Мозкові атаки під обрисом фортеці

Занесене до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО македонське місто Охрід приваблює численних туристів історичними пам’ятками, зокрема своєю візитівкою – фортецею царя Самуїла. Контур фортеці фігурує на логотипі 61-го міжнародного конгресу з шахової композиції, який провели в Охріді на початку вересня. І, як це прийнято з 1977 року, у форматі форуму відбувся 42-й особисто-командний чемпіонат світу з розв’язання шахових композицій.

Невідомо, хто ініціював включення такого змагання до програми щорічних конгресів. Вочевидь, ідея виявилася плідною: робота конгресів пожвавилася, бо до шахових композиторів долучилися шахісти, котрі самі не складають етюдів і задач, але спеціалізуються на їх розв’язанні, а також шахісти-практики включно з відомими гросмейстерами, які полюбляють вести мозкові атаки не тільки на позиції конкретних суперників, а й на хитромудрі конфігурації фігур і пішаків у різноманітних композиціях.
У перші роки чемпіонат був лише командним, і в ньому до середини 1980-х років домінувала збірна Фінляндії – країни, малопомітної на шаховій карті світу. У цей період вона шість разів виборола командне «золото». З 1983 р. запровадили й особистий залік, і знову відзначилися фінські шахісти, особливо етюдист Паулі Перконоя, котрий тричі ставав чемпіоном світу.
Українська команда найбільшого успіху досягла 1998 р., коли стала бронзовим призером чемпіонату. Міжнародний майстер із Полтави Валерій Копил відзначився і в особистому заліку: він набрав стільки ж очок, як і переможець змагання росіянин Георгій Євсеєв, але через гірший додатковий показник – час, витрачений на пошук відповідей, – посів друге місце.
Національна збірна для поїздки на нинішній чемпіонат світу була сформована за підсумками чемпіонату України з розв’язання шахових композицій, який провели навесні в Одесі. Тоді несподівано чемпіоном України став дебютант змагання 15-річний киянин Кирило Шевченко. Щоправда, на той час він уже був гросмейстером, але отримав звання за практичну гру, а в царині композиції є специфічні жанри, опанування яких потребує багато часу. Тому практикам складно змагатися з композиторами, котрі самі й складають такі задачі. Проте Кирилові вистачило кількох тижнів підготовки, аби досягти сенсаційного успіху.
Разом з ним до Македонії вирушили єдиний в Україні міжнародний гросмейстер з розв’язання композицій Олексій Соловчук із Полтави і майстер ФІДЕ киянин Володимир Арідов. Ще троє членів української делегації – Валерій Копил, Валерій Кривенко і Анатолій Хандурін – боролися за нагороди ветеранського заліку.
Загалом у чемпіонаті світу взяли участь 83 конкурсанти зі збірних 19 країн. З-поміж них чемпіон світу Каспер Піорун, 8 чемпіонів світу попередніх років, 23 міжнародні гросмейстери, 17 міжнародних майстрів і 11 майстрів ФІДЕ. Чемпіонат тривав два дні, упродовж яких учасники мали в кожному із шести турів за відведений час розв’язати по три композиції. Це дво- і триходові задачі, етюди, багатоходові задачі, задачі на кооперативний і зворотний мат. У залік команди зараховувалися два кращі результати від трьох учасників.
«Готуючи Кирила Шевченка до чемпіонату, ми робили ставку на етюди, які з усіх жанрів композиції найближчі до практичної гри, - коментує виступ лідера збірної його тренер гросмейстер України з шахової композиції Сергій Ткаченко. – Він відмінно їх розв’язує, причому іноді навіть не розставляє доволі складні позиції на шахівниці. Одного разу він просто вразив мене, розрахувавши наосліп розгалужені етюдні варіанти на 14 ходів!
На жаль, організатори світової першості неналежно підготували етюдний тур, який за досвідом попередніх чемпіонатів визначає лідерів першого дня і призерів змагання в цілому. Усі три завдання виявилися нескладними й не надто оригінальними, аж 24 конкурсанти безпомилково їх розв’язали. На мій погляд, це абсолютний рекорд усіх чемпіонатів світу, звісно, зі знаком мінус. Нагадаю для порівняння, що на тогорічному чемпіонаті світу в Дрездені тільки 4 конкурсантів из 89 спромоглися розгадати усі секрети етюдного туру. А на чемпіонатах 2015 і 2016 років лише по три учасники подолали етюдний рубіж без втрати балів.
Усі троє членів української команди набрали на етюдах максимум очок, причому Шевченко виконав завдання напрочуд швидко, витративши 48 зі 100 хвилин відведеного часу. Правильні відповіді він знайшов за півгодини, а решта часу пішла на їх перевірку.
Перший день наша команда завершила, набравши з 88,25 балла із 90 можливих, на третьому місці слідом за Польщею і Росією, які пройшли три тури без втрат очок».
Найбільші випробування чекали українців другого дня, коли довелося розв’язувати композиції у складніших для Кирила жанрах – багатоходові і так звані неортодоксальні задачі.