Корона залишилася в Карлсена

Коли за шахівницею зустрічаються рівні суперники, зростає відповідальність за кожний хід, бо єдина помилка може стати фатальною для долі не тільки окремої партії, а й цілого матчу. Ця відповідальність й зумовила характер боротьби в поєдинку за звання чемпіона світу з шахів між норвежцем Магнусом Карлсеном і Сергієм Карякіним з Росії, що відбувся в листопаді в Нью-Йорку. А те, що сили суперників виявляться рівними, й стало головною несподіванкою цього двобою за шахову корону.

Знову «два К»

За останні кілька десятків років найбільше часу шаховою короною володіли гросмейстери, чиє призвище починається на літеру К. Згадаймо, бодай, десятирічне протистояння Карпова і Каспарова, коли й з’явився журналістський штамп «два К». І це не поодинокий приклад. Чемпіонське звання Карпов здобув у поєдинках з Корчним, а Каспаров втратив титул у матчі проти Крамника. Потім, після перемоги над Крамником 2008 року, п’ять років на шаховому Олімпі панував індійський чемпіон Вішванатан Ананд, однак Каїса не забула про свою улюблену літеру. Тож на арену вийшов Карлсен, котрий три роки тому в матчі за корону переміг Ананда і нині отримав гідного претендента – Карякіна, який виграв цьогорічний турнір претендентів.
Хоча обидва суперники мають довжелезні переліки нагород, здобутих у найпрестижніших змаганнях, за сумарним віком (НЕ БИЛО УЧАСНИКОВ МЛАДШЕ 51 ГОДА? ЧТО ЗНАЧИТЬ СУМАРНИМ?) вони наймолодші серед учасників таких матчів за всю історію світової першості. 25-річному чемпіонові (наприкінці змагання Магнусу виповнилося 26 років) протистояв 26-річний претендент.
У матчі було передбачено 12 партій з класичним контролем часу. У разі рівного рахунку мав гратися тай-брейк: 4 партії, де учасники мають по 25 хвилин, а за рівної кількості очок боротьба продовжиться у 10 бліц-партіях по 5 хвилин. Якщо й тоді переможця не буде виявлено, долю матчу вирішує «армагеддон» – бліц-партія, в якій чорні мають на хвилину менше, але для них нічия рівнозначна перемозі. Призовий фонд матчу – 1 мільйон євро.
Фахівці й любителі шахів беззастережну перевагу віддавали Карлсену. Він шість років поспіль очолює світовий рейтинг-лист ФІДЕ, встановив рекорди і за максимальним показником (2972), і за відривом від другого місця – 74 пункта. Карякін наразі відставав за рейтингом на 81 пункт і загалом у світовій табелі про ранги посідав доволі скромне, як для претендента на корону, 9-е місце. До матчу суперники зіграли між собою 21 партію: 16 завершили унічию, чотири виграв Карлсен і лише одна перемога в активі Карякіна. То що, гравці мають різні «вагові категорії»? Приблизно так вважали букмекери і більшість експертів у своїх прогнозах. Та щоб не опинитися в полоні цифрових показників, варто оглянути спортивний шлях, який подолали чемпіон і претендент.

Норвезький геній

Усім відомим шахістам журналісти дають влучні й дотепні прізвиська. Карлсену дісталося найлагідніше – Малюк. Звісно, його походження пов’язане з творчістю шведської письменниці Астрід Ліндгрен, а саме з популярним героєм її дитячих книжок. Проте ця паралель немає нічого спільного зі спортивним характером норвежця, за всю історію шахів небагато знайдеться гравців, котрі так жорстоко й невблаганно розправлялися зі своїми суперниками.
Слід врахувати, що Карлсен живе у країні, яка була непомітною на шаховій карті світу. Тож він не мав шахового середовища, необхідного для становлення спортсмена. Отже, він досяг успіхів завдяки не стільки заняттям і кваліфікованим тренерам, скільки природному таланту. Таланту унікальному, бо він був визнаний і вундеркіндом, і згодом генієм. У 13 років став одним із наймолодших гросмейстерів за всю історію давньої гри. У 19 років, у наймолодшому віці, очолив світовий рейтинг. Його турнірні успіхи також не мають аналогів: він виграв більшість турнірів за участю провідних гросмейстерів планети. І часто в них боротьба відбувалася за всі місця, крім першого. Після завершення одного із таких змагань, де Карлсен з величезним відривом від переслідувачів здобув перший приз, головний арбітр Павел Вотруба емоційно резюмував: «Його перевага над колегами стає, я сказав би, навіть нездоровою, вони всі на Землі, а він – у космосі!»
Фахівці відзначають виняткову стабільність гри норвежця, котрий не робить майже жодного непродуманого імпульсивного ходу. З особливою майстерністю розігрує закінчення партій. Майже на порожній шахівниці, коли інші зазвичай закінчують боротьбу, він «тільки починає грати». І, як казали коментатори, «витискає воду з каменя». Російський гросмейстер Євген Барєєв дав йому таку характеристику: «Магнус Карлсен – це шахова машина для досягнення результату».
Здобувши право на матч з Анандом, норвежець погодився грати на полі суперника – в Індії, до того ж у Мадрасі, місті, де той народився. Але господарем шахівниці став саме претендент. Щоб довести свою перевагу, йому навіть не знадобилося передбачених регламентом 12 партій. Не зазнавши жодної поразки, що в матчах на першість світу майже ніколи не траплялося, він виграв три партії, сім звів унічию і достроково завоював титул чемпіона світу.
...Уже давно Карлсена не називають Малюком. Нове прізвисько, якщо воно приживеться, – Монстр. Тож чи мав Карякін якісь шанси проти такого грізного супротивника? З-поміж тих, хто в нього вірив, можна назвати Анатолія Карпова, котрий вважав, що Карякін може виграти матч, якщо втримає рівний рахунок у його першій половині.

Вихованець краматорської шахової школи

На відміну від норвежця Карякін зростав в одній із провідних шахових країн світу, до того ж в унікальному шаховому середовищі: заради інтенсивних занять батьки відрядили його з Сімферополя до Краматорська на Донеччині, де наприкінці 1990-х зібрали талановитих юних шахістів з усієї України і забезпечили необхідні умови для їх підготовки. Результати не забарилися: вихованці школи з провінційного міста встановили стільки рекордів, скільки не мають їхні ровесники у жодній країні. Зокрема, Руслан Пономарьов у 18 років став наймолодшим чемпіоном світу ФІДЕ, Катерина Лагно у 13 – міжнародним гросмейстером, а у 15 – чемпіонкою Європи. Також неперевершений досі рекорд належить і Карякіну – норму гросмейстера він виконав у 12 років і сім місяців.
Сергій виграв майже усі дитячі та юнацькі змагання, у яких встиг взяти участь (бо дуже рано віддав перевагу дорослим змаганням). Він переміг у трьох чемпіонатах України (вікові категорії до 10, 12 і 14 років), чемпіонаті Європи до 10 і чемпіонаті світу до 12 років. А після того як не залишив суперникам щонайменшого шансу в престижному турнірі «Юні зірки світу, у пресі з’явилася така оцінка від одного із шахових авторитетів: «Карякін може учасникам найсильніших юнацьких турнірів сеанси одночасної гри давати!»
Не менше вражають і результати ще зовсім юного гравця в дорослих змаганнях, причому і в індивідуальних, і в командних. У 14 років він став членом національної збірної України і блискуче виступив на Всесвітній шаховій олімпіаді. У семи партіях набрав 6,5 очка і не тільки зробив суттєвий внесок у перемогу української команди, а й отримав «малу золоту медаль» за найкращий результат на своїй дошці.
Перемагати дорослих, у тому числі майстрів і гросмейстерів, Сергій почав ще в 10-річному віці. Щоправда, спочатку в блискавичній грі, яка була йому до снаги: він миттєво орієнтувався в ігровій ситуації, не робив помітних похибок, не пробачав помилок суперникам. Вже тоді його прозвали Термінатором. А невдавзі Пономарьов запросив 11-річного Сергія бути одним із його секундантів у матчі на першість світу. Ось така увага до юнака і допомогла розкритися його таланту. Преса не скупилася на похвали. Так, один із коментарів до партії, де Карякін продемонстрував і позиційну, і тактичну майстерність, завершився такою оцінкою: «Жахливе поєднання Карпова і Каспарова!»
Отже, до 14 років Карякін мав помітно більше досягнень, ніж Карлсен. Та надалі норвежець, набувши досвіду в супертурнірах, обійшов усіх конкурентів і з року в рік тільки збільшував відрив. То що ж міг протиставити наш колишній співвітчизник норвезькому генієві? Тут варто виокремити таку рису Сергія, як прагматизм. Якось я запитав у ще зовсім юного хлопця про його улюблену фігуру. І з’ясувалося, що це не кінь, тура чи ферзь. Не вагаючись, він відповів, що улюблена фігура – зайва. Тобто та, що забезпечує вирішальну матеріальну перевагу. Тож уже тоді можна було здогадатися, що для досягнення своєї мети – стати чемпіоном світу – він обере найоптимальніший шлях.
Зазвичай його успіхи базувалися на дуже потужній підготовці. Дебютні розробки йому постачає ціла бригада помічників. За його ж зізнанням, у підготовці до матчу йому допомагали не лише четверо гросмейстерів, офіційно включених до команди, а й усі члени національної збірної. Дуже великого значення там надавали нинішньому розіграшу світової першості.
Для підготовки Карякіна до матчу було витрачено чималі кошти. За словами менеджера претендента Кірілла Зангаліса, за півроку потрібно було провести 10 двотижневих тренувальних зборів за участю п’яти-шести тренерів. Останній збір відбувся в Маямі, що допомогло гравцеві акліматизуватися. Загалом, як констатував Зангаліс, «серйозна підготовка до матчу на першість світу за півроку до нього точно обходиться в мільйон доларів».