Синхронний виступ

Треті за рейтингом у стартовому списку і треті в підсумковій турнірній таблиці. Так, у цілковитій відповідності до табеля про ранги, виступили на командних чемпіонатах Європи, що відбулися на острові Кріт, чоловіча і жіноча збірні України.

Найтяжчий турнір

Перший командний чемпіонат Європи з шахів відбувся 60 років тому. Команди тоді складалися з десяти гравців, а проводити турнір планувалося раз на чотири роки. Проте і чисельність збірних, і періодичність, і регламент змагання неодноразово змінювалися. З 1992 р. почали паралельно проводити два командних турніри – чоловічий і жіночий. Тоді ж на цьому змаганні дебютували національні збірні України.
Дебют виявився дуже вдалим: в угорському Дебрецені, де відбулися чемпіонати, наша жіноча збірна здобула золоті медалі, а чоловіки вибороли «срібло». Потім упродовж 16 років українським шахістам жодного разу не вдавалося потрапити до числа призерів континентальної першості. Лише 2009-го в Сербії чоловіча і жіноча команди вибороли бронзові медалі.
Чомусь цей турнір виявився для них тяжчим, ніж всесвітні шахові олімпіади та командні чемпіонати світу, де вони здобували медалі всіх гатунків, включаючи п’ять золотих. Для нашої чоловічої збірної, яка була чемпіоном світу і двічі перемагала на олімпіадах, єдиною досі не підкореною висотою в командних змаганнях залишається верхня сходинка п’єдесталу першості Європи. І це додатковий стимул і подразник для гравців, котрі мають шанс цілком «укомплектувати» колекцію золотих командних нагород.

З низького старту

Втім, після стартових матчів було важко сподіватися не тільки на перемогу, а бодай на якесь призове місце. Підтвердилася «репутація» турніру як традиційно складного для українських команд. Щоправда, вони виступали не найсильнішим складом (у чоловіків не грав Василь Іванчук, котрий має найвищий рейтинг серед українських шахістів, а жінки виступали без екс-чемпіонки світу Марії Музичук), проте втрати командних очок почалися в перших матчах, коли жереб зводив зі слабшими суперниками.
У першому і третьому турі наша чоловіча команда виграла у збірних Австрії і Португалії, але в другому і четвертому турі програла голландцям і туркам. Особливо прикра несподіванка – поразка від турецьких шахістів, котрі в стартовому списку посідали 18-те місце з-поміж 40 збірних, і поступалися нам за рейтингом на всіх чотирьох дошках, причому загальний розрив був дуже великим – майже 300 пунктів.
Тим часом українки, вигравши перші два матчі проти команд Сербії і Вірменії, у третьому турі програли росіянкам. Загалом вони втрачали очки тільки проти фаворитів: програли ще один матч – грузинській команді у шостому турі, після чого їх випередила збірна Польщі, яка за рейтингом була четвертою серед 32-х команд жіночого турніру.

Нічия як перепустка на п’єдестал

Трапляється, що після прикрої поразки в команди опускаються руки і вона вже не здатна дати справжній бій наступним суперникам. Та українські гросмейстери після поразки від турків мобілізувалися і здобули чотири перемоги поспіль: проти команд Італії, Франції, Румунії та Угорщини. Відтак увійшли до групи лідерів: поруч у таблиці російська команда, а попереду тільки збірна Азербайджану. І саме з нею доведеться грати в заключному дев’ятому турі. То що, можна поборотися за «золото»?
Легко сказати – тяжко зробити. У передостанній день змагання сталася найбільша сенсація турніру: команда Азербайджану розгромила росіян з рахунком 3:1. Причому гра складалася так, що фаворити могли отримати ще гірший результат. Тож у вирішальному турі нашим шахістам треба було протистояти гравцям, котрі на трьох дошках мали вищий рейтинг, та ще й перебували на підйомі. У разі поразки не світило жодних нагород, бо на п’яти наступали кілька конкурентів.
На першій дошці Павло Ельянов чорними вирівняв гру проти лідера азербайджанських шахістів Шахріяра Мамедьярова, який має третій рейтинг у світі. Потім Ельянову вдалося перехопити ініціативу й виграти пішака, і вже суперник полегшено зітхнув, коли боротьба закінчилася миром. На «білих» дошках Юрій Криворучко з Теймуром Раджабовим і Юрій Кузубов з Рауфом Мамедовим також зіграли унічию.
Драматично розвивалися події у партії Аркадія Найдича проти Руслана Пономарьова. Екс-чемпіон світу ФІДЕ розіграв дебют своєї молодості – захист Пірца-Уфімцева. Мабуть, не виключаючи такої ігрової ситуації, коли необхідно буде боротися за перемогу чорними, він обрав цей гострий і ризикований дебют. Коли ж на решті дощок вималювалися нічийні тенденції, Пономарьов отримав майже програшну позицію. У подальшій боротьбі «на нервах» він сповна проявив свої сильні риси – психологічну стійкість і неймовірну впертість у захисті. Нічия принесла збірній бронзову медаль, а Пономарьову – найкращий у команді індивідуальний результат.
Також 13 очок несподівано для всіх набрала збірна Хорватії, та, на радість нашим гравцям і тренеру Олександру Сулипі, у неї були гірші додаткові показники.
Перемогу в чемпіонаті Європи вже втретє здобула збірна Азербайджану, яка, набравши 14 очок, випередила за додатковими показниками срібного призера – команду Росії.

Щастить, як… третьому призеру

У жінок перше і друге місця посіли, відповідно, збірні Росії (17 очок) і Грузії (14), які і вважалися фаворитами. А третє місце, здавалося б, забезпечила собі команда Польщі, котра перед останнім туром на очко випереджала українських шахісток. Але шахи, тим паче жіночі – гра непередбачувана…
Раніше, у сьомому турі, зійшовшись із польською командою, українки намагалися обійти конкуренток. Але перемоги Анни Музичук на першій дошці виявилося недостатньо (Наталя Жукова і Анна Ушеніна узяли по пів-очка, а запасна Юлія Осьмак програла), і матч закінчився внічию. У восьмому турі українська команда виграла в іспанок, проте розрив зберігався і нічого від наших шахісток уже не залежало. Маючи цілковиту свободу дій, українки в заключний день змагання розгромили команду Туреччини з рахунком 4:0 (помста за поразку чоловіків!). І ось у цей момент надійшла «стороння» допомога. Спочатку румунська збірна в усіх партіях добилася рівної гри проти польок, і ті, прагнучи вирвати перемогу, перейшли межу допустимого ризику. І тоді, скориставшись ситуацією, румунки «покарали» надто войовничих суперниць, завершивши партію з рахунком 3:1.
У підсумку наша жіноча команда на чолі з тренером Михайлом Бродським, набравши 13 очок, одноосібно посіла третє місце.

P.S. Автори звітів про чемпіонати Європи не звернули увагу на дивовижний збіг показників чоловічої і жіночої збірних України. Вже зазначалося, що команди були третіми за рейтингом, посіли треті місця і набрали по 13 командних очок. А ще, як виявилося, у них однакові суми індивідуальних очок – по 23. Залишається побажати нових успіхів і чоловічій, і жіночій командам. Порівну!