Робота у «швидкісному режимі»

Один із найпопулярніших зимових видів – бобслей – в Україні вважався перспективним і розвивався досить швидкими темпами до початку 2000-х. Потім був значний спад, але після 2010 р. знову зблиснуло «світло у кінці тунелю». На жаль, тоді через низку об’єктивних причин не вдалося досягти цілей, які були в планах. Та останнім часом з’явилися райдужні перспективи в скелетоні. Про свої найсерйозніші амбіції наш єдиний представник у цьому виді голосно заявив на Олімпіаді-2018 в корейському Пхьончхані.

Історія і віхи

Як ми зауважили, 1990-ті і початок нинішнього століття були періодом розквіту вітчизняного бобслею. Чималою була команда – 20 спортсменів, при цьому мали двох пілотів. Брали участь в етапах Кубка Європи, світу, а також в трьох Олімпіадах. У норвезькому Ліллехаммері-1994 Україну представляли двійка (Олексій Жуков/Олександр Бортюк) і четвірка (Олексій Жуков/Андрій Пєтухов/Василь Лантух/Олександр Бортюк). За чотири роки – після успішної відбіркової боротьби – в японському Нагано виступав тандем Юрій Панчук/Олег Поливач.
На Іграх-2002 в американському Солт-Лейк-Сіті від нашої країни знову виступили два екіпажі: двійка (Олександр Іванишин/Олександр Стрельцов) і четвірка (Олег Поливач/Богдан Замостянік/Олександр Іванишин/Юрій Журавський). Хоча у призери не потрапляли, але виступали гідно, і був очевидний прогрес. На жаль, в подальшому українським бобслеїстам не вдавалося успішно проходити відбори на Ігри. Дуже близькими до того, щоб потрапити на Ігри-2014, були Олександр Шумаков і Андрій Ткачук. За підсумками шести з восьми етапів Кубка Європи наша двійка була в «прохідному списку». Залишалося протриматися два етапи, але українським спортсменам завадили обставини, які від них не залежали: команди-суперниці, готуючись до останніх етапів, закупили найкращі боби і ковзани, витративши на оснащення значні кошти. Це і стало вирішальним фактором: наші спортсмени через несвоєчасне фінансування не змогли скласти опонентам конкуренцію у технічному аспекті.
Відносно нещодавно – порівняно з бобслеєм – у нас розпочали розвивати скелетон. З’явився дуже талановитий перспективний спортсмен Владислав Гераскевич. Цілеспрямований, працьовитий хлопець у 15 років пройшов школу пілотів, отримав відповідну ліцензію і незабаром на великих міжнародних стартах змусив нервувати досвідчених майстрів, котрі побачили в ньому гідного суперника.
2017-го Влад був в десятці найсильніших на юніорській світовій першості в латвійській Сигулді, а на дорослому чемпіонаті світу в німецькому Кьонігсзеє посів 24-те місце. У цьому ж сезоні стартував на семи з восьми етапів Кубка світу. Треба відзначити, він став першим українським скелетоністом, який виступив на дорослій планетарній першості. Крім того, став першим спортсменом в історії українського скелетону, якому вдалося потрапити на Олімпіаду. Влад був наймолодшим учасником олімпійських стартів скелетоністів у Пхьончхані-2018. Фахівці відзначили майстерність 19-річного дебютанта, котрий благополучно фінішував у всіх чотирьох заїздах і посів у підсумку високе 12-те місце. Для новачка, це справді значний успіх, якого киянин досяг у суперництві з 29 найсильнішими представниками світового скелетону.

До нових цілей!

Про стан швидкісних зимових дисциплін сьогодні і про плани їх розвитку «Олімпійській арені» розповів президент Всеукраїнської федерації бобслею і скелетону Михайло ГЕРАСКЕВИЧ.

Нашу бесіду з Михайлом Дем’яновичем (батьком Владислава Гераскевича) ми розпочали із запитань, чим ознаменувався минулий рік для вітчизняного скелетону, що вдалося здійснити, а що – ні?
– Як відомо, рік для скелетону вимірюється зимовим сезоном, часові рамки приблизно такі: кінець вересня – друга половина березня. Нинішнього року стався серйозний прорив у популяризації нашого виду. Раніше на телеекранах глядачі могли спостерігати, в основному, за змаганнями з біатлону – всім відома любов до нього в нашій країні. А тепер в українських уболівальників з’явилася можливість у прямому ефірі дивитися чемпіонат світу та Кубок світу серед чоловіків зі скелетону. Наша федерація врегулювала всі правові питання з цього приводу з Міжнародною федерацією бобслею і скелетону, а керівники телеканалу UA: Перший із задоволенням пішли нам назустріч.
У спортивному плані сезон-2018/2019 ознаменувався для нас досить серйозним успіхом – дев’ятим місцем Влада у загальному заліку Кубка світу. Якщо не помиляюся, це було одне з найвищих місць за відповідний період серед усіх представників зимових олімпійських видів спорту в Україні. Прогрес спортсмена очевидний: попереднього сезону він був на 24-й позиції в загальному заліку. Наголошу, що той 9-й результат не випадковість, а закономірність, за якою стоїть тяжка, копітка робота. При цьому Владислав Гераскевич відзначився ще одним рекордом: він став володарем першої золотої медалі українського скелетону, вигравши етап Кубка Північної Америки на найшвидшому треку світу у Вістлері. Крім того, оновив особисті рекорди практично на всіх треках, де виступав в сезоні-2018/2019.


– Як і раніше, однією з головних проблем є відсутність у країні літньої стартової естакади. У планах було її будівництво біля легкоатлетичного манежу на Березняках у столиці. Керівництво манежу готове допомогти вирішити проблему. Активну участь у вирішенні цього питання брав і наш легендарний олімпієць Валерій Пилипович Борзов. Та, на жаль, цих зусиль виявилося недостатньо. Зрозуміло, що під естакаду потрібна ділянка землі, а у Києві вона неймовірно дорога. Плюс саме будівництво потягне на значну суму. Тому питання з естакадою поки зависло.
Ще одне болюча проблема – відсутність зацікавленості з боку спонсорів і до спортсменів, і до федерації, це стосується не лише скелетону, а й багатьох інших видів спорту. Зізнаюся, якби не підтримка профільного міністерства й Національного олімпійського комітету, то найімовірніше на наших спортивних планах уже поставили б хрест. Без вирішення фінансових питань про підготовку можна було б забути, адже наші види – одні з найдорожчих серед олімпійських.

- Ми і сьогодні досить багато уваги приділяємо аналізу тих стартів. Висновки зробили такі: Влад цілком міг боротися за медаль, якби тоді мав стартовий розгін свого сьогоднішнього рівня і ковзани, які використовує зараз. Та навіть за тих умов він був буквально в сотих частках секунди від дуже досвідчених німецьких спортсменів, котрі у себе на батьківщині мають чотири льодових треки, спеціальну лабораторію з 800 фахівцями з розроблення та виробництва скелетона, бобів та іншого оснащення.
Нинішній сезон демонструє стрімкий прогрес у швидкості спортсменів Китаю, Кореї, Латвії, Німеччини, Британії, США... Там готуються дуже великі команди з колосальним бюджетом. Що робити нам, не маючи достатніх ресурсів, аби скласти гідну конкуренцію? На мою думку, передусім необхідно створити в Києві лабораторію, де ми могли б виробляти хоча б окремі елементи спорядження. А розпочинати треба зі стартової літньої естакади, сьогодні без стартового розгону – нікуди.
Ще один момент, який вимагає особливої уваги, – досвід. Ніхто не видасть нам своїх професійних секретів, до всього повинні дійти самі. Це означає, що атлета необхідно багато тестувати. На жаль, тут знову доводиться говорити про те, що не вистачає тренерських кадрів, достатньої кількості спортсменів високого класу і грошей на забезпечення всього процесу.
Проте навіть за цих обставин ми маємо шанси завоювати медаль у скелетоні на Олімпіаді-2022. Тим паче, що Владислав прогресує великими темпами. Також не будемо забувати, що і в Пекіні скелетоністи змагатимуться на новому для всіх треку.


– Наголошу, що в нашому виді техніка вирішує не все, але багато чого. Тому за кордоном команди вирішують проблему через залучення кращих фахівців і величезних коштів. Може бути й інший шлях: працевлаштування у себе іноземних фахівців, які вважаються кращими у світі з виробництва спорядження, мають великий досвід в скелетоні. Таким шляхом, зокрема, пішов Китай, і, треба визнати, це принесло свої плоди.
Ми ж вирішуємо проблему «монтажу» скелетона спеціально під Владислава. Зокрема, виготовлення ковзанів здійснюємо виключно через знаменитих братів Дукурсів з Латвії. Мартінс і Томас Дукурси мають фантастичні результати: понад сто подіумів на етапах Кубка світу і чемпіонатах світу. Їхня техніка є однією з кращих у світі. Ковзани на гонку підбирають з урахуванням низки параметрів: температури повітря і льоду, особливостей руління на треку, ваги спортсмена тощо. І ми постійно перебуваємо в пошуку найкращої комбінації.

Що сьогодні відбувається в нашому бобслеї? Ми добре пам’ятаємо імена Олександра Шумакова, Андрія Ткачука, Дмитра Ткаченка, Юрія Панчука, Олексія Жукова, які багато зробили для цього виду спорту. Чи є сьогодні у нас спортсмени, здатні дотягнутися до своїх знаменитих попередників? Можна розраховувати, що Україна буде представлена в бобслеї на Олімпіаді-2022?
– Коли згадувати історію вітчизняного бобслею, то до тих спортсменів, котрих ви назвали, обов’язково треба додати Олександра Іванишина, Олега Поливача, Олександра Стрельцова, Сергія й Олександра Шведовських, Богдана Замостяніка і Людмилу Літковську. Без цих людей у нас взагалі не було б бобслею. А сьогодні ми перебуваємо на етапі відродження цього виду.


– І в скелетоні, і бобслеї головною перешкодою для формування команди є відсутність тренерів високого класу. У нинішньому сезоні ми залучили для роботи з юніорами у скелетоні прекрасного латиського тренера Мартінша Біте. Звичайно, для нас це непросто у фінансовому плані, проте постараємося утримати Мартінша і на наступний сезон.
До позитивних моментів віднесу той факт, що відмінно здав тренерські іспити наш уславлений пілот-бобслеїст Олександр Іванишин. Будувати реальні плани з формування сильного резерву зможемо тільки тоді, коли матимемо достатню кількість фахівців.