Види спорту в олімпійській програмі - сноубординг

Сноубординг – спуск із засніжених схилів і гір на спеціальній дошці – сноуборді. Спортсмени виступають у захисній екіпіровці – шоломах, особливих пристосуваннях для рук, ніг, спини.

З’явився сноуборд на початку 1960-х років. Житель американського міста Маскігон Шерман Поппен придумав і виготовив для своєї доньки дошку, склеївши дві лижі в одне ціле. Ця конструкція нагадувала скейтборд, тільки без коліс. Цей прабатько сноуборду називався сньорфер. Його запустили у виробництво 1966 року як дитячу іграшку.
Протягом наступних років популярність нового виду спорту зростала. Спорядження удосконалювалося.
1979 року у штаті Мічиган провели перший в історії світовий чемпіонат з сньорфингу. Цей чемпіонат вважають першими в історії змаганнями зі сноубордингу як самостійної дисципліни.
У 1982 р. провели перші загальнонаціональні змагання США зі слалому – однієї з дисциплін сноубордингу. 1983-го в Каліфорнії відбувся перший чемпіонат світу з іншої дисципліни – хафпайпу.
1984 року для розроблення загальних правил змагань і їх проведення було створено Міжнародну асоціацію сноубордингу (ISA). За рік на австрійському гірськолижному курорті Цюрс відбувся перший Світовий кубок. В середині 1990-х років Міжнародний олімпійський комітет визнав як офіційний керівній орган сноубордингу Міжнародну федерацію лижного спорту (FIS). З цього часу всі великі міжнародні змагання зі сноубордингу почали проводитися під егідою та за правилами FIS.
В сноубордингу проводяться змагання найвищого рівня: чемпіонат світу, Кубок світу, X-Games, US Open та інші. На зимових Іграх-1998 у Нагано сноубординг включили до олімпійської програми.
Олімпійськими є такі дисципліни: паралельний гігантський слалом, сноуборд-крос, хафпайп, слоупстайл, біг-ейр (дебютує на Іграх-2018 в Пхьончхані). Паралельний слалом, який був представлений в Сочі-2014, виключено з програми Олімпіад.

Паралельний гігантський слалом. Два спортсмени одночасно стартують на двох трасах, розташованих поруч на одному схилі. Потрібно об'їхати всі ворота, які розташовані на трасі, і фінішувати першим. Змагання проводяться на схилі з перепадом висот від 120 до 200 м. Одна з трас червоного кольору, інша – синього. Кількість воріт на кожній трасі – 25.
Ворота складаються з одного слаломного древка і одного древка «стаббі» з трикутним прапором. Внутрішнє поворотне – рухливе древко «стаббі». Зовнішнє може бути рухливим або жорстким (під час вітру). Відстань між поворотними древками двох суміжних воріт має бути від 20 до 25 м. Ворота позначаються синім і червоним прапорами, які прив’язані до віх різної висоти. Поворот завжди проходять навколо короткої вішки.
Заїзди ділять на кваліфікаційні та змагальні. У кваліфікації всі спортсмени проходять по одній трасі на час. 16 кращих учасників відбираються до наступного етапу. Там вони розбиваються на пари і паралельно проходять червону і синю траси. Переможець парного заїзду проходить далі. Таким чином, в 1/8 фіналу бере участь 16 спортсменів, в чвертьфіналі – 8, в півфіналі – 4, і у фіналах (за 1– 2-ге і 3–4-те місця) – по два.

Сноубордкрос. На спеціально підготовленій трасі змагаються в швидкості від чотирьох до шести спортсменів одночасно. Змагання проводяться на трасі шириною не менше 30 м, з перепадом висот 100-240 м, і з ухилом 15-18 градусів. Розміщено різноманітні рельєфні фігури: вали, валики, трампліни, спайни і повороти. Кількість і розташування фігур визначаються монтажником траси, причому таким чином, аби спортсмени під час проходження дистанції постійно нарощували швидкість.
Усі учасники змагань починають з кваліфікації – одноразового або дворазового одиночного проходження траси на швидкість. За підсумками кваліфікації розподіляються місця у фінальних групах (стартовий №1 отримує спортсмен з кращим результатом кваліфікації). Загальна кількість учасників груп: 48 у чоловіків і 24 у жінок, або 32 у чоловіків і 16 у жінок. У першому випадку в кожній з фінальних груп виступають шість спортсменів, у другому – чотири. Троє найбільш «швидкісних» спортсменів (або двоє, коли в групі змагаються четверо) проходять до наступного кола.
Хафпайп. Змагання в цій дисципліні проходять на спеціальному сніговому рельєфі, схожому на половину труби в поздовжньому розрізі. Беруть участь вісім осіб, у фіналі змагаються двоє кращих.
«Напівтрубу» роблять зі щільного снігу. Для створення правильної геометрії і радіуса використовується гусеничний транспорт ратрак зі спеціальними насадками. Споруда зовні нагадує рампу для скейтборду, висота стінок якої більше 3 м, а довжина – понад 80 м. Спортсмен розганяється від однієї стіни, з іншої вилітає «по радіусу», робить трюк і, вписавшись у той же радіус, їде назад. Далі проводить наступний трюк на протилежній стіні.
Основні елементи хафпайпу:
• стіна – вертикальна частина, яка викидає спортсмена в повітря;
• платформа – центральна нижня частина;
• транзит – секція, де відбувається перехід між плоскою нижньою підвалиною і вертикальною стіною;
• вертикаль – вертикальні частини стін між краєм і перехідними частинами;
• край – верхня грань, де закінчується стіна;
• майданчик – пласка горизонтальна поверхня на верху кожної стіни (тут ходить персонал або стоять глядачі).

Слоупстайл. Виконання серії акробатичних стрибків на трамплінах, пірамідах, контр-ухилах, перилах, розташованих послідовно по всій трасі.
Слоупстайл вимагає хорошої технічної підготовки спортсменів і точності виконання трюків, тому що падіння може призвести до втрати швидкості і неможливості виконати трюк. Фігури на трасі розташовуються в один, два або більше рядів. Проходячи по тій чи іншій ділянці, спортсмен має можливість вибрати перешкоди.

Біг-ейр. Змагання, на яких сноубордист розганяється і стрибає з великого трампліна, виконуючи в польоті різні трюки. Довжина польотів – від 5 до 30 м.
Для таких стартів готують спеціальний трамплін і гірку з майданчиком для приземлення. Стрибок ретельно розраховується, аби він був затяжним і видовищним. Виступи учасників оцінюють за складністю трюків, динамікою, «чистотою» і красою виконання.

Найбільш відомі імена в сноубордингу:
• олімпійські чемпіони: француз П’єр Вольте (сноуборд-крос, Сочі-2014);
• американці Сейдж Коценбург (слоупстайл, Сочі-2014), Джеймі Луїс Андерсон (слоупстайл, Сочі-2014), Кейтлін Фарингтон (хафпайп, Сочі-2014); швейцарці Юрій Подладчиков (хафпайп, Сочі-2014), Патриція Кумер (паралельний гігантський слалом, Сочі-2014), чешка Єва Самкова (сноуборд-крос, Сочі-2014).
Нашу країну на попередніх двох Олімпіадах у сноубордингу представляли багаторазові чемпіони України, переможці етапів Кубка Європи, призери міжнародних змагань Йосип Пеняк і Аннамарі Чундак, в активі котрої є й титул віце-чемпіонки зимової Універсіади.
Сьогодні великі надії на майбутнє вболівальники пов’язують і з талановитим київським сноубордистом Глібом Мостовенком, який торік став переможцем Європейського юнацького олімпійського фестивалю в Ерзурумі.