, які приймав Париж. Але була поставлена умова, що до змагань не допустять професіоналів, тобто спортсменів, для котрих шахи є джерелом прибутку, адже це суперечило б духу олімпізму. Турнір, що відбувся у липні 1924 року, здобув назву Всесвітня олімпіада любителів.
Через два роки в Будапешті також спробували провести шахову олімпіаду, але вона зібрала лише чотири збірні. Тому першим повноцінним «Турніром націй», як ще називають шахові олімпіади, вважають згадані змагання у Лондоні 1927 року, де до 15 європейських команд долучилася збірна Аргентини. Дворічний цикл найпрестижнішого командного турніру переривався тільки на час Другої світової війни. За 91 рік загалом проведено 43 шахові олімпіади.

Приємно згадати


Наші шахісти в складі українських національних збірних почали виступати на шахових олімпіадах з 1992 року, коли кількість країн-учасниць перевалила за сто. Шлях на світову арену долали на ентузіазмі. Достатньо згадати такий факт: на свій перший олімпійський турнір, що проводився в столиці Філіппін Манілі, гросмейстери їхали власним коштом, а Василь Іванчук ще й взяв на себе витрати за всю жіночу команду. Щоправда, за вказівкою Президента України Леоніда Кравчука гроші шахістам повернули.
Без підготовки і матеріальних стимулів з першої спроби було відкрито рахунок медалям: українки вибороли бронзові нагороди. Потім упродовж десятиліття і чоловіки, і жінки ще неодноразово виходили в призери. А в новому столітті їм підкорилися й найвищі олімпійські вершини.
Перше «золото» чоловіки здобули 2004 року в іспанській Кальвії. Щоправда, цей тріумф змусив тодішнього президента Федерації шахів України Віктора Петрова пережити і неприємні моменти. Справа в тому, що Кубок Рассела доставили в Україну в жахливому стані, бо його в багажному відділенні літака чимось сплюснуло. Та так, що було від чого засмутитися: спочатку навіть вважали, що ця срібна з позолотою історична реліквія вагою 3,7 кг відновленню не підлягає. На щастя, знайшлася вітчизняна фірма, яка її відреставрувала. І тепер можна вважати, що цей престижний перехідний кубок – спільний витвір західних ювелірів і українських умільців. Він побував в Україні ще раз, коли вітчизняні шахісти 2010 року вдруге заслужили найвищу відзнаку «Турніру націй» у Ханти-Мансійську. 2006 року в італійському Турині українським жінкам також удалося здобути олімпійське «золото». До слова, за роки участі в шахових олімпіадах наших гравців Україна першою у світі стала володаркою повної золотої колекції, коли і чоловіки, і жінки мають в активі найвищі нагороди найпрестижнішого командного змагання.

Прогнози – невдячна справа


Всесвітня шахова олімпіада, як підрахували її організатори, - третє за масовістю змагання у світі: поступається за кількістю спортсменів-учасників тільки Олімпійським іграм і чемпіонату світу з легкої атлетики. В нинішньому «Турнірі націй» взяли участь 181 чоловіча збірна і 147 жіночих команд. У кожній по чотири основні гравці і по одному запасному. Змагання проводилося в 11 турів за швейцарською системою.
Перед стартом, як завжди, було достатньо прогнозів. Головним претендентом на перемогу фахівці вважали американську команду, яка виграла попередню олімпіаду і було першою в списку за сумарним рейтингом гравців. Проте не менші шанси давали й другій за рейтингом російській збірній. Ця команда мала найбільше (шість) олімпійських перемог, причому здобутих поспіль, але після 2002 року їй не вдалося виграти жодної олімпіади, хоча вона іноді переважала своїх головних конкурентів за рейтингом на всіх дошках. Тож і розраховували, що ця затяжна серія невдалих виступів нарешті перерветься… Потрапити до числа призерів, за оцінками експертів, могли шахісти Китаю, Азербайджану, України, а також мали певні шанси Індії, Франції, Вірменії.
А в жіночому турнірі перемогу пророкували насамперед збірним Росії та України, відповідно першій і другій за рейтингом командам, а також спортсменкам з Китаю, які виступала не найсильнішим складом і мали третій середній рейтинг. Втім, не варто було списувати з рахунку й колись могутню грузинську команду, котра вдома дуже прагнула обійти когось із фавориток і посісти одну із сходинок п’єдесталу. Тим паче, що різниця у рейтингу між другою, третьої і четвертою командами була мінімальною. Наступними у списку претендентів на медалі називали збірні Індії, Франції, Польщі, Казахстану, які теж не збиралися задовольнятися другорядними ролями.
Загалом експерти не бачили особливих підстав робити припущення, відмінні від рейтингових показників. Але змагання вчергове показало, що грають не рейтинги, а люди – з їхніми амбіціями і нервами, злетами творчої думки і прорахунками… І складно пригадати якусь попередню олімпіаду, де автори прогнозів стільки б разів «дали маху».

Переможець шахової олімпіади команда Китаю

Сенсації не забарилися


У перших турах жереб зводить фаворитів з тими, хто розташований у стартовій таблиці значно нижче. І сильніші гравці прагнуть не тільки здобути матчеву перемогу, що дає залікові командні очки, а й виграти якомога більше партій, щоб мати у підсумку й хороші додаткові показники. Крім того індивідуальний результат враховується під час визначення призерів особистого заліку на кожній дошці.
Якщо в першому турі головні претенденти на «золото» набрали максимум очок, то вже другого дня у низці партій було зафіксовано несподівані результати. Американці з мінімальною перевагою виграли у третьої збірної Грузії. Попри перевагу над суперниками в 300-400 пунктів рейтингу вони не змогли подолати опір «господарів поля» у трьох партіях, і лише Уеслі Со приніс збірній переможне очко.
Подібна різниця у рейтингу не дала дивідендів і російським гросмейстерам Сергію Карякіну і Дмитру Яковенку, котрі звели свої партії до нічиєї. Це незаплановані втрати росіян проти ірландської команди, у складі якої лише один шахіст мав гросмейстерське звання. А в наступному турі лише Володимир Крамник зміг довести свою партію до виграшу, що забезпечило мінімальну перевагу над другою збірною Грузії.
І українським гросмейстерам не так легко далися стартові перемоги. Наприклад, у другому турі проти Узбекистану зафіксовано три нічиї і єдиний виграш Антона Коробова на четвертій дошці.
А з четвертого туру майже щодня сенсаційно завершувалися не лише окремі партії, а й матчі команд. Скажімо, Росія, маючи значну рейтингову перевагу на кожній дошці, програла Польщі. Хто б міг подумати, що ця одинадцята в списку команда ще виграє у Франції, України, США і в останньому турі матиме реальні шанси посісти перше місце?!
Зазвичай найбільше сенсацій траплялося в жіночих іграх, але цього разу їм не поступалися непередбачуваністю й чоловічі баталії.

Драматичний «фотофініш»


У заключному 11-му турі американські шахісти, аби здобути загальну перемогу, мали обов’язково виграти в китайської збірної, яка за рівної кількості очок виходила на перше місце за додатковими показниками. Тож шахістів з Піднебесної влаштовувала нічия, і вони головну ставку у грі зробили, звісно, на надійність. І всі атаки американців розбилися вщент об мур китайської оборони – чотири партії завершилися унічию. Отже, набравши 18 очок, збірна Китаю здобула золоті медалі. Маючи такий самий результат, американці стали срібними призерами. Стільки ж очок набрали і росіяни, вигравши у французів, а за додатковими показниками посіли третє місце.
Наступними фінішували поляки. Вони відстали лише на одне очко, тож перемога в останньому турі вивела б їх на перше місце, бо в них додаткові показники були найкращі серед усіх команд. Але виграти бодай одну партію в матчі з Індією польським шахістам не вдалося: чотири нічиї і підсумкове четверте місце.

Повністю читайте у віддрукованому номері.
Передплатити журнал зараз!

Олександр
МАЛІЄНКО

Фото
chesspro