До олімпійської медалі разом з "Олімпійською Ареною"!
Міністерство молоді та спорту України      Національний олімпійський комітет України

У горнилі нокаут-системи

  • Олімпійська Арена №10-2017
  • Шахи

Післямова до Кубка світу з шахів


Майже цілий вересень тривав Кубок світу за нокаут-системою в Тбілісі. Своєрідний шаховий марафон з вибуванням розчарував тих, хто вболівав за найтитулованіших шахістів планети, але виправдав надії тих, кого давня гра приваблює непередбачуваністю, сюрпризами і сенсаціями.

Престиж і спортивна інтрига


Перші спроби започаткувати проведення Кубка світу з шахів було здійснено наприкінці 1980-х років, однак формат змагання змінювався і зробити його регулярним не вдалося. А турніри за нокаут-системою, ініційовані президентом ФІДЕ Кірсаном Ілюмжиновим, почали проводити 20 років тому, вони замінили традиційну систему розіграшу першості світу. Однак «формула Ілюмжинова» виявилася не надто вдалим способом визначення найсильнішого шахіста планети: троє з чотирьох чемпіонів світу за версією ФІДЕ, котрі витримати випробування «нокаутом», до цього не входили до еліти. Тож нововведення викликало нарікання топ-гросмейстерів і не тільки їх.
Ще 2000 року на прес-конференції перед початком матчу з Русланом Пономарьовим у Донецьку легендарний гросмейстер Віктор Корчной, відповідаючи на запитання автора цих рядків про його ставлення до нової системи розіграшу світової першості, зауважив, що «нокаут-система» підходить для проведення, скажімо, Кубка світу, але аж ніяк не чемпіонату світу. У майбутньому так і сталося: з 2005 року чемпіонат світу ФІДЕ за нокаут-системою (за винятком розіграшу жіночої корони, де продовжують застосовувати «нокаут») трансформувався в Кубок світу. Отже, певною мірою Ілюмжинов досяг мети: його ідея і нині додає інтриги найпрестижнішим змаганням.

Зірковий склад


Цьогорічний Кубок світу за складом учасників виявився найсильнішим особистим масовим змаганням в історії шахів. Серед 128 гравців у турнірній таблиці поряд з чемпіоном світу Магнусом Карлсеном значилися імена майже всіх провідних шахістів планети. Такого ще не було, щоб з 30 перших номерів у рейтинг-листі ФІДЕ 28 зібралися в ігровій залі одного змагання.
Потужний десант прибув у Тбілісі і з України: гросмейстери Василь Іванчук, Руслан Пономарьов, Олександр Арещенко, Павло Ельянов, Мартин Кравців, Юрій Кузубов. До цього найуспішніше з них грав у турнірах за нокаут-системою Пономарьов. Він переміг на чемпіонаті світу ФІДЕ 2002 року, а в двох перших Кубках світу за цією системою пробивався до півфіналу. Іванчук був фіналістом згаданого чемпіонату, а ще раніше виграв Кубок президента, що проводився за нокаут-системою в Калмикії. Ельянов на попередньому розіграші Кубка дійшов до півфіналу, де поступився Сергію Карякіну.
Утім, на нинішньому турнірі ані досвід участі у змаганнях за нокаут-системою, ані рейтинги, ані титули не впливали на характер боротьби, і майже кожного ігрового дня, особливо в перших трьох раундах, до таблиці заносили несподівані результати.

Василь Іванчук – Аніш Гірі

Всупереч прогнозам


Турнір виявився рекордним не тільки за складом учасників, а й за кількістю сенсацій. На жаль, їх «співавторами», тобто гравцями-невдахами, котрі поступилися значно слабшим суперникам, стали українські учасники. Ельянов, який мав найвищий рейтинг серед наших шахістів і посідав 25-е місце в стартовому списку, програв першу партію Олександру Лідерману, котрий був у ньому лише 104-м. У другій партії Павлові не вдалася відігратися і він вибув із турніру.
Також не пройшов до наступного етапу і Пономарьов, він другого дня програв Панаяппану Сетураману з Індії. А третього дня в додаткових партіях зі скороченим контролем часу 16-річний Сем Севян переграв лідера румунських шахістів Лівіу-Дітера Нісіпяну. Тоді ж тай-брейк став на заваді й Арещенку, який поступився Антону Демченку.
Найгучнішою сенсацією другого раунду стала поразка екс-чемпіона світу Вішванатана Ананда від канадського шахіста Антона Ковальова. Не змігши відігратися, він уперше вибув із боротьби на такій ранній стадії. А самому автору цієї сенсації успішно виступити в наступному колі, де суперник уже був не такий могутній, завадили… шорти. Перед початком партії арбітр запропонував йому перевдягнутися, а організатор змагання грузинський гросмейстер Зураб Азмайпарашвілі таку вимогу «підкріпив» не надто делікатною тирадою. Важко сказати, як ці висловлювання у не надто ввічливій формі вплинули на спортивну форму Антона, бо він одразу пішов пакувати валізи…
Ще низка несподіваних результатів другого раунду: віце-чемпіон світу Сергій Карякін програв молодому російському гросмейстеру Даніїлу Дубову, а член англійської національної збірної Майкл Адамс – Максиму Родштейну з Ізраїлю. Відзначився й Кузубов: він обіграв провідного азербайджанського шахіста Шахріяра Мамедьярова. А от Кравців поступився на тай-брейку китайському гросмейстеру Дін Ліженю, котрий, до слова, згодом став фіналістом турніру.
У третьому раунді сталася головна сенсація турніру – вибув із боротьби чемпіон світу Магнус Карлсен. Його переміг Бу Сянчжі. Та ще як переміг! Розпочавши мікроматч чорним кольором, китайський шахіст у спокійному варіанті італійської партії спочатку несподівано пожертвував пішака, а потім, як кажуть, на рівному місці віддав ще й слона. Атака чорних велася «тихими» ходами, однак норвезький геній не зміг їй протидіяти і, вичерпавши ресурси оборони, змушений був привітати суперника з ефектною перемогою, яка, можливо, буде визнана найкращою партією року і, безперечно, стане візитівкою Бу.

Конкуренти і партнери


Нокаут-система має цікаву особливість: гравці в змаганні можуть бути водночас і конкурентами, і свого роду партнерами. Так, другий за рейтингом шахіст Левон Аронян, котрий став володарем Кубка світу, досяг видатного успіху не тільки тому, що вирвав перемоги в досить важких мікроматчах, а й завдяки низці шахістів, з якими йому не довелося зустрітися. Саме вони, відзначившись несподіваними перемогами, «прибрали» з його турнірного шляху головних конкурентів, зокрема чемпіона, віце-чемпіона та всіх екс-чемпіонів світу.
У фінальному матчі Аронян зустрічався з Дін Лиженєм, і усі чотири основні партії завершилися внічию. Вірменський гросмейстер довів свою перевагу, вигравши дві додаткові короткі партії. Зрозуміло, що йому було б значно тяжче боротися із суперником, котрий має вагоміший досвід і більше досягнень у змаганнях подібного рівня.
А кількох таких гравців «зняв з дистанції» наш Іванчук. Львів’янин досяг найкращого результату серед українських учасників: він дійшов до чвертьфіналу, де поступився майбутньому переможцю змагання Ароняну. Перед цим Іванчук виграв чотири мікроматчі, зокрема переміг екс-чемпіона світу Рустама Касимжанова, Володимира Крамника і одного з найсильніших у світі молодих шахістів Аніша Гірі (Нідерланди).
Після цього турніру Іванчук повернув собі першу позицію у рейтинг-листі українських шахістів, який він очолював понад чверть століття. Чи не час повернути видатного шахіста до національної збірної, яка без нього здала свої позиції? Уболівальники не забувають його блискучих перемог і зацікавлено стежать за кожним виступом. Так, наприклад, охарактеризував гравця відвідувач одного зі спортивних сайтів: «Василь Михайлович Іванчук є найвизначнішим шахістом серед усіх, хто ніколи не був чемпіоном світу, і серед багатьох із тих, хто чемпіоном був». Краще не скажеш.

Олександр
МАЛІЄНКО

Фото
Е. Кублашвілі, А. Карловича (ChessPro)