Вічна молодість п’ятиборства

Президент Федерації спортивного п’ятиборства України Ігор Панін розповів «Олімпійській арені» про цілі й завдання на передолімпійський рік, підбив підсумки 2018-го та двох років своєї роботи на посту керівника ФСПУ.


- Попри давні традиції і сталу програму, сучасне п’ятиборство постійно змінюється. За останні десятиліття скоротилася тривалість змагань, змінилася система нарахування очок; з’явилися змагання серед жінок, естафети, змінювалася екіпіровка, почали використовувати лазерну зброю для стрільби та інше. Президент Міжнародного союзу сучасного п’ятиборства (UIPM) Клаус Шорманн стежить за вимогами часу та намагається реагувати на різні виклики, що виникають перед сучасним спортом.
Так, з метою популяризації сучасного п’ятиборства та залучення спортсменів і приваблення уваги медіа почали розвивати інноваційні субвиди нашого спорту. Це пляжні види – біатл (біг-плавання) і триатл (біг-стрільба-плавання); дуже популярний лазер-ран – біг і стрільба з лазерного пістолета; тетратлон – сучасне п’ятиборство без конкуру, студентський вид спорту.
2013 року UIPM запропонував нову революційну концепцію, за якою змагання з усіх п’яти видів мають проводитися на одному стадіоні. Олімпійський турнір-2020 в Токіо відбуватиметься на одній арені протягом п’яти годин. Це буде надзвичайне видовище, з великою інтригою для глядачів та телевізійної аудиторії.
Можна сказати, що сучасне п’ятиборство порівняно з минулими роками з марафону перетворилося на спринт. Нові часи вимагають збільшення динамічності й видовищності. Адже в певний момент нашому Союзу довелося боротися за збереження сучасного п’ятиборства в олімпійській програмі. Та сьогодні UIPM має репутацію однієї з найбільш інноваційних спортивних федерацій світу.


– У суто спортивному плані 2018-й можна вважати успішним. На чемпіонаті світу в Мехіко наші спортсмени завоювали дві бронзові медалі: Павло Тимощенко в індивідуальних змаганнях і чоловіча команда у складі Павла Тимощенка, Дениса Павлюка і Юрія Федечка. Ця ж команда виборола «бронзу» на чемпіонаті Європи в угорському Секешфехерварі.
Нагадаю, що після блискучої перемоги Павла Тимощенка в особистій першості в 2015 році на чемпіонатах світу в нас нагород не було.
Чимало медалей представники України здобули на турнірах з біатлу і триатлу – на чемпіонаті Європи у Вейдені (Німеччина) та на чемпіонаті світу в Хургаді (Єгипет). Олександр Товкай двічі став чемпіоном серед дорослих у триатлі, а Юрій Ковальчук – серед юнаків. Вдало виступили наші атлети на чемпіонаті Європи серед молоді у Польщі, де вони здобули командну перемогу, а Владислав Ридванський виборов «срібло». Тобто здобутки є, і вони тішать.
Але не менш важливо те, що ці результати стали наслідком системної наполегливої роботи, яку федерації проводила протягом двох років.


- Відбір на Олімпіаду розпочнеться 2019 року. Головними турнірами стануть чемпіонат світу в Будапешті, де призери отримають олімпійські ліцензії. Ще вісім ліцензій розіграють на чемпіонаті Європи в Баті (Великобританія) та одну – у фіналі Кубка світу.
Наші провідні спортсмени можуть поборотися за три-чотири олімпійські ліцензії. Серед жінок маємо лише двох реальних претенденток – Валерію Пермикіну й Зінаїду Батрак. Мета федерації на Ігри в Токіо – потрапляння на Олімпіаду двох чоловіків і двох жінок.


– На те є кілька об’єктивних і суб’єктивних причин. Кілька років тому жіноча збірна України була однією з кращих у світі. Але потім Вікторія Терещук завершила кар’єру, переїхали в інші країни з чоловіками Ганна Буряк і Ірина Хохлова.
Топових спортсменів готувати довго й дорого. Тому такі кадрові втрати неможливо швидко компенсувати. Після Олімпіади-2016 ми ризикували втратити половину чоловічої збірної через проблеми у спортсменів та численні пропозиції з інших країн.
Але ми адміністративно включилися та за допомогою провідних спортивних юристів підготували пропозицію щодо змін до статуту Міжнародного союзу з сучасного п’ятиборства. Президент Клаус Шорманн у своєму виступі на конгресі UIPM підтримав наші пропозиції і більшість делегатів конгресу ухвалили рішення про збільшення строку переходів спортсменів до федерацій інших країн між Олімпіадами до двох років. Таким чином ми зупинили тенденції безсистемного від’їзду українських спортсменів за кордон. Крім того, на державному рівні було збільшено зарплатню спортсменів і тренерів, забезпечено пристойні преміальні. Все це дало позитивні результати.


– Кілька років тому в нас була величезна проблема: сучасне п’ятиборство практично згорталося. Наш вид спорту вимагає значних витрат, необхідно багато спеціального обладнання та локацій. В Україні сьогодні спеціалізованої спортивної бази для п’ятиборців немає. Ми не можемо навіть мріяти про, скажімо, приклад Китаю, який готується приймати чемпіонат світу 2020 року. Китайці вклали 80 млн доларів у побудову бази імені П’єра де Кубертена саме для п’ятиборства, де спортсмени можуть готуватися у всіх видах в одному місці, там буде стадіон, стенд, басейн, манеж.
Українське сучасне п’ятиборство має славетні традиції. Ще починаючи з олімпійського «золота» Івана Дерюгіна в Мельбурні-1956 ми постійно мали топових спортсменів. Найтитулованішим з них був олімпійський чемпіон Павло Ледньов.
Головними центрами розвитку сучасного п’ятиборства були Київ і Львів, також сильних спортсменів готували в інших великих містах України.
Сьогодні системно працюють у Києві, Дніпрі, Харкові, Львові, Житомирі. Донецька федерація переїхала до Слов’янська, а Луганська відновлює роботу у Сєвєродонецьку. Намагаємося розширюватися: торік відкрито федерацію на Київщині, цьогоріч – на Черкащині.
Через відсутність належної інфраструктури наші провідні спортсмени проводять збори за кордоном: в Іспанії, Франції, США. Та Україна зуміла зберегти традиції. Наш найбільший козир – це школа українського п’ятиборства, система, відпрацьована поколіннями. Ще є тренери, хоч багато хто вже солідного віку, але вони передають свій досвід. Наша школа – це школа чемпіонів, у нас небагато топових спортсменів, але вони можуть боротися на будь-яких змаганнях за нагороди.