До олімпійської медалі разом з "Олімпійською Ареною"!
Міністерство молоді та спорту України      Національний олімпійський комітет України

Види спорту в олімпійській програмі - санний спорт

Види спорту в олімпійській програмі - санний спорт
Це вид спорту, в якому спортсмени змагаються в спуску на одномісних або двомісних санях спеціальною трасою – льодовим жолобом на залізобетонній основі – за мінімальний час.

Місцем народження санного спорту вважають Швейцарію. Передумовою до появи цього виду в ХІХ ст. стали спуски туристів на санях засніженими схилами. 1879 року в Давосі побудували першу трасу для санного спорту довжиною чотири кілометри. За чотири роки там же відбулися перші офіційні міжнародні змагання саночників. 1913-го в німецькому Дрездені було засновано Міжнародну федерацію санного спорту. У 1935 р. вона увійшла до складу Міжнародної федерації бобслею і тобоггана. Тільки в 1957-му році заснували Міжнародну федерацію санного спорту – окремо від МФБТ. Перший в історії чемпіонат світу з санного спорту провели 1955-го в норвезькому Осло. А олімпійський дебют санного спорту відбувся в 1964 р. в австрійському Інсбруку.
Програма спочатку складалася з трьох дисциплін: змагання на одномісних санях серед чоловіків і жінок і на двомісних серед чоловіків. Це один з небагатьох видів спорту, де чоловіки і жінки почали одночасно змагатися на Олімпіадах.
Правила санного спорту досить прості: перемагає спортсмен, котрий швидше за інших пройде трасу. Учасник стартує через певний час після того, як траса звільнилася. Він повинен фінішувати разом із саньми, інакше підлягає дискваліфікації. Однак дозволяється зупинитися на трасі, знову сісти на сани і продовжити спуск. Як і в інших видах спорту, пов’язаних зі швидкісним проходженням, порядок старту на основних змаганнях визначають попередні. Загальний час спортсмена складається з результатів двох і більше заїздів.
Сучасні сани складаються з 800 вузлів і деталей, технічні вдосконалення спрямовані на поліпшення аеродинамічних властивостей. Для одиночних заїздів сани важать до 23 кг, а для парних – 27 кг.
Спортсмен стартує з положення «сидячи», після відштовхування приймає положення «лежачи на спині». Управління саньми відбувається зміщенням центру ваги тіла. Атлети екіпіруються в костюми, які дозволяють зменшити опір вітру. Спеціальні рукавички з шипами на пальцях допомагають розганятися на старті.
Мінімальна довжина траси для чоловіків на одномісних санях – 1000 м, максимальна – не більше 1300 м. Для жінок мінімальна – 750 м, максимальна – 1050 м. Траса для двомісних саней – 700 м. Під час проведення міжнародних змагань і за рішенням головного судді траса може бути скорочена до 400 м. Перепади висот між стартом і фінішем – від 70 до 120 м. Під час заїзду швидкість саней може досягати 140 км/год. Середній ухил становить 8-11%. Віражі на трасі проектуються таким чином, аби перевантаження спортсменів під час проходження не перевищувало 4,5G (G - величина вимірювання прискорення. Змагання з санного спорту проводяться на двох типах трас: саннних та для натурбана (різновид санного спорту). Більшість санних трас знаходяться в альпійських країнах.
У санному спорті проводяться змагання серед одинаків і пар. Починаючи з чемпіонату світу 2016 р. до програми включили санний спринт. Дистанція в ньому є скороченою, вимір часу саночника починається не зі старту, а після проходження ним початкового відрізка (від 100 до 150 м), а переможець визначається за результатами єдиної спроби.
До програми Олімпійських ігор входять такі дисципліни: спуск на одномісних санях (серед чоловіків та жінок), двомісних санях (чоловіки). 2014-го на Олімпіаді в Сочі додали ще командну естафету (мікст), де чоловіки, жінки і пари від однієї країни стартують по черзі одразу один за одним.
Статистика свідчить, що за кількістю завойованих олімпійських нагород упевнено лідирують німецькі спортсмени. Якщо брати кілька останніх десятиліть, то збірні Німеччини, ФРН і НДР виграли в цілому більше половини всіх медалей, що розігрувалися. Успішно виступають також команди Австрії та Італії.
Найтитулованішим саночником є німець Георг Хакль, котрий тричі ставав чемпіоном і двічі віце-чемпіоном Олімпійських ігор. П’ять медалей у своїй колекції має італієць Армін Цоггелер: два «золота», одне «срібло» і дві «бронзи». На Олімпіаді в Сочі медалі найвищого гатунку вибороли виключно представники Німеччини: Фелікс Лох, Наталі Гайзенбергер, Тобіас Арльт і Тобіас Вендль в окремих дисциплінах і разом – в естафеті.
Україну на Іграх-2014 представляли Андрій Кісь, Андрій Мандзій, Олена Шхумова, Олена Стецків і двомісний екіпаж у складі Олександра Оболончика і Романа Захаркова.
З оцінкою «відмінно» українці пройшли відбір на Олімпійські ігри в Пхьончхані. Вони завоювали олімпійські ліцензії завдяки успішному виступу на вирішальних стартах – п’яти етапах Кубка світу в листопаді-грудні 2017 р.
Володарями олімпійських путівок стали Андрій Мандзій, Антон Дукач, Олена Стецків і двомісний екіпаж у складі Олександра Оболончика і Романа Захарківа. Українці також змагатимуться в саночній естафеті – на Іграх в цьому виді програми виступлять 13 команд.