Погляд у майбутнє

Післямова до чемпіонату Європи з шахів

Більшість організаторів опен-турнірів неабияк пишалася б стартовим списком, у якому з-поміж 302 учасників налічується 135 гросмейстерів. Саме такі цифри фігурували в таблиці 19-го чемпіонату Європи за участю представників 34 країн, що відбувся в Батумі. Проте для континентальних першостей це загалом середні показники.

Ротація призерів

Ще жодному шахістові не вдалося двічі виграти «Європу». На більшості чемпіонатів тогорічні призери змінювалися в повному складі. Не став винятком і нинішній турнір: ніхто з попередніх медалістів не потрапив на п’єдестал.
Переможцем чемпіонату несподівано став 27-річний хорватський гросмейстер Іван Шарич, котрий за рейтингом був лише 26-м. Раніше він не мав помітних успіхів на особистих змаганнях і запам’ятався хіба що перемогою над чемпіоном світу Магнусом Карлсеном на Всесвітній шаховій олімпіаді 2014 року.
Відставши на півкроку від переможця, семеро учасників набрали по 8 очок. Додаткові показники виявилися кращими у лідера польських шахістів Радослава Войташека, котрий здобув срібну медаль, і третього призера росіянина Санана Сюгірова.

Молодь бере і числом, і вмінням

На тогорічному чемпіонаті Європи у Мінську кілька гравців у віці 14-15 років, певно, вперше для змагань такого рівня не тільки не поступалися гросмейстерам, а й досягли проти старших за званням переваги в рахунку. Ця тенденція продовжилася й цьогоріч. Причому в Батумі виступило чи не найбільше юних шахістів за всю історію континентальних першостей. На старт вийшло 77 гравців віком до 18 років. З-поміж них є відомі у світі юні зірки, чемпіони і призери юнацьких європейських і світових першостей, дехто вже встиг за рік, що минув, виконати гросмейстерську норму. Тож конкуренція за медалі, передбачені в номінації для юніорів, була дуже гострою.
Перша п’ятірка юних шахістів досягла ще більшої, ніж у Мінську, переваги над гросмейстерами. 40 партій з ними закінчилося з рахунком 23,5:16,5 на користь молодших учасників. Золоту медаль здобув Олексій Сарана з Росії (8 очок із 11), срібну виборов українець Кирило Шевченко (7,5 очка), а «бронзу» - росіянин Андрій Єсипенко, котрий набрав на пів-очка менше. Також по сім очок набрали вірменський шахіст Арам Акобян і Тай Нгуєн з Чехії, але гірші коефіцієнти залишили їх за рискою призерів.
Враховуючи те, як швидко прогресують ці шахісти, можна очікувати, що вже на наступній європейській першості вони претендуватимуть не тільки на медалі в номінації для юних, а й на головні призи турніру.

Неповторення пройденого

Під прапором України на чемпіонаті виступали 22 шахісти. У складі нашої команди було 12 гросмейстерів, більше їх мали тільки росіяни. Раніше українці довели, що для них немає недосяжних сходинок п’єдесталу європейських першостей. Щоправда, з часу останнього досягнення, коли харків’янин Олександр Моїсеєнко став чемпіоном Європи, спливло вже п’ять років. І, можна сказати, ми зачекалися приємних звісток із цих змагань. Тим паче, що в Батумі наші шахісти вважалися одними із головних фаворитів.
У числі перших п’ятнадцяти гравців з найвищим рейтингом четверо представляли Україну, стільки ж Росію, жодна інша країна не мала в цьому списку більше одного представника. Як і Моїсеєнко, чемпіоном Європи свого часу був львів’янин Василь Іванчук, в активі якого є ще срібна медаль ЧЄ, а екс-чемпіон світу ФІДЕ Руслан Пономарьов у часи свого сенсаційного злету також був близький до підкорення європейської вершини, та посів «лише» друге місце.
Торік у Мінську українським шахістам не пощастило реально претендувати на медалі, і турнір вони завершили з невеликими здобутками: троє гравців вибороли право виступити у Кубку світу. На жаль, навіть повторити такий результат нашим шахістам не вдалося, хоча більшість з них стартували вдало. Зокрема, по дві перемоги в перших двох турах здобули Іванчук, Моїсеєнко і Юрій Кузубов. Але закріпитися в лідерах вони не змогли.
Моїсеєнко в наступних турах зробив чотири нічиї, одну партію програв і достроково вибув з турніру. Кузубов також збавив темп, а після двох поразок поспіль у заключних турах завершив змагання з 50-відсотковим результатом. Іванчук, зазнавши втрат у середині турнірної дистанції, потім здобув три перемоги поспіль і нічиєї в заключному турі вистачило б для того, щоб вийти в Кубок світу, але в рівній позиції проти азербайджанського гросмейстера Ельтаджа Сафарлі він діяв непрактично і необачно – без необхідності пожертвував фігуру, що й призвело до поразки.
У Пономарьова, одного з найдосвідченіших і найтитулованіших наших учасників, фініш навпаки був успішним – дві перемоги поспіль в останніх турах. Однак Руслан також залишився навіть без втішного призу через попередні втрати очок, починаючи з першого туру, коли він сенсаційно програв грузинському майстру Іраклію Берадзе, у котрого рейтинг був меншим на 233 пункти.

Трохи сонця в холодній воді

Харків’янин Антон Коробов – єдиний з українців, хто за підсумками чемпіонату, здобув право виступати на Кубку світу. Після дев’ятого туру він входив у четвірку лідерів і, певно, мав реальні шанси у боротьбі за чемпіонське звання. Проте Антон обмежився «синицею в руці»: зробивши дві нічиї, він набрав 8 очок і поділив 2-8-е місця. Додаткові показники вивели його на сьоме місце.
Єдину медаль, щоправда, розіграну серед юних шахістів, привіз до України 15-річний Кирило Шевченко. Це вже другий його виступ на чемпіонатах Європи. Торік у Мінську він набрав сім очок, виконав бал норми гросмейстера і в молодіжному заліку здобув бронзову медаль. Нинішній виступ – помітний крок уперед: киянин набрав 7,5 очка і здобув «срібло». Будучи десятим в українському списку, він показав другий результат, після Коробова, додавши до свого рейтингу 17 пунктів. Шевченко випередив понад сто гросмейстерів, у тому числі знаних і титулованих, членів і навіть лідерів національних збірних.
На турнірі Кирило привернув до себе велику увагу не тільки результатами в таблиці, а й своєю грою. Дехто з суперників після партії надовго затримувався, щоб обговорити з ним перипетії боротьби, й інші учасники зацікавлено стежили за його грою. Особливе враження справили дві заключні партії. У десятому турі Шевченко чорними відбивав потужний наступ Андрія Волокітіна, одного з провідних українських гросмейстерів. Перспективна жертва фігури позбавила чорного короля пішакового прикриття, загрози посилювалися і, здавалося б, уже не залишилося шансів бодай на нічию. Однак, захистившись єдиними ходами, юнак поступово відбив атаку і за першої можливості перехопив ініціативу. Драматична зустріч завершилася перемогою Шевченка.
У заключному турі він грав проти другого номера збірної Польщі, чемпіона світу з розв’язування шахових композицій, гросмейстера Кацпера Пьоруна. Цього разу киянин вже сам взяв в облогу позицію суперника і методично здійснив усі приготування для вирішального удару. До речі, закінчення партії нагадувало етюд, правильно розв’язати який вдалося не володарю чемпіонського звання, а його юному опоненту.