Медаленосні сектори Юджина і Калі

Друга половина липня та початок серпня у спортивному середовищі пройшли під знаком легкої атлетики. Спочатку свою майстерність атлети демонстрували на чемпіонаті світу, який цього року з 15 по 24 липня приймало місто Юджин (штат Орегон, США), а вже з 2 по 7 серпня змагальну «естафету» у дорослих підхопили юніори, чий чемпіонат світу пройшов у місті Калі (Колумбія).

Незважаючи на повномасштабну війну в Україні, на обох вищезгаданих чемпіонатах наші легкоатлети були не тільки представлені, але й змогли вибороти по дві медалі. Вже сам цей факт більш ніж красномовний і засвідчує старання всіх причетних до спортивної галузі державних та громадських організацій – повноцінно жити і активно доводити свою здатність перемагати в усіх галузях життя.
Чимало легкоатлетів не мали можливості тренуватися в нормальних умовах, а ще й не завжди могли взагалі дістатися до міст проведення чемпіонатів... Проте кожен з тих, хто приїхав, зробив усе можливе, щоб підтримати престиж рідної України, хіба що примхлива спортивна фортуна не завжди була на їх боці...
Зрештою, у медальному заліку «дорослого» чемпіонату світу Україна опинилась на 31-му місці з однією срібною та однією бронзовою нагородами.
Загалом медалі на чемпіонаті світу-2022 вибороли представники 45 країн. А ще варто звернути увагу на те, що до першої десятки тут змогла пробитися збірна лише однієї європейської країни — Польщі!
Відразу зазначимо, що молодшим колегам дорослих легкоатлетів вдалося в такому ж медальному підсумку посісти значно вище місце, хоча медалей на їхньому рахунку було також дві — золота і бронзова. Та за рахунок величезної вартості золотої медалі Україна, разом із ще чотирма країнами (Багами, Естонія, Італія, Сербія, що мали такий же здобуток) посіла 18-те місце...
Зверніть увагу, що на обох чемпіонатах перша командна трійка країн – однакова, хіба що Ямайка та Ефіопія помінялися сходинками, але ж, як то кажуть, «від зміни місць складових сума не змінюється»...

Перша десятка країн у ЧС-2022 має такий вигляд:
	З	С	Б	разом
1. США	13	9	11	33
2. Ефіопія	4	4	2	10
3. Ямайка	2	7	1	10
4. Кенія	2	5	3	10
5. Китай	2	1	3	6
6. Австралія	2	0	1	3
7. Перу	2	0	0	2
8. Польща	1	3	0	4
9. Канада	1	2	1	4
9. Японія	1	2	1	4

Ось склад першої світової юніорської «десятки»:
	З	С	Б	разом
1. США	7	4	4	15
2. Ямайка	7	6	3	16
3. Ефіопія	6	5	1	12
4. Кенія	3	3	4	10
5. Південна Африка	2	1	2	5
6. Туреччина	2	1	1	4
7. Франція	1	2	0	3
8. Німеччина	1	4	3	8
9. Швеція	1	2	1	4
10. Фінляндія	1	2	0	3
9. Японія	1	2	1	4

Медаленосний сектор

Та повернімося до подій, що відбулися в Юджині. Поговоримо про особисті здобутки наших легкоатлетів. Медалі нам приніс сектор для стрибків у висоту, що й не дивно, бо саме в цьому виді легкоатлетичної програми українська легка атлетика багато років поспіль має чим похвалитися. Останнім часом особливо це стосується жіночих стрибків, де спостерігаємо не тільки постійний прогрес, що його демонструють вже добре відомі українські «висотниці», але й періодичне поповнення їхніх лав перспективними новачками.
Срібну медаль тут виборола Ярослава Магучіх із результатом – 2.02, а Ірина Геращенко фінішувала четвертою (2.00), показавши свій кращий результат цього сезону. У чоловіків «бронзу» здобув Андрій Проценко, який подолав планку на висоті 2.33.
Познайомимося із здобутками інших наших учасників чемпіонату світу.
Певно, усі наші вболівальники знають, що 20-річна Ярослава Магучіх, яку ми щиро поздоровляємо зі світовим «сріблом», у своїй скарбничці вже має «бронзу» Олімпійських ігор 2020 року, а ще, рахуючи в зворотньому порядку, - перемоги на чемпіонаті Європи в приміщенні, чемпіонаті Європи серед юніорів, чемпіонаті світу серед юнаків. До того ж Ярослава – володарка рекорду світу серед юніорів. Та хотілося б саме з приводу її чергового змагального здобутку привітати й від щирого серця побажати подальших звершень Тетяні Степановій – незмінного тренера Ярослави.
Тетяна Степанова — майстер спорту з бігу на 400 м з бар'єрами. У своєму тренерському житті встигла підготувати трьох хлопців, які подолали норматив майстра спорту з бар’єрного ж бігу. Проте це не завадило Тетяні до того ж стати справжнім «академіком» серед наставників «висотників». До того ж успішно опанувати глибинні таємниці дівочої психології. Низький уклін цій чудовій майстрині за здобутки Ярослави!

Можливо, крига скресла...

Уроджений херсонець 34-річний Андрій Проценко порадував нас у Юджині бронзовою медаллю, яку йому приніс успішний стрибок на висоті 2.33.
«Агов, – закине нам знавець статистики, – але ж цей спортсмен входить до світового списку 11 стрибунів, яким підкорилася висота - 2.40. Його особистий рекорд є шостим найкращим результатом у світовій історії та третім найкращим стрибком в Україні». І попри ці відомості – буде неправий!
(Нагадаємо, що першим у світі висоту 2.40 здолав у 1985 році Рудольф Поварніцин під час розіграшу Кубка СРСР, що проходив у Донецьку. На той час спортсмен жив у Києві і тренувався під керівництвом українського тренера, вчорашнього класного висотника Володимира Кіби. У наші часи цю ж висоту вдалося підкорити харків’янину Богдану Бондаренку, якій багато років поспіль разом зі своїм тренером – батьком — Віктором Бондаренком радує численними перемогами на найпрестижніших легкоатлетичних форумах).
Тому що, незважаючи на те, що за останнє десятиріччя саме Проценко стабільно тримається серед лідерів у стрибках у висоту, нинішня світова «бронза» — перша його вдача на чемпіонатах світу під відкритим небом. Перша з шести попередніх, де він навіть не потрапляв до списку фіналістів.
Тож сподіватимемося, що «крига невдач» на змаганнях просто неба для Андрія остаточно скресла. І наші щирі вітання йому тим більш вчасні, що підготовка Проценка до сезону 2022 була практично зірвана через війну, яка нині точиться в Україні!

Дякуємо всім, хто допомагає!

Нинішня війна болюче торкнулася всіх наших спортсменів. Красномовні цитати з інтерв’ю після фінішу легкоатлеток, котрі на дистанції 20 км фінішували одна за одною на чолі другого десятка.
Олена Собчук: «...Ми старались, як могли, ішли, викладались і боролись, представляли свою країну. Що змогли, те показали. Адже цього разу в нас була підготовка не з найлегших, були різні перешкоди, але як могли, так і справлялись. Дякувати Богу, що взагалі потрапили на ці змагання, аби представити Україну.
Звичайно, війна сильно вплинула на якість підготовки, особливо на психологічний стан. Важко це все переживати. Енергію свою віддаєш. А ти ще й не вдома, тож переживаєш за свою сім’ю. Це дуже важко. Ясна річ, що це не стовідсоткова підготовка, якої б хотілось. Виступати тут – це наша робота. Невеликий внесок, але ми стараємось».
Ганна Шевчук: «Спочатку було дуже комфортно йти, однак потім мене підвела нога, почала трошки боліти, через що я відстала від основної групи. Мені було дуже важко, але я зібралась і закінчила дистанцію. Авжеж, війна вплинула на підготовку, ми тренуємось у доволі складних умовах. Але я хочу щиро подякувати всім друзям із Туреччини, де ми перебували два місяці на збори, із США, де нас надзвичайно добре прийняли Також дуже велика дяка ФЛАУ за підтримку».

Чемпіонат світу 2022 року вразив надзвичайною щільністю результатів у перших трійках, а то й шістках, у багатьох видах програми. Не кажучи вже про невпинний прогрес таких незаперечинх лідерів, як, приміром, стрибун із жердиною Арманд Дюплантіс, який тут оновив черговий рекорд світу – 6.21 м. А от у другого і третього призерів, відповідно Крістофера Нільсена (США) та Ернеста Джона Обієна (Філіппіни), тут був однаковий результат – 5.94 м, а за ними підряд ще чотири учасника фінішували з результатом – 5.87 м.
У секторі для метання списа, де результати вимірюються десятками метрів, срібного і бронзового призерів, індійця Ніраджа Чопра та чеха Якуба Вадлейха, розділили якихось чотири сантиметри – 88.13 та 88.09 відповідно.
На 100-метрівці у чоловіків другий і третій призери, Марвін Брейсі та Трейвон Броммель, фінішували з однаковим часом – 9.88, при цьому чемпіон Фред Керлі випередив цих своїх співвітчизників із США на дві сотих секунди – 9.86.
Щоправда, є види програми, де явно спостерігається застій. Приміром, у секторі для стрибків у довжину в чоловіків чемпіоном став Цзянань Ван (Китай) з результатом 8.36 м. Чотирма сантиметрами поступився переможцю грецький атлет Мітіадіс Тентоглу (8.32 м), а результат бронзового призера швейцарця Саймона Ехаммера – 8.16 м. Варто нагадати, що на третьому за ліком чемпіонаті світу, який у 1991 році приймала столиця Японії Токіо, перша трійка призерів у цьому ж виді програми, виключно представників США, показала такі результати: 8.95 м (рекорд світу) – Майк Поуелл; 8.91 м – Карл Льюїс; 8.42 м – Ларрі Мурікс. Тобто, тоді навіть третій призер показав результат кращий, ніж нинішний переможець. І хоча у своїй масі значно більша частина стрибунів у довжину демонструють тепер на змаганнях світового та континентальних рівнів стрибки за восьмиметрову позначку, до здобутків їхніх попередників, що виступали в останньому десятиріччі ХХ сторіччя, їм далеченько...

Ця дивовижна заповзята молодь!

Що ж, познайомимся з нашими медалістами – юніорами. На чемпіонаті світу U20 першу медаль й до того ж «золоту» в українській команді п’ятого дня змагань виборов Артур Фельфнер на секторі для метання списа! Кваліфікаційний норматив він подолав без затруднень, що й не дивно. Адже на цьому чемпіонаті він був єдиним учасником, який вже мав у своєму здобутку неодноразові успішні кидки снаряду за 80-метрову позначку. Проте, як відомо, перемоги і медалі розігруються тільки у фіналі. Оскільки на чемпіонаті світу U20 Артур виграв «срібло», то його прагнення цього разу вибороти тільки «золото» цілком зрозуміле. І Фельфнеру це вдалося, не зважаючи ні на зливу й мокрий сектор, ні на перенесені через ту же зливу змагання на «годину з хвостиком». Він захопив лідерство в першій спробі – 76.20 м. Після другої спроби перемістився на другу позицію, пропустивши уперед Макса Денінга (Німеччина) – 77.24 м. У п’ятій спробі спис від його руки пролітає на 79.36 м, чого, як з’ясувалося після фінальної спроби, вистачає для звання чемпіона! Мрія здійснена: хлопець приніс Україні «золото»!
Щиро вітаємо учня і наставника! Дуже тішуся з того, що В’ячеслав Римко гідно підхопив успішну тренерську естафету з рук своїх батьків — Віктора та Валентини Римків. Обоє в молоді роки були знаними метальниками списа, майстрами спорту, членами збірної команди тодішньої УРСР. Обоє вибрали для своєї подальшої діяльності тренерську ниву, яку продовжують і до сьогодні. Підкреслю, що їхня тренерська нива відзначається сталою родючістю. Багато років вони то в тандемі, то осібно, сприяють появі в збірній команді України здібного резерву. Досить сказати, що саме учениця Віктора Римка, тренера броварської ШВСМ, Катерина Берун стала золотою медалісткою перших Юнацьких олімпійських ігор. А тепер їхній син В’ячеслав Римко, який, як і його мати, працює у Броварському спортивному коледжі, самостійно продовжив родинну традицію. Тож нинішній переможний здобуток Артура Фельфнера – плід спільних зусиль молодого тренера та його учня. А ще — неабиякий подарунок батькам В’ячеслава!
Артур Фельфнер у післястартовому інтерв’ю організаторам чемпіонату сказав: «Моєю метою було метати за 80 метрів, але сьогодні це не вдалося. Проте я гордий з цього виступу, адже виграв золоту медаль, до якої також прагнув. Це неймовірно! Саме зараз у моїй країні йде війна, і я вірю, що ця перемога когось порадує, стане острівком щастя всередині всього цього й позитивною мотивацією для наших людей».

Наймолодший учасник фіналу – бронзовий призер

Ще один сектор для метань, цього разу розрахований на дискоболів, приніс нашому Михайлу Брудіну (із Дружківки, міста на півночі Донецької області) бронзову нагороду на чемпіонаті світу U20. Михайло був наймолодшим учасником цього фіналу і до цього ще ніколи не посилав диск за 60-метрову позначку в юніорській категорії. Проте бажання продемонструвати все, на що здатний, в юнака вистачало. До того ж цього разу поруч з юнаком був і його тато та тренер Юрій Брудін. Під час кваліфікаційних змагань він показав найкращий результат серед усіх учасників – 61.47 м і встановив персональне досягнення. Під час основних змагань в четвертій спробі диск від його руки пролетів на 63.30 м – нове особисте досягнення і бронзова нагорода найвідповідальнішого турніру.
Хай хлопцю та його наставнику-батьку і далі щастить на змаганнях!
Хай щастить усім нашим юніорам і дорослим спортсменам, які на міжнародних аренах доводять свою майстерність, нагадуючи світу, що навіть у часи лихоліття і війни кожен українець працює на перемогу!