До олімпійської медалі разом з "Олімпійською Ареною"!
Міністерство молоді та спорту України      Національний олімпійський комітет України

Зустріли по рейтингу, провели по коефіцієнту

  • Олімпійська Арена №6-2017
  • Шахи
Проведення 18-го чемпіонату Європи з шахів збіглося в часі з низкою традиційних турнірів, однак він не тільки став одним із наймасовіших за всю історію континентальних першостей (397 учасників), а й зібрав ледь не рекордну кількість гросмейстерів для індивідуальних змагань будь-якого статусу. У 171 графі турнірної таблиці стояла позначка GM – міжнародний гросмейстер.

З історії


Звання чемпіона Старого Світу розігрується з 2000 року. Чемпіонат проводився і в столицях, і в невеликих містах, збираючи різну кількість гравців. Певно, жодне традиційне змагання не мало таких коливань у кількісному складі учасників. Найменше шахістів з’ясовували стосунки 2004 року в турецькій Анталії (74), а рекордну кількість учасників (407) прийняв 2011 року французький Ен-ле-Бен. Цьогорічний турнір за числом гравців на 4-му місці. Порівняно з усіма попередніми чемпіонатами він проводився найближче до кордону України – в Мінську, й тому десант наших шахістів був найчисельніший за всі роки – 39 гравців, серед котрих 17 гросмейстерів.
Загалом провідні українські шахісти щоразу виходили на старт континентальної першості, однак небагатьом удавалося здобути нагороди. Тільки львів’янин Василь Іванчук двічі їх отримав, ставши чемпіоном Європи 2004 року, а за рік – срібним призером. Близьким був до того, щоб зробити золотий дубль (тобто додати до титулу чемпіона світу ФІДЕ ще й звання чемпіона Європи) Руслан Пономарьов, однак зрештою він виборов срібну медаль (2001). А на золотій вершині ще раз замайорів синьо-жовтий прапор чотири роки тому: її підкорив харків’янин Олександр Моісеєнко.
Цікаво, що жодному переможцю першості не вдалося повторити успіх і стати дворазовим чемпіоном. І зазвичай турнірна інтрига в чемпіонатах зберігалася до самого кінця змагання, бо щоразу на перемогу претендувало кілька шахістів, і дуже рідко здобути «золото» вдавалося рейтинг-фавориту. Не став винятком і нинішній турнір.

Не відриваючись від «колективу»


У перших двох-трьох турах турнірів за швейцарською системою, коли жереб зводить сильних учасників з тими, хто має значно нижчий рейтинг, фаворити намагаються вигравати і білими, і чорними, щоб не тільки мати максимальний запас очок перед зустрічами з основними конкурентами, а й забезпечити собі хороший коефіцієнт. У разі поділу місць (а це зазвичай стається на змаганнях з такою великою кількістю учасників) саме від додаткових показників, тобто коефіцієнта, залежатиме розподіл і призових місць, і путівок на Кубок світу. На нинішньому чемпіонаті, крім основних призерів, передбачалися нагороди для найкращих юніорів (тих, хто не старше 18 років), ветеранів (понад 50 років) і жінок. Якщо чоловіки мають право виступати тільки у своїй першості, то представниці прекрасної половини людства, крім жіночого чемпіонату, допускаються й до чоловічої першості. Найкращого результату з-поміж жінок досягла свого часу Юдит Полгар, здобувши бронзову медаль. Цьогоріч на чемпіонаті розігрувалися 22 «вакансії» чергового Кубка світу. Тож був сенс від самого початку дбати про коефіцієнт не тільки реальним претендентам на медалі, а й тим, хто мав шанс прорватися до другого-третього десятку.
Отже, очки на старті мають особливу ціну, однак багатьом фаворитам не вдалося відірватися від основної маси гравців. У провідного чеського гросмейстера Давида Навари, котрий з рейтингом 2739 очолював список учасників турніру, відібрав пів-очка український гросмейстер Борис Харченко, який поступався рейтингом на 280 пунктів. Ще один молодий український гросмейстер Олександр Бортник вистояв у дуже важкій позиції проти лідера угорських шахістів Петера Леко. На жаль, українські гравці мали на старті не тільки здобутки, а й втрати. У першому турі екс-чемпіон світу ФІДЕ Руслан Пономарьов не зміг подолати опір шахіста, котрий мав рейтинг, менший на 253 пункти, а харків’янин Антон Коробов за майже такої ж різниці в рейтингу навіть програв помітно слабшому супернику. А головним невдахою стартових турів став грузинський гросмейстер Боадур Джобава, котрий, маючи в активі бронзову і срібну медалі попередніх чемпіонатів Європи, програв дві партії поспіль.
Такий початок показав, що боротьба за нагороди буде вкрай гострою, що й сталося: інтрига збереглася до останніх хвилин турніру.

Чемпіон Максим Матлаков

Кадети VS гросмейстери


Кілька десятків років тому, коли найпоширенішими були колові турніри, у звітах зазвичай вказували результати гросмейстерів проти молодших за званням. Це було цікаво, бо в партіях між собою гросмейстери часом уникали справжньої боротьби (так з’явився вислів «гросмейстерська нічия», коли гру завершують уже в дебюті), а проти майстрів вони прагнули набрати побільше очок. І тоді чи не кожна перемога майстра над гросмейстером вважалася маленькою сенсацією.
Нині такий результат фіксується нерідко, більше того: проти гросмейстерів досить успішно стали грати юні шахісти. Якщо Гаррі Каспаров уперше провів турнірну партію проти гросмейстера майже у 15 років (до слова, це сталося на Меморіалі Сокольського1978 року в Мінську, коли він виграв заключну партію турніру в Анатолія Лутікова), то нинішні вундеркінди, ще не досягши такого віку, встигли десятки разів помірятися з ними силами, а то й виконати гросмейстерську норму. Учергове промовисто засвідчив, що шахи помолоділи, й нинішній чемпіонат.
З числа кадетів, як називають учасників світової першості до 16 років, візьмемо трьох, котрі після 11 турів турніру «Юні зірки світу» в Кирішах вже наступного дня прибули на відкриття чемпіонату Європи. Тобто не мали часу ні на відпочинок після доволі важкого змагання, ні на підготовку до відповідального виступу, а це також 11 турів, де довелося боротися в основному зі старшими за віком і званням. Та попри такі екстремальні навантаження 14-річний киянин Кирило Шевченко і на рік старші міжнародний майстер з Вірменії Арам Акопян і білоруський майстер ФІДЕ В’ячеслав Зарубицький блискуче зіграли проти «гросів». Навіть не можна скористатися старим журналістським штампом, що вони «успішно склали іспит старшим за званням», бо, спостерігаючи за грою, важко було й сказати, хто кому складав іспит. Разом троє юних шахістів зіграли проти гросмейстерів 21 партію і в цьому своєрідному матчі здобули перемогу з рахунком 12:9!
Не тільки в історії європейських першостей, а загалом в історії шахів нічого подібного не було: щоб не один, а група юнаків у доволі великій кількості партій продемонструвала відчутну перевагу над гросмейстерами. Цей сенсаційний результат заслуговує особливої уваги фахівців, бо може суттєво змінити уявлення про потенціал зовсім молодих гравців.
З трійки «юних зірок» Шевченку дісталося найбільше гросмейстерів – 9 з-поміж 11 суперників. Крім того, що довелося грати в другому поспіль турнірі без перерви, Кирило був (як і на більшості інших змагань) без тренера – він приїхав до Мінська з бабусею Надією Вікторівною. Варто зазначити, що чемпіонат організували на дуже високому рівні, проте витрати для тих, хто платив за свою участь у змаганні, були чималими. Шевченко зміг виступити у ньому завдяки спонсорській допомозі генерального директора компанії ЕНПАСЕЛЕКТРО Юрія Бондаренка.
Киянин набрав 7 очок – 5 перемог (у тому числі 3 над гросмейстерами), 2 поразки і 4 нічиї. Такий підсумок дав йому змогу підвищити рейтинг на 24 пункти, випередити майже 130 «гросів» і, головне, виконати (а ще точніше – перевиконати) другий бал норми міжнародного гросмейстера. Для отримання цього звання залишилося ще раз подолати таку планку.

Знадобився «фотофініш»


Усі троє призерів чемпіонату Європи набрали по 8,5 очка. Несподівано після вкрай невдалого старту до числа головних претендентів на чемпіонський титул увійшов Боадур Джобава. Після двох стартових поразок він видав серію із семи перемог поспіль. Однак зіпсований коефіцієнт змушував його і в заключному турі грати виключно на перемогу. Партія закінчилася внічию, і грузинський шахіст став срібним призером. Золоту медаль завдяки кращому коефіцієнту здобув росіянин Максим Матлаков. Його співвітчизник Володимир Федосєєв вийшов на третє місце.
З українських шахістів найкраще виступили Мартин Кравців і Олександр Арещенко, котрі набрали по 8 очок, як і група інших гравців і, згідно з коефіцієнтом, посіли відповідно 10-е та 11-е місця. 23 учасника набрали по 7,5, і знову коефіцієнт вирішував, хто матиме право виступати в Кубку світу. Невтішним виявився додатковий показник для Пономарьова, котрий опинився на 38-му місці. Було помітно, що він перебуває явно не в найкращій формі, бо в деяких партіях не скористався шансами на перемогу, які раніше не втрачав, а в партії проти хорватського гросмейстера Зденка Кожула, маючи вирішальну перевагу, не знайшов нескладного форсованого виграшу. Інший наш гросмейстер Юрій Кузубов був героєм старту, набравши 4 очка з 4-х. Проте 50-відсотковий показних в решті партій приніс йому в підсумку ті ж 7,5 очка. Хороший коефіцієнт вивів його на 27-е місце, яке, як виявилося, давало останній прохідний квіток до світового Кубка-2017, бо п’ятеро учасників з верхньої частини турнірної таблиці вже отримали право на участь у ньому раніше. Побажаємо українським гравцям успіху в цьому престижному змаганні.

Олександр
МАЛІЄНКО

Фото
з офіційного сайту чемпіонату Європи