Успіх русалок, або синхроністки перетворюються в артисток

На чемпіонаті світу в Будапешті українські «синхроністки» вибороли одну срібну і п’ять бронзових нагород.

Трохи історії

Ще якихось двадцять років тому синхронне плавання було нашим слабким місцем на змаганнях з водних видів спорту. Навіть потрапляння до фінальної стадії чемпіонату світу для українських спортсменок здавалося захмарною мрією, не кажучи вже про призові місця. Наздоганяти суперників завжди важко, а в синхронному плаванні, де величезне значення має так званий неофіційний табель про ранги, і поготів. Але ж недарма кажуть: коли чогось дуже хочеш і багато працюєш, то навіть недосяжне може стати реальністю.
На європейських форумах українські синхроністки стабільно здобувають нагороди ще з нульових років: спочатку це вдалося юніоркам, а згодом і дорослим спортсменкам. Підкорити світовий п’єдестал було набагато складніше, бо ж, як відомо, в цьому виді спорту впродовж багатьох років тон задавали представниці США, Канади та Японії. І хоча з 1997 року майже всі золоті медалі на головних стартах дістаються збірній Росії, сильні суперниці з’явилися і в багатьох інших країнах: зокрема вже не один рік дуже успішно на світовій арені виступають китаянки.
І все ж, хоч як важко було підніматися сходинками суддівського рейтингу, 2013 року українські синхроністки нарешті вперше виграли медалі світового форуму. Це трапилося на чемпіонаті світу в Барселоні, тоді наші дівчата здобули три «бронзи» в групових вправах. Дуже близькими українки були до призового місця і на Олімпіаді в Ріо, але в підсумку в обох олімпійських дисциплінах (дует і група) стали четвертими. Це наш найкращий результат за час виступу на Олімпіадах.

І от новий післяолімпійський сезон...

... і його кульмінація – чемпіонат світу з водних видів спорту, що проводився в другій половині липня в Будапешті. За традицією виступи синхроністок відкривають змагання, задаючи настрій стрибунам у воду, ватерполістам і «чистим» плавцям. І вже в першому виді – сольній технічній вправі – наша досвідчена Анна Волошина посіла третє місце, пропустивши вперед Світлану Колесниченко з Росії (попередній лідер російської збірної, володарка величезної колекції золотих нагород Наталія Іщенко завершила кар’єру) та відому іспанку Ону Карбонель. В такому ж порядку ці спортсменки зійшли на п’єдестал і після змагань у довільній програмі. Зауважимо, що обидві нагороди дісталися Волошиній в напруженій боротьбі з представницею Японії Юкіно Іню, котра в обох видах поступилася буквально «крихтами» балів.
Варто зауважити, що в сольних змаганнях цього разу не було спортсменки з Китаю. Після Олімпіади в багатьох збірних відбувається зміна поколінь і звичною є практика, коли провідні команди в одному з видів взагалі не виставляють своїх представників. Часто це трапляється через те, що молоді спортсменки ще не вийшли на звичний для цієї країни рівень майстерності, і керівництво збірної просто не ризикує показувати їх на головному старті в «сирому вигляді», бо ж у синхронному плаванні, як відомо, дуже важко відновити втрачені позиції. Втім, відсутність китаянки жодним чином не зменшує значення успіху Анни Волошиної, котра здобула перші українські медалі на світових форумах у змаганнях солісток.

Маленький лексичний нюанс

І ще кілька слів про соло. З’явився шанс, що найближчим часом сольні виступи знову будуть представлені в програмі Олімпійських ігор. Як відомо, на дебютних для синхронного плавання Олімпійських іграх – у Лос-Анджелесі-1984 – медалі розігрувалися лише в соло і змаганнях дуетів. Такою ж була програма і на двох наступних Олімпіадах. 1996 року регламент олімпійського турніру суттєво змінився: сольні й дуетні вправи було замінено на групові. Врешті-решт, саме командні виступи (група, нагадаємо, складається з восьми спортсменок) найкраще відповідають назві цього виду. За чотири роки, у Сіднеї-2000, до програми Олімпіади знову увійшли виступи дуетів. І на всіх наступних Іграх синхронне плавання було представлено в цих видах – дует і група. Солістки ж, тобто спортсменки, які найбільш віртуозно володіють технікою артистичного плавання, нині перебувають за бортом олімпійського руху.
Точніше, найкращі солістки світу (зокрема вищезгадана росіянка Іщенко) олімпійські медалі вигравали, виступаючи у складі дуетів і групи. Але ж особиста нагорода має особливу цінність. Відсутніть виступів солісток в олімпійській програмі пояснюють тим, що, мовляв, коли виступає одна спортсменка, то де ж тут синхронне плавання? Ну, якщо справа в назві спорту, поміркувало керівництво відповідного технічного комітету Міжнародної федерації плавання, то її треба змінити. Одним словом, на чемпіонаті світу в Будапешті прозвучала інформація, що найближчим часом синхронне плавання перетвориться на... плавання артистичне (artistic swimming). І хоча офіційно перейменування ще не відбулося, журналістам і вболівальникам, мабуть, уже треба звикати називати представниць цього виду спорту не синхроністками, а «артистками».

Чоловіки беруть своє

Утім, що стосується термінів, треба вже відмовитися і від звички вживати лише жіночий рід стосовно представників цього виду спорту. На чемпіонаті світу в Будапешті вдруге були розіграні нагороди в міксті – змаганнях дуетів у складі спортсмена і спортсменки. Наших учасників у цьому виді заявлено не було. Але кілька слів про змагання в цьому виді сказати варто. По-перше, саме тут сталася головна сенсація чемпіонату. Технічну програму в міксті виграв не російський дует, як усі очікували, а італійська пара у складі Маніли Фламіні й Джорджіо Мінісіні. У довільній програмі Джорджіо, виступаючи з Мар’янжелою Перрупато, все ж таки поступився епатажному Олександру Мальцеву та його партнерці Мікаелі Каланчі. А от американець Білл Мей, котрого небезпідставно вважають основоположцем чоловічого синхронного плавання, цього разу змушений був задовольнитися двома бронзовими нагородами (два роки тому в Казані американський міксовий дует виграв «золото» і «срібло»). Щоправда, Білл Мей, який стартував у складі американської збірної ще на Іграх Доброї волі-1999 (йому тоді особливим рішенням було дозволено виступати в одній команді з дівчатами) вже оголосив про завершення спортивної кар’єри.

Лоліту змінила Ліза

Але повернімося до більш звичного – жіночого синхронного плавання. Як зауважила в розмові з «ОА» головний тренер національної збірної України Світлана Саїдова, на змагання дуетів у Будапешті вона очікувала з особливим хвилюванням. По-перше, порівняно з Ріо-2016 склад нашого головного дуету змінився. Лоліта Ананасова, котра виступала разом з Волошиною впродовж минулого олімпійського циклу (в їх активі «бронза» ЧС-2015 в довільній програмі і багато нагород на чемпіонатах Європи), вийшла заміж і завершила виступи. Її замінила Єлизавета Яхно і, забігаючи наперед зауважимо, з нелегким вантажем відповідальності молода спортсменка впоралася на всі сто. По-друге, довільна композиція дуету була цілком перероблена буквально за місяць до головного старту. Українки програли японкам на етапі Світової серії в Парижі, і тренери пішли на кардинальний крок: змінили музику і концепцію програми. Ризик виправдав себе, українки, хай і з невеликою перевагою, але в обох розділах змагань зійшли на третю сходинку. Та невелика різниця в результатах з японками (менше одного бала) означає, що розслаблятися нашим дівчатам в жодному разі не можна.