До олімпійської медалі разом з "Олімпійською Ареною"!
Міністерство молоді та спорту України      Національний олімпійський комітет України

Види спорту в олімпійській програмі - гірськолижний спорт

Види спорту в олімпійській програмі - гірськолижний спорт
Цей вид є однією зі складових лижного спорту. Він являє собою спуск з гір на лижах по спеціальних трасах і об’єднує кілька дисциплін – слалом, гігантський слалом, супергігантський слалом, швидкісний спуск та інші.

Основи гірськолижного спорту найімовірніше були закладені в Скандинавії. У XVIII ст. норвежці, спускаючись на лижах з гір в Хопменколлені (поблизу Христианії, зараз це Осло), виконували повороти на схилах за допомогою однієї палиці – гальмували нею з одного чи з іншого боку.
Техніка виду спорту почала складатися в околицях містечка Телемарк на півдні Норвегії. Найперший у світі гірськолижний клуб, за твердженням істориків, заснували ентузіасти 1875 року знову ж таки в Христианії. Ще за два роки при клубі почала працювати гірськолижна школа. Перші суто гірськолижні змагання відбулися 1879-го на горі Гусбі. До речі, і до сьогодні в цьому виді спорту з тих часів збереглися деякі терміни, зокрема повороти «христианія», «телемарк».
Але справжніми засновниками гірськолижного спорту фахівці вважають австрійців. Саме вони найбільше розвинули цей вид, назва якого багатьма мовами означає «альпійські лижі».
Уперше гірськолижні змагання в австрійських Альпах провели 1905-го. А 1931 року Міжнародна федерація лижного спорту (FIS) включила до програми лижного чемпіонату світу гірськолижні дисципліни – слалом і швидкісний спуск для чоловіків і жінок. Олімпійський дебют відбувся на зимових Іграх-1936 у Гарміш-Партенкірхені. Тоді чоловіки і жінки змагалися в дисципліні «комбінація».
Сьогодні гірські лижі – один з найпопулярніших зимових видів спорту. Спортсмени проходять відбір для участі в зимових Олімпійських іграх за результатами виступів на чемпіонатах світу та етапах Кубка світу.
До програми Олімпіад входять п’ять гірськолижних дисциплін.

Швидкісний спуск. Його сутність – у проходженні спеціально підготовленої траси на час. Швидкість спортсмена на окремих ділянках траси перевищує 140 км/год., а довжина польоту при стрибках – 40-50 метрів. Траса проходить по природному рельєфу схилу гори і має серії поворотів через напрямні ворота з додаванням на окремих ділянках трамплінів (горбів, гребенів). Напрямні ворота – здвоєні держаки з прямокутними прапорами червоного або синього кольору, розставлені попарно. Коридор траси маркується по обидва боки яскравими лініями на снігу або маленькими трикутними прапорцями.
Перепад висот на ділянці між стартовою і фінішної точками: у чоловіків 800–1100 м, у жінок – 500–800 м.

Слалом. Спуск з гори на лижах трасою завдовжки 450-500 м, розміченій воротами (ширина воріт 3,5-4 м, відстань між ними від 0,7 до 15 м). Перепад висот між стартом і фінішем – 60-150 м. Лижники розвивають на трасі середню швидкість 40 км/год. Під час проходження траси спортсмени зобов’язані проїхати через всі ворота; за пропуск воріт або перетин їх однією лижею учасники знімаються зі змагань. Результат визначають за сумою часу, показаного в двох спусках на двох різних трасах.

Богдана Мацьоцька – неодноразова призерка міжнародних змагань, учасниця двох Олімпіад

Гігантський слалом. Спортсмени зобов’язані проїхати через всі ворота. У цій дисципліні ворота (також поперемінно червоного і синього кольорів) складаються з чотирьох слаломних держаків і двох прапорів. Полотнища прапорів мають розмір не менше 75х50 см. Нижній край полотнища знаходиться на відстані 1 м від поверхні снігу. Ширина воріт – від 4 до 8 м. Кількість поворотів має дорівнювати 11-15% від перепаду висот.
Перепад висот: для чоловіків 250–450 м, для жінок – 250–400 м. На Олімпійських іграх, чемпіонатах світу та етапах Кубка світу мінімальний перепад висот для чоловіків і жінок – 300 м. Ширина полотна траси в середньому близько 40 м.
Змагання з гігантського слалому завжди проводяться на двох трасах для чоловіків і для жінок.
Усі учасники змагань розподіляються на групи. До першої групи з 15 осіб потрапляють спортсмени, котрі мають найбільші очки FIS. Серед них проводиться жеребкування, яке визначає порядок старту в першій спробі. До другої групи потрапляють учасники з меншим рейтингом. Стартують відповідно до кількості набраних очок FIS. У третій групі – учасники, які не мають очок FIS.
У другій спробі спортсмени стартують відповідно до результатів, показаних у першій, від найнижчих до найвищих. Переможець змагань визначається за сумарним мінімальним часом двох спроб.

Супергігант. Посідає проміжне положення між швидкісним спуском і гігантським слаломом з погляду техніки, організації змагань і вимог до трас. Ширина траси має бути близько 30 м. Траса супергіганта ставиться так само, як і траса швидкісного спуску. Ворота – поперемінно червоного і синього кольору – складаються з чотирьох древків і двох прапорів. Ширина воріт: від 6 до 8 м – відстань між двома найближчими внутрішніми держаками відкритих воріт, від 8 до 12 м – для закритих воріт.
Перепад висот: у чоловіків 400-600 м, у жінок – 350-600 м.

Гірськолижна комбінація. Її також називають альпійською комбінацією і гірськолижним двоєборством. Ця дисципліна включає один заїзд слалому і один заїзд швидкісного спуску або супергіганту. Обидва заїзду проводяться в один день. Переможця визначають за сумарним мінімальним часом в двох видах.

Найтитулованішим гірськолижником в історії зимових Ігор є норвежець Кільде Андре Омодт, на рахунку котрого вісім олімпійських нагород – чотири «золота», два «срібла» і дві «бронзи». Також чотири золоті нагороди має хорватка Яніца Костелич (у неї ще й два «срібла»). По шість медалей завоювали шведка Аня Персон (1–1–4) і американець Боде Міллер (1–3–2). По п’ять олімпійських медалей здобули четверо гірськолижників: італієць Альберто Томба (3–2–0), швейцарка Френі Шнайдер (3–1–1), німкеня Катя Зайцингер (3–0–2), норвежець Лассе К’юс (1–3–1 ).

Учасниками Олімпійських ігор були українські гірськолижники:
Ліллехаммер-1994 – Ольга Логінова і Христина Подгрушна
Нагано-1998 – Микола Скрябін і Юлія Харківська
Солт-Лейк-Сіті-2002 – Микола Скрябін і Юлія Сипаренко
Турин-2006 – Микола Скрябін і Юлія Сипаренко
Ванкувер-2010 – Ростислав Фещук, Анастасія Скрябіна і Богдана Мацьоцька
Сочі-2014 – Дмитро Мицак і Богдана Мацьоцька.