Національний олімпійський комітет України
Український лицар у бронзових обладунках
- Олімпійська Арена №02-04 2021
- Постскриптум
Відзначимо, що на п'єдестал пошани у Каїрі-2022 зійшли представники 16 країн, серед них і українець - бронзовий призер Олімпійських ігор-2020 Ігор Рейзлін. На шляху до третьої сходинки єгипетського п'єдесталу 38-річний шпажист з Києва, тренером якого є батько Дмитро Рейзлін, провів п'ять поєдинків, три з яких завершилися з різницею в один укол. У двох останнє слово було за представником України, а у півфінальному бою фортуна все ж посміхнулася супернику - олімпійському чемпіону Токіо-2020 у команді японцю Казуясу Мінобе.
Для Ігоря Рейзліна це була вже третя медаль в кар'єрі на світових першостях після особистої «бронзи» та срібного успіху в команді у Будапешті-2019. В історії незалежної України він другий після рапіриста Сергія Голубицького представник нашого чоловічого фехтування, якому вдалося здобути більше однієї індивідуальної нагороди на чемпіонатах світу.
Нешовковий шлях в Каїр
Як і для всього українського спорту, для фехтування цей сезон розділився на «до» і «після» 24 лютого. У першій частині все йшло за планом – збори, тренування, змагання. У другій - шок і нерозуміння, як працювати далі, пропуск турнірів, який вдарив і по фізичній формі, і по позиціях у світовому рейтингу FIE. Невідомо, як розвивалися б події далі, якби на допомогу не прийшли наші колеги з федерацій фехтування інших країн.
Тож українські спортсмени готувалися до головного старту сезону у різних куточках Європи. Рапіристок запросили на збір угорці на олімпійську базу «Тата». Чоловіча рапіра на чолі з Сергієм Гаравським на світову першість вирушила з Польщі, де й провела основний етап підготовки до Каїру-2022. Команда шаблістів у складі новоспечених віцечемпіонів Європи Андрія Ягодки, Юрія Цапа, Василя Гумена та Богдана Платонова готувалася у Німеччині.
Клуб "Virtus Scherma" у Болоньї вже кілька років був другою домівкою для Ольги Харлан, а від початку війни прихистив ще й її подруг по команді. Окрім того, наша титулована шаблістка разом зі своїм бойфрендом, дворазовим віцечемпіоном Олімпіади-2020, Луїджі Самеле та іншими італійськими спортсменами організували збір коштів у фонд допомоги фехтувальникам України. Завдяки цьому вдалося орендувати два будинки, досить великі, адже в певний час на базі клубу тренувалися шістнадцять спортсменів з України.
Як і перед континентальною першістю, яка, нагадаємо, принесла нашій жіночій шпазі золото і бронзу, підопічних Богдана Нікішина запросили до себе на збір колеги з Ізраїлю.
Чоловіча шпага до столиці Єгипту вирушила з Києва. «Низький уклін директору олімпійського навчально-спортивного центру «Конча-Заспа» Андрію Крилюку, - говорить старший тренер команди Володимир Станкевич. – Від початку війни він ні на один день не закрив базу для тренувань, окрім того, допомагав спортсменам і тренерам, які перевезли сюди свої родини з гарячих точок України».
Наші шпажисти мали запрошення на шість-сім днів до Швейцарії. Але з огляду на те, скільки зараз може зайняти дорога туди й назад, вирішили, що доцільніше використати цей час для роботи. Окрім того, якщо туди могли виїхати максимум шість спортсменів, то на зборі у Конча-Заспі були залучені 14.
«У спортсменів, які не увійшли до збірної команди, сезон вже завершено, і наступні старти будуть не скоро, - говорить Володимир Станкевич. - Але я неодноразово зауважував, що ті, хто переборюють себе, так би мовити, приносять в жертву, аби допомогти команді, надалі обов’язково себе реалізують. Тож це користь для них і такий потрібний спаринг для нас».
Нагадаємо, що світовій першості у Каїрі передував успішний виступ наших фехтувальників у турецькій Анталії. Одне «золото», одне «срібло» і дві «бронзи» – таким був здобуток України на чемпіонаті Європи, що проходив з 17 по 22 червня за участі 36 країн! Це дозволило нам втретє в історії та вперше з 2009 року увійти до трійки у медальному заліку, цього разу поступившись лише Італії та Франції! Причому, три з чотирьох нагород були здобуті в командних змаганнях, що дуже цінно, як наголосила головний тренер збірної України Наталія Конрад.
Втім, боротьба на чемпіонаті світу обіцяла бути ще запеклішою. Зауважимо, що за підсумками сезону процент європейських фехтувальників та команд у Топ-3 міжнародного рейтингу FIE складав 58. І все ж попри надвисоку конкуренцію та перерваний війною сезон, вже 14-ий чемпіонат світу поспіль, не враховуючи олімпійські сезони, в які до 2020-го розігрувалися медалі лише у двох видах, не представлених на Іграх, ми повернулися додому не з порожніми руками.
Медаль + перспектива
У Каїрі медальне реноме українського фехтування підтримав Ігор Рейзлін. 38-річний киянин виборов «бронзу», так само як на попередньому чемпіонаті світу у Будапешті-2019 та Іграх у Токіо.
Впродовж цього складного сезону наш досвідчений шпажист двічі підіймався на третю сходинку п'єдесталу пошани на етапах Кубка світу, тож до головного старту підійшов на високому шостому місці у світовому рейтингу FIE. Це позбавило його сумнівного задоволення проходити груповий етап та попередній тур прямого вибування - і дозволило стартувати одразу в основній сітці, що, враховуючи травму спортсмена, було дуже важливо.
Рейзлін неодноразово змушував вболівальників хапатися за серце впродовж свого турнірного шляху у Каїрі. Спочатку у поєдинку 1/32, коли у третій трихвилинці рахунок з 7:4 став 7:7. Але більшого Роману Александрову з Узбекистану наш досвідчений шпажист зробити не дозволив (12:9).
В 1/16 проти новоспеченого віцечемпіона Європи Трістана Тулена з Голландії вирішальними стали останні 45 секунд, за які Ігор встиг пошкодити і так вже травмовану руку, отримати медичну допомогу, відіграти “-3” (8:11, 12:12) і, з рештою, на пріоритеті завдати переможного уколу – 13:12.
1/8 проти молодого угорця Мате Тамаша Коха стала повторенням півфіналу останнього Кубку світу у Тбілісі. Тільки якщо там Ігор програв (9:15), то тут відірвавшись у третьому періоді на три уколи (9:6), вже перемоги не віддав (15:10).
Після цього від третього у кар’єрі п’єдесталу світової першості Рейзліна відділяв лише один бій – проти 29-річного Фон Хой Суня з Гонконгу. Поєдинок був рівним. Коли у третій трихвилинці нашому шпажисту вперше вдалося відірватися на два уколи, суперник ще зміг відігратися, але вдруге це йому вже не вдалося. Він скоротив розрив з 14:11 до 14:13. Але за вісім секунд, що залишилися, вколоти не зміг.
У півфіналі Рейзліну протистояв олімпійський чемпіон Токіо-2020 у команді Казуясу Мінобе. Японському учню українського тренера Олександра Горбачука вдалося відірватися на два уколи у другому періоді (4:2). Але наш шпажист зміг за пів хвилини до завершення основного часу зрівняти рахунок (12:12). Проте цього разу на пріоритеті загорілася лампа представника Японії (12:13).
Зауважимо, якщо для Ігоря Рейзліна це була друга особиста та третя загалом нагорода чемпіонату світу в кар'єрі, то решта медалістів Ромен Каннон (Франція), Казуясу Мінобе (Японія) та Нейссер Лойола (Бельгія) вперше опинилися на п'єдесталі світової першості, хоча у перших двох уже було в активі «золото» Олімпіади.
Рейзліна, який виступав в особистих змаганнях з травмою ліктя і боровся не лише з суперниками, але й з болем, було вирішено не залучати до участі у командній першості, і дати шанс проявити себе Нікіті Кошману, який цього сезону став співавтором медального успіху української четвірки на двох Кубках світу. 20-річний киянин не підвів, вийшовши на заміну за рівного рахунку на заключний бій 1/8 проти Іспанії, зумів перефехтувати старшого на десять років Хуана Педро Ромеро (42:37).
Далі, щоправда, українці поступились чинним чемпіонам Європи й майбутнім срібним призерам змагань італійцям (39:45) й у підсумку посіли восьме місце серед 44-х команд-учасниць у чоловічій шпазі на чемпіонаті світу у Каїрі. Як розцінювати цей результат?
З одного боку, наші мушкетери виходили на доріжку у столиці Єгипту як чинні віцечемпіони світу. З іншого, зі складу зразка Будапешта-2019 залишився лише Роман Свічкар. Ігор Рейзлін спостерігав за боротьбою з трибун. Богдан Нікішин з доріжки перебрався на тренерський місток. Анатолій Герей завершив кар'єру. На жаль, через пошкодження паху змушений був залишитися на лаві запасних у другий день змагань Володимир Станкевич, який цього сезону виграв Кубок світу у Тбілісі, вже у Каїрі зупинився в одному уколі від особистої вісімки найсильніших та зарекомендував себе як найстабільніший боєць у нашій команді напередодні у зустрічах з Австрією та Іспанією.
Тримаючи в пам'яті дві медалі на Кубках світу цього сезону, та ще й у різних складах, думалося і мріялося про більше, ніж восьме місце на чемпіонаті світу. Але з огляду на всі перелічені обставини, це непоганий результат, який обнадіює перед відбором на Олімпіаду в Париж, що стартує вже у квітні 2023 року.
Тому що вона - боєць!
З шести чинних чемпіонів світу в індивідуальному заліку, захистити титул у Каїрі зміг лише один – французький рапірист Енцо Лефор. На жаль, серед тих героїв Будапешта-2019, хто залишився без нагороди, і багаторічний лідер збірної України Ольга Харлан. В особистій першості вона програла одним ударом за вхід у 16 італійці Мартіні Крішіо (14:15).
У команді наші шаблістки Ольга Харлан, Юлія Бакастова, Олена Кравацька та Олена Вороніна, попри «бронзу» на останньому чемпіонаті Європи, підійшли до чемпіонату світу лише під 16-м номером світового рейтингу FIE. Дався взнаки не надто вдалий старт сезону та пропуск етапів Кубка світу. Тож у суперниці по 1/16 ми отримали чи не найгірший варіант – Грецію, з новоспеченою бронзовою призеркою Каїру-2022 Деспіною Геордіаду та Теодорою Гунтурою, яка входить до світової Топ-6. Гречанки також пропускали турніри цього сезону, тож сіяні були лише 19-ми.
На чемпіонаті Європи в Анталії підопічні Євгенія Стаценка та Андреа Теренціо – італійського фахівця, який активно долучився до підготовки нашої команди цього сезону, перемогли Грецію у поєдинку за вхід у четвірку (45:35). У Каїрі ж, опинившись позаду вже після другого бою, відігратися не змогли (35:45). Зауважимо, що угорки, яких Харлан і Ко змусили скласти зброю у поєдинку за європейську «бронзу», у підсумку стали чемпіонками світу!
Але не слід забувати, що для Харлан чемпіонат світу був лише четвертим стартом в постолімпійському сезоні, адже вона брала паузу після Токіо-2020. Необхідний час, аби повернулося відчуття змагального ритму, пристрасті та боротьби. Але те, що ніколи не зникало, і впевнені, не зникне у нашої титулованої шаблістки, - це чемпіонський характер і вогник в очах.
«Зараз через низку об’єктивних і суб’єктивних причин наша команда дуже опустилася у світовому рейтингу, – говорить Харлан. - Але я на це дивлюся інакше: це означає, що інших варіантів, окрім як боротися і вибиратися вгору, немає! У нас є можливість тренуватися у клубі «Virtus Scherma». З нами працює крута команда молодих та амбітних тренерів. І це дуже заряджає. Ми – бійці, підійдемо з новими силами до наступного сезону і до нашої мети. А наша мета - Париж-2024!»
Вколоти фаворитів
Попри те, що в інших видах програми змагань українські фехтувальники не змогли втрутитися у боротьбу за нагороди, все ж нам є що згадати про їх виступ на доріжках Каїру.
Чинні віцечемпіони Європи шаблісти Андрій Ягодка, Юрій Цап, Богдан Платонов та 20-річний дебютант Василь Гумен, хоч і поступилися, дали дуже гідний бій в 1/8 командного турніру олімпійським чемпіонам Токіо представникам Кореї (30:45), які у підсумку виграли четверте поспіль світове «золото»! Жодній іншій команді у столиці Єгипту не вдалося відірватися від титулованих суперників на шість ударів, як це зробили українці, коли повели 15:9. Тож, лише цього сезону обійнявши посаду старшого тренера, 33-річний Дмитро Пундик, здавалося, зробив неможливе, вдихнувши нове життя в команду.
***
Чоловічу команду рапіристів початок війни застав на етапі Кубка світу у Каїрі, де вони, відмовившись виходити на одну доріжку з представниками країни-агресора, яких згодом відсторонили від змагань під егідою FIE та EFC, на весь світ заявили «#Stopthewar #SaveUkraine». Вже після цього у болгарському Пловдиві підопічні Сергія Гаравського показали свій найкращий кубковий результат не лише у цьому сезоні, але й за останні чотири роки, увійшовши командою до Топ-8. А п'яте місце, яке Клод Юнес, Андрій Погребняк, Ростислав Герцик та Даниїл Гойда посіли в Анталії, стало найвищим для української чоловічої рапіри в командних змаганнях на чемпіонатах Європи з 1998 року, коли так само п`ятими були Сергій Голубицький, Олексій Бризгалов, Олексій Кругляк та Володимир Сірик.
Каїр запам'ятається нашим рапіристам насамперед вражаючим камбеком наймолодшого в команді, дебютанта чемпіонату світу Даниїла Гойди. 22-річний львів’янин, поступаючись 2:8 у зустрічі за вхід в 16, зумів скоротити відрив до "-1". І це при тому, що на іншому кінці доріжки стояв Чун Ка Лонга з Гонконгу - майбутній бронзовий призер змагань і олімпійський чемпіон Токіо. Проте більшого останній зробити українцю не дозволив (11:15).
У командному турнірі, нехай і в нижній частині турнірної сітки, наша четвірка змусила скласти зброю Великобританію, кольори якої захищали віцечемпіон світу-2019 Маркус Мепстед та чемпіон Європи-2014 Джеймс-Ендрю Девіс. У кінці знову на висоті був лідер нашого квартету Юнес (44:40).
***
Дещо більшого після медального дубля на першості Старого світу вболівальники очікували від жіночої шпаги. Найкращий результат для України в особистих змаганнях показала новоспечена чемпіонка Європи Влада Харькова, яка стала 24-ю. Вже у команді, разом з олімпійською чемпіонкою Яною Шемякіною, а також Юлією Свистіль та Інною Бровко, вона у поєдинку за вхід у вісімку змусила капітулювати чемпіонок Токіо-2020 спортсменок з Естонії (44:42). Але далі наші дівчата поступилися у напруженому чвертьфіналі грізним представницям Франції (38:45). Втім не варто забувати, що це була нова команда, і для трьох з чотирьох її представниць – перший чемпіонат світу.
«Так, дівчата не мають досвіду участі у змаганнях такого рівня, - погоджується новий старший тренер команди, чемпіон світу та учасник чотирьох Олімпіад Богдан Нікішин. - Але вони знаходяться якраз у тому віці, в якому, в принципі, можна і потрібно показувати результат. Це розквіт сил у фехтуванні, і я їм про це постійно кажу. І коли на наступний рік повернуться з декретної відпустки Фейбі Бежура, Олена Кривицька та Ксенія Пантелеєва, вони вже можуть не дати їм зайняти свої місця. Це здорова конкуренція, яка є рушійною силою прогресу. Усе в їх руках, вони можуть виграти сьогодні у будь-якого суперника, головне - у себе повірити!»
***
У жіночій рапірі наш квартет у складі досвідченої Катерини Ченцової, а також молодих Аліни Полозюк, Ольги Сопіт та 17-річної Крістіни Петрової (останні троє, попри статус дебютанток, пробилися й до основної сітки особистих змагань) попсував нерви в 1/8 третьому номеру посіву збірній США на чолі з олімпійською чемпіонкою Лі Кіфер. Програючи вже у першій серії боїв “-9” (3:12), українки не опустили руки та кілька разів наближалися до суперниць на відстань трьох уколів, зокрема 13:16. Проте більшого досягнути не змогли (у підсумку 22:45).
Ці дівчата за останні кілька років вже привчили вболівальників до успіхів. Цього сезону ними була зібрана повна колекція нагород на етапах Кубка світу серед юніорів. Це було ще до війни, а вже після її початку, у березні, вони стали бронзовими призерками чемпіонату Європи U-20. А згодом Катерина Буденко здобула першу в історії незалежної України для нашої жіночої рапіри особисту медаль на юніорському чемпіонаті світу. Тож ми із нетерпінням чекатимемо на нові старти підопічних Ольги Лелейко та Лариси Павленко.