До олімпійської медалі разом з "Олімпійською Ареною"!
Національний олімпійський комітет України

Олімпійське безсоння Геннадія Сартинського

Олімпійське безсоння Геннадія Сартинського
За роки Незалежності українська чоловіча гімнастика була представлена командою на п’яти з шести Олімпіад, за винятком Пекіна-2008.

Хоча з кожним циклом досягти цього стає дедалі складніше: щороку конкуренція зростає і не в останню чергу через те, що вітчизняні тренери працюють тепер у різних куточках світу від США до Гонконгу, від Туреччини до Єгипту. Тож цьогоріч на чемпіонаті світу у Штутгарті перед підопічними Геннадія Сартинського постало дуже непросте завдання. І вони з ним з честю впоралися!
Геннадію Людвиговичу, що було найскладнішим під час підготовки до ліцензійного чемпіонату світу?

- Одна з головних проблем - це обмежений вибір кадрів. Ми мали лише п’ятьох гімнастів і з них потрібно було зліпити команду. Спочатку усі працювали спокійно, вважаючи, що цього вистачить. Але прогресу не було. Тож довелося проявити жорсткість як щодо спортсменів, так і їхніх тренерів. Кінцевий результат показав, що усе було зроблено правильно.

Як відбувалися модельні тренування напередодні чемпіонату світу і виходячи з них, на який результат ви розраховували на турнірі?

- Я розраховував насамперед на певну суму балів. Пахнюк працював стабільно на рівні 82-84. Грико і Юденков показували близько 80. Верняєв ніяк не міг відновитися після травми, жодного контрольного не виграв, подекуди взагалі давав лише одну оцінку в залік, його найкращий загальний результат був 79. Але навіть за таких розкладів, команда мала набирати 250. Так і вийшло!
Олег у кваліфікації чемпіонату світу виглядав значно краще і, по суті, не впорався лише з вільними вправами. Це був єдиний раз, коли у залік пішла оцінка Грико. Як і у Верняєва, по п’ять оцінок стали заліковими у Пахнюка і Юденкова. Радівілов традиційно робив свої два види. І ми набрали у сумі понад 253. Це солідний результат, ніхто від нас такого не очікував.

Чи можна сказати, що з жеребом вам пощастило більше, ніж жіночій команді, яка потрапила до першого потоку?

- Гімнастика - це не лотерея, тут не можна міряти категоріями «пощастило - не пощастило». Виступати у першому потоці справді нелегко. Але ж це не скасовує необхідності зробити свою програму. Лише одна українська гімнастка кваліфікувалася до фіналу багатоборства. Наші дівчата почали додавати, але, на жаль, темпами, яких недостатньо для успішного відбору на Олімпіаду-2020.

За виступ учня в яких видах під час фіналу абсолютної першості ви переживали найбільше?

- Олег починав з коня, і я передбачав, що чотири снаряди він буде серед лідерів чи поблизу. Мої прогнози підтвердилися, після брусів він вийшов на друге місце. Найбільше сумнівів було щодо перекладини і вільних вправ, які він мало тренував через проблеми з плечем і ногами, і фактично програму у цих видах збирав уже у Штутгарті.

Олег зізнався, що «бронза» цього чемпіонату світу для нього ледь не на вагу золота, адже здобута в абсолютній першості. У вас, як у тренера, такі ж відчуття?

- Так, я завжди з особливою повагою ставився до багатоборства. Перед чемпіонатом світу іноземні колеги мене запитували, чи піде Олег на всі шість снарядів. Вони ж слідкували за нами, знали, як він готовий. Насправді після Ріо Олег ще не був у хорошій формі. Олімпіаду він пройшов на підйомі, а потім травма за травмою. Після операції на плечі минуло два роки, а воно лише зараз почало працювати десь на 70 відсотків. 2018-го йому прооперували одну ногу, цьогоріч - обидві. Після повернення додому, відкрилася рана, втратили ще місяць. І попри це Олег поїхав на турнір у Щецині, щоб підтримати команду і допомогти кваліфікуватися на Європейські ігри у Мінську. А там навіть здобув три нагороди.

Хотілося б детальніше зупинитися на виступі Петра Пахнюка. Він посів у фіналі особистого багатоборства дев’яте місце з результатом 84,931. Це його максимум на сьогодні?

- Я вважаю, що це були чи не найкращі змагання в кар’єрі Пахнюка. Він міг ще дві-три десяті додати до цього результату. Але загалом він молодець, вистояв! Щодо його виступу на брусах, то ви не уявляєте, яку напругу відчуває спортсмен у фіналі, особливо, коли вилітають усі лідери. Вісімка фіналістів підібралася абсолютно рівна, а за складністю інші учасники навіть трішки поступалися Петру. Усвідомити і пережити це, дочекатися фіналу, а він ще й закривав його, виступаючи після помилки господаря змагань, дуже складно. Гімнастика - психологічно складний вид спорту.

На щастя, нерви не підвели у фіналі опорного стрибка іншого представника України Ігоря Радівілова. Але, оскільки він виступав у складі команди, яка вже кваліфікувалася на Олімпіаду, навіть особиста нагорода не дозволила йому претендувати на путівку до Токіо.

- Так, і тепер він не зможе продовжити боротьбу за неї і на Кубку світу в окремих видах. Але ми ще можемо здобути додаткову п’яту олімпійську квоту для України через Кубки світу з багатоборства, де виступатимуть Верняєв або Пахнюк.

Як загалом ви ставитеся до того, що скоротили до чотирьох кількість учасників від команди на Олімпіаді?

- Це на руку таким маленьким збірним, як наша. Якби зараз на чемпіонаті світу команда складалася не з п’яти гімнастів, а з шести, ми б просто не змогли конкурувати.
Наступного року, якщо збережемо цей склад й усі будуть здорові, зможемо боротися за медалі чемпіонату Європи. А там не за горами і Олімпіада Але для того, щоб бути конкурентоспроможними у Токіо, потрібно, по-перше, аби цілком відновився Верняєв. По-друге, щоб усі інші наші гімнасти ускладнили свої комбінації, і ми змогли вивести їх на пік форми до Ігор. До того ж має бути підтримка людей і держави.

Повністю читайте у віддрукованому номері.
Передплатити журнал зараз!