Відкриття континентального форуму

Після 14-річної перерви чоловіча волейбольна збірна України зуміла пробитися до фінальної частини чемпіонату Європи. Відрадно, що на цьому наші земляки не зупинилися і, вийшовши з групи, лише у чвертьфіналі в п’ятьох партіях поступилися сербам – майбутнім володарям золотих нагород. Латвійський фахівець Угіс Крастінш третій сезон очолює вітчизняну збірну, котра нині значно покращила свій рейтинг.

- Коли президент федерації волейболу України Михайло Мельник запропонував мені очолити збірну, я не одразу дав згоду, – згадує Угіс Крастінш. – На той час я був тренером володаря Суперкубка України – львівського ВК «Барком-Кажани». І тому спочатку треба було проконсультуватися з клубним керівництвом, адже на певних етапах терміни підготовки команд збігалися. Це було б на шкоду справі. Та президент «Барком-Кажани» Олег Баран сказав мені, що це велика честь, коли головний тренер клубу очолює ще й збірну.


- У волейболі це звичне явище. Взяти хоча б чемпіона світу бельгійця Вітала Хейнена – головного тренера збірної Польщі, котрий водночас працює і в італійській «Перуджі», одній з найсильніших європейських команд. До речі, саме за неї з нового сезону виступатиме капітан збірної України Олег Плотницький.
Звичайно, в роботі на два «фронти» є специфіка, передусім вона стосується організації часу. Тут мені став у пригоді шестирічний досвід роботи другим тренером збірної Латвії. У збірній практично немає часу на розгін: твоє завдання – за якийсь тиждень підвести підопічних до відповідальних змагань у бойовій спортивній формі. І ти просто не маєш права нехтувати жодними підготовчими елементами, бо в найнеочікуваніший момент можуть виникнути проблеми з тактикою чи технікою. Тому доводиться все робити в авральному порядку, але якісно. Хоча в самому моєму підході до роботи на клубному рівні і в збірній філософія схожа: ставка на комбінаційний стиль, за якого кожен гравець повинен усе вміти на майданчику. Йдеться про постійний процес удосконалення, не можна заспокоюватися ні на мить.


- Маєте рацію. Ось чому передусім взявся за створення банку даних. Обмінювався думками з іншими клубними тренерами, просив надати ігрові характеристики їхніх кращих вихованців. Найбільше дошкуляла відсутність чіткої інформації про рівень підготовки тих українських волейболістів, котрі виступали за кордоном.


- Цей злет додав упевненості, що ми на правильному шляху. Я ніколи не сумнівався, що український волейбол багатий на таланти, просто треба було нікого не пропустити.


- Навпаки, я завжди був прибічником того, що й під час відпустки волейболістам бажано продовжувати займатися улюбленою справою.


- Ні, ми не могли розраховувати на досвідченого Володимира Тевкуна, який захищає кольори солігорського «Шахтаря» з Білорусі. Він зазнав травми, і це була доволі серйозна втрата.


- На вихід з групи, хоча я відчував, що хлопці готові до більшого.


- Оскільки турнірна дистанція була довгою, то туристів на європейський форум я не брав. В кожного з чотирнадцяти гравців я вірив, знав, що в найскрутніший момент вони не підведуть. До стартового складу входили Олег Плотницький, Юрій Семенюк, Дмитро Вієцький, В’ячеслав Діденко, Ян Єрещенко, Дмитро Терьоменко. Що ж до ліберо, то спочатку частіше грав Денис Фомін, а в останніх матчах – Горден Брова.

- Ще перед матчем з поляками ми гарантували собі вихід до однієї восьмої фіналу і тому домовилися, що починаємо основою, проте якщо не поталанить впіймати свою гру, то задіємо другий склад. І хоча й не продемонстрували своїх кращих якостей, зате зберегли сили для наступного поєдинку з бельгійцями. І вони нам неабияк стали в пригоді, адже доля путівки до чвертьфіналу вирішилася тільки в п’ятій партії.


- Передусім слід уточнити, що балканці посідали значно вищі місця в табелі про ранги, кілька їхніх гравців представляють провідні європейські клуби. Проте ми зуміли дати бій одній з найсильніших збірних світу, навіть діяли більш комбінаційно, і не випадково, що вболівальники в Антверпені підтримували саме нас. І, можливо, все закінчилося б інакше, коли б за рахунку 1:2 у вирішальній п’ятій партії після одного з ігрових епізодів скористалися відеочеленджем. Тоді в мене склалося враження, що останнім до м’яча, який полетів в аут, доторкнувся сербський волейболіст. Перед поєдинком я з підопічними домовився, що рішення щодо відеочеленджу будемо ухвалювати спільно. І після того суперечливого епізоду зійшлися на тому, що слід продовжувати гру. А коли переглянули відеозапис у готелі, переконалися, що останнім торкнувся м’яча таки серб. І замість того, щоб записати до свого активу очко, рахунок став - 1:3. Так, ми боролися до кінця, але врятуватися від поразки не зуміли.


- На мою думку, збірна була сильна командними діями, бійцівськими якостями. Налаштованість на кожен поєдинок просто зашкалювала.


- Оскільки вже за дві години після матчу ми мали залишити Бельгію, всі поспішали, і до тривалої розмови з підопічними справа не дійшла. У роздягальні президент ФВУ Михайло Мельник подякував хлопцям за самовіддачу, сказав, що вони стрибнули вище голови і побажав продовжувати прогресувати.


- Головне, що волейболісти стали діяти ще швидше і потужніше. Все це завдяки удосконаленню індивідуальної майстерності. Також на перший план виходить подача. Це дуже небезпечна зброя. Досить сказати, що в матчі з нами лідер сербів Александар Атанасієвич продемонстрував аж три варіанти подачі і кожну з них було надзвичайно складно відбити. Хоча заради справедливості слід сказати, що в цьому компоненті збірна України також була на видноті. І аби не відставати від топ-збірних (особливо додали представники балканських країн), всім зацікавленим організаціям необхідно подбати про забезпечення наших волейбольних команд належними умовами для підготовки. Йдеться про систематичне використання так званих «гармат», що імітують подачу з величезною швидкістю, допоміжного обладнання для удосконалення передач, блокування ударів. Нині рівень майстерності провідних збірних світу надзвичайно високий, а в нас на черзі – участь у більш сильній групі Євроліги. Тому треба у підготовці враховувати буквально кожну дрібницю. Тоді суперникам складно буде здивувати нас домашніми заготовками, а ми намагатимемося скористатися досі не реалізованими резервами. Переконаний, у нас обов’язково буде нагода доказати невипадковість свого злету на цьогорічному європейському чемпіонаті.