Із успіхами-2015 стартуємо в сезон-2016

Останнього місяця минулого року дві юні українські тенісистки перемогли у турнірах, які вважаються найбільшими і найпопулярнішими у світі. 12-річна Даша Лопатецька і 13-річна Марта Костюк завоювали титули у своїх вікових категоріях (до 12 та до 14 років) на Orange Bowl, що традиційно, вже понад століття, проводиться у Майамі.

Сталося це через 25 років після того, як чемпіоном цих змагань серед гравців до 18 років був Андрій Медведєв. Марта Костюк завоювала перед цим титул і в турнірі «Едді Херр». Ці досягнення увінчали вдалий у цілому сезон наших юних співвітчизниць.
Даша Лопатецька була лідером збірної України серед 12-річних. Разом із Любою Костенко і Катею Рублевською перемогли на двох командних змаганнях за Кубки Європи – зимовому й літньому. Спитала в тренера команди і особистого наставника Даші і Каті Сергія Ситковського, результатом чого стали такі блискучі виступи. І він відповів:
– Перемоги не приходять з нічого. Вони завжди – наслідок багаторічної праці. Якщо вона організована як слід, то й підсумки відповідні. А успіхи минулого сезону – це й відповідь на піклування Федерації тенісу про юних спортсменів. Для мене як тренера були створені всі необхідні умови, аби працювати плідно, з користю для вихованок. Тенісний клуб «Унікорт» – наш дім. Даша прийшла до нього в п’ять років. Коли дівчинці виповнилося вісім, її тренер Ігор Прудкін передав тенісистку до моєї групи. Відтоді й працюємо разом.
Згодом до нас приєдналася й Катя Рублевська. Люба Костенко живе і тренується в Чернігові. За своїми результатами потрапила до збірної. І я постарався зробити все, аби утворилася справжня команда, а не набір різних гравців лише на час кубкових змагань. Це практикується у дорослих під час формування збірних до Кубка Федерації, Кубка Девіса. Але на дитячому рівні, переконаний, має бути по-іншому. Зібрати разом талановиту юнь і вести її з року в рік, плекаючи заради великої спортивної мети – участі в Олімпійських іграх. Звісно, для цього замало бажання, скажімо, мене як тренера. Не претендую на те, аби бути одноосібним наставником цього колективу. Але зберегти цю трійцю двічі чемпіонок Європи вважаю вкрай доцільним.
Минулого року для нас були проведені зимові й літні тренувальні збори на прекрасній базі «Селена» в Черкасах. Ми мали необмежений час на кортах, зокрема й закритих. Діти жили в чудовому готелі. Вони мали все для праці й відпочинку. «Селена» розташована на березі Дніпра. Навколо – ліс, де зручно проводити заняття із загальнофізичної підготовки, де можна просто погуляти у день відпочинку, насолодитися чистим повітрям і гарним краєвидом. Це не дрібниці. Не слід забувати, що вони ще діти. Який головний постулат лікаря? «Не зашкодь». А для нашого тренерського загалу ним має бути: «Збережи!» Збережи від перенавантажень, можливих травм, психологічних стресів. А для цього має бути чітка система, план роботи з урахуванням індивідуальних особливостей учнів. Те, що робила, сподіваюсь, робитиме й надалі, федерація для юних гравців, – крок до створення системи плекання талантів.
Так, не вистачає коштів. Скажімо, в січні поїхали тенісисти на великий турнір першої категорії до Франції. А Люба Костенко не змогла, забракло грошей. Бо ж ті змагання фінансувалися власним коштом. Моя команда цього року перейшла до категорії 14-річних, котрих треба вчитися перемагати. До команди, яка вирушила на зимовий Кубок Європи, й потрапили лідери – Марта Костюк, Даша Снігур і лише одна дівчинка-новачок цієї вікової категорії Даша Лопатецька.
В усьому має рацію заслужений тренер України Сергій Ситковський. Очолювана ним команда й насправді торік здобула безпрецедентну кількість нагород. Однак не обмежується дитячий, юніорський теніс результатами однієї команди. Спортсмени переходять з однієї вікової категорії до іншої. Хтось губиться під час цього переходу. Завадити такому – теж клопіт федерації. Тренер іншої нашої чемпіонки американських турнірів Марти Костюк Талина Бейко вдячна Федерації за те, що її розпорядженням було організоване всебічне обстеження і тестування юних тенісистів, за результатами котрих тренер отримував конкретні рекомендації щодо кожного вихованця. «Мені це дуже допомогло. Так, знаю Марту не лише як тренер, а й як її мати, але мені підказали таку інформацію, яка змусила дещо змінити в звичному ритмі праці. Особливо щодо психологічної підготовки. Вже після такого досвіду я, за рекомендацією колег з інших видів спорту, почала постійно працювати зі спеціалістом із зфп і психології».
Я знаю Марту Костюк не перший рік. На турнірах вона чи не завжди була серед наймолодших учасниць, як мінімум на рік поступаючись іншим. Відзначала завжди її емоційність і наполегливість. Пам’ятаю турнір європейської категорії на спорткомплексі «Антей». Марта, на голову нижча за суперницю, постійно рвалася в атаку. І коли не вдавалося забити м’яч, на який розраховувала, сльози градом котилися з очей. Чимало бачила сліз на корті. Але отак, щоб сльози не затьмарювали прагнення перемоги… Мабуть, і не пам’ятаю. Отже, допомога психолога, аби скерувати емоції, скорегувати їх, і справді необхідна.
І ще про емоції. Розповідаючи про перебіг подій на грудневих американських турнірах, Талина Бейко особливо наголошувала на тому, як суворо ставляться судді до неконтрольованих сплесків почуттів на кортах. Навела приклад. Марта грала з однією із суперниць. Події розгорталися, як кажуть, м’яч у м’яч. І от під час чергового гострого моменту, коли суперниці здалося, що рішення судді щодо ауту було помилковим, вона вдарила ракеткою об корт. Марта в тому ж ключі почала кидати м’ячі. І обидві одразу отримали зауваження арбітра з попередженням про зняття очка в разі повторення. Марта впоралася з емоціями, а суперниці не вдавалося тримати себе в руках. Послідувало ще одне зауваження, зняття очка. Як результат – програш. Чим не урок для тих тренерів, котрі нехтують психологічною підготовкою?
Кілька слів про те, що ж конкретно зробила минулого року Федерація тенісу України для юних. Під керівництвом кандидата педагогічних наук Марини Ібраїмової, координатором науково-дослідної роботи і юнацького тенісу, яка керує робочою групою тренерської ради ФТУ, втілюється всебічне комплексне оцінювання підготовленості спортсменів, а саме – техніко-тактичної, фізичної, психологічної, змагальної. Ця робота проводиться спільно із фахівцями Науково-дослідного інституту Національного університету фізвиховання й спорту. Техніко-тактична підготовленість і змагальна діяльність оцінювалися за методиками Міжнародної федерації тенісу. Решта аспектів вивчалася за допомогою сучасних методик тестування, анкетування, які враховують специфіку тенісу. Не стану занадто занурюватися в тонкощі цієї роботи, зазначу лише, що всі члени юнацьких збірних пройшли подібні дослідження коштом федерації. З їх результатами ознайомилися не тільки тренери, а й батьки гравців. Найголовніше, що не просто ознайомилися, а й почали враховувати у своїй роботі. Трохи забігаючи по хронології уперед, скажу про те, що з 2016 року повертається організація оглядів-конкурсів для тенісистів до 10 років. І знову ж таки – за міжнародними методиками, котрі враховують техніко-тактичні аспекти, гру в одиночці, в парі.

Та повернімося до спортивних подій минулого сезону. Розпочали розповідь про українських юних тенісистів з наймолодших. А тепер поговоримо про тих, хто старше. Краще місце в юніорському світовому рейтингу до 18 років посідає 15-річна Даяна Ястремська. Практично весь минулий сезон дівчина грала саме в цій віковій категорії. У жовтні в турнірі категорії А, що дорівнює чемпіонатові світу, в одиночному розряді увійшла до чвертьфіналу, в парному – до фіналу. В серпні брала участь у двох змаганнях другої категорії в Угорщині. Водночас з нею виходила на корти і 17-річна Анастасія Зарицька. В одному з угорських турнірів жереб звів їх у фіналі, де сильнішою стала Ястремська. Для виступів у парному розряді дівчата об’єдналися в дует і записали на свій рахунок перемогу і гру у півфіналі. Даяна минулого сезону розпочала й участь у жіночих професіональних змаганнях. Навесні в Єгипті була вже півфіналісткою. На той час їй ще не виповнилося п’ятнадцять.
Нинішній сезон Ястремська і Зарицька розпочали в Австралії. В турнірі першої категорії в Траралгоні збираються найсильніші юніори планети, аби провести бойову розвідку перед першим Великим шлемом. Анастасія фінішувала в третьому колі. Даяна дійшла до півфіналу. І останнього тижня січня обидві в рангу сіяних учасниць вийшли на мельнбурзькі корти, щоб поборотися за юніорський Шлем.
Одного разу його вже вдалося завоювати нашій співвітчизниці. 2014 року чемпіонкою в парному розряді стала Ангеліна Калініна. І от тепер – нова спроба сягнути успіху. В одиночному розряді Анастасія Зарицька зупинилася в 1/8 фіналу. Даяна Ястремська зробила ще один крок угору і програла в чвертьфиналі. Та на цьому Шлем для дівчат не закінчився. Вони продовжували турнір у парному розряді. І стали фіналістками. Для дебютанток таких престижних змагань – відмінний результат!
18 років минулого сезону виповнилося Ангеліні Калініній. Залишила позаду юніорські старти, серед здобутків яких і звання чемпіонки Юнацької олімпіади. І вже навесні виграла поспіль два турніри ITF у США. Почала випробування в престижних змаганнях WTA. Стартувала на Великих шлемах на Уїмблдоні і US Open. Рік закінчила на 148-му рядку світового рейтингу.
Ще один лідер юніорського тенісу Ольга Фрідман теж зосередилася на професіональному турі. 2014-го виграла перший 10-тисячник. А торік, у переддень 17-річчя, – 50-тисячник. Закінчила сезон на 279-му місці. А новий розпочала з фіналу на 25-тисячнику в США.
Отак зростають наші зірочки. Їм є на кого рівнятися. П’ятнадцятою у світі фінішувала минулого сезону Еліна Світоліна, котра вже в 19-річному віці, в 2013 році, стала 40-ю. Торік показала поки що кращий результат у турнірах Великого шлему. На Ролан Гарросі була чвертьфіналісткою. До неї такої стадії сягала лише Катерина Бондаренко в 2009 році на US Open.
Про Катерину Бондаренко – окрема розповідь. 2012 року її востаннє бачили на корті. Вийшла заміж, народила доню. І, як сама зізнається, гадала, що з тенісом розпрощалася. Та не так сталося. Тяжіння спорту взяло своє. І 2014 року, в компанії чоловіка і маленької донечки, Катерина знову взяла ракетку. Той сезон закінчила 204-ю. Мало хто вірив у те, що після такої тривалої перерви тенісистка не розчарується. Адже результати поки що були не дуже високими. Для спортсменки, котра чотири сезони поспіль входила до сотні кращих (зокрема, 44-ю і 32-ю), опинитися в турнірах ITF, до того ж низьких категорій – образливо. А Катерина не ображалася. Її підтримувала родина і вірила в неї. Минулий рік Бондаренко завершила 88-ю. І в січні на австралійському Великому шлемі показала кращий серед усіх українських учасників результат. Дійшла до третього кола, як у щасливому для себе 2009-му. Щасливому, адже тоді в Мельбурні Катерина разом з сестрою Оленою стали чемпіонками парного розряду. Досі вони – єдині в країні володарки чемпіонського титулу мейджора. Хто наступний? Претенденти підростають, сміємо сподіватися.
Успішно, на 33-му рядку рейтингу, закінчила сезон-2015 Леся Цуренко. Отаким складом – Еліна Світоліна, Леся Цуренко, Катерина Бондаренко і Ольга Савчук, краща із землячок у парному рейтингу, вирушили в лютому до ізраїльського Ейлату, щоб у зональних змаганнях Кубка Федерації зробити чергову спробу вирватися з Першої групи й повернутися до Світової. Бондаренко там уже грала. Але напередодні Світоліна відмовилася від участі в команді. Четвертою стала Анастасія Васильєва. І в такому складі вони вибороли місце в плей-оф за вихід до другого дивізіону світової групи.
Обминули чоловічий теніс? Ні, не обминули. Продовжують міцно тримати лідерські позиції Олександр Долгополов і Сергій Стаховський. Знову повернувся до першої сотні Ілля Марченко, до нього приєднався Деніс Молчанов. Ми звикли до того, що збірна Кубка Девіса тримається на Долгополовому і Стаховському. Та от перед матчем з Литвою, який вирішував, чи залишимося ми в Першій групі (таке запитання виникло через програш у попередньому матчі в Польщі), капітан команди Михайло Філіма опинився в найскрутнішому становищі. Долгополов травмувався, Стаховський відмовився від участі через індивідуальні плани, пов’язані з підвищенням особистого рейтингу. Хто їх заступить? Капітан викликав до команди Марченка, Молчанова і двох молодих тенісистів – Владіслава Манафова і Марата Дев’ятьярова.
У литовців два небезпечні гравці: Річардас Беранкіс і Лаурінас Григяліс. Це був матч, який точно увійде до української історії Кубка Девіса. Після нічійного результату першого дня, коли Марченко у несподівано важкому п’ятисетовому поєдинку здобув перемогу, зрівнявши шанси через програш Манафова першій ракетці Литви, багато що залежало від парного поєдинку. Десь там у підсвідомості жеврів спогад про те, що в останніх семи матчах наша команда поступалася в парі. І Філіма змінив попередню заявку, відправив у бій Марченка і Молчанова. Уточнимо, втомленого Марченка, котрому належало провести ще один важливий одиночний поєдинок. У виснажливому поєдинку з п’яти партій наші хлопці перемогли.
А наступного дня Марченко приніс команді третє переможне очко. Четверте, наче й не обов’язкове, але дуже престижне завоював Марат Дев’ятьяров. Отак команда без своїх визнаних лідерів довела, що є у нас, хай поки що не дуже довга, але надійна лава запасних.
Хто її поповнюватиме? Можливо, 16-річний учень Ореста Терещука Микита Маштаков, який уже торить шлях до професіонального тенісу, беручи участь у фьючерсах? Чи 14-річний Олексій Шестаков, переможець українського Мастерса? Або Ілля Білобородько, лідер команди до 16 років? Талантів вистачає. Зберегти б їх, розвинути. Думає над тим і ФТУ. Думає і робить певні кроки в цьому напрямі.
У лютому вирушили на зимові Кубки Європи команди вікових категорій до 12, 14 і 16 років. Усі майже повністю в оновленому складі. В кожній є учасники, котрі непогано зарекомендували себе минулого сезону. Але ж дебютувати на такому високому рівні завжди нелегко. Та саме так гартуються таланти.
А поки що дорослі тенісисти після нетривалого відпочинку намагаються просуватися вперед. Ілля Марченко для початку в турнірі-мільйоннику, який приймала Доха, здобув свою першу перемогу над тенісистом першої десятки світового рейтингу. Дійшов до півфіналу, де його зупинив Рафаель Надаль. Нинішній сезон розпочали участю в командному Кубку Хопмана Еліна Світоліна разом з Олександром Долгополовим і дійшли до фіналу. Востаннє Україну в цих престижних змаганнях, взяти участь в яких мріє багато хто, але на старт виходять лише персонально запрошені, представляли Андрій і Наталя Медведєви, котрі теж зупинилися в фіналі.
Отже, сезон-2016 покотився. На обрії – й Олімпійські ігри. Поки що реальні шанси взяти в них участь є у Долгополова і Світоліної. Претендують на місце в команді Цуренко, Бондаренко, Стаховський. Усе залежить від того, на якому рядку світового рейтингу стоятимуть вони після Ролан Гарросу.