До олімпійської медалі разом з "Олімпійською Ареною"!
Міністерство молоді та спорту України      Національний олімпійський комітет України

Види спорту в олімпійській програмі - фігурне катання

Види спорту в олімпійській програмі - фігурне катання
Важко повірити, що цей вишуканий вид спорту розпочав свою історію з примітивних рухів на незграбних залізних ковзанах. Приблизно у ХII-ХIII ст. якийсь ентузіаст з Голландії придумав прив’язати до черевиків леза й викреслювати ними фігури на льоду.

Послідовників у льодового першопрохідця було не так уже й багато. Так, окремі люди тут і там виходили на лід, але суто для розваги.
Лише у ХVIII ст. в Единбурзі з’явився перший клуб любителів фігурного катання. Його організатори розробили «Трактат про катання на ковзанах», куди увійшли правила проведення змагань і перелік фігур, обов’язкових до виконання. Цей документ, опублікований 1772 року лейтенантом артилерії Робертом Джоунзом, був першою спробою перемістити хаотичні льодові вправи в організаційну площину. В Європі, а також США й Канаді почали створювати осередки, удосконалювали правила, пропонували нові фігури для демонстрації їх на льоду. До середини XIX ст. уже були відомі майже всі сучасні обов’язкові фігури, а також техніка їх виконання. 1872 року фігурне катання отримало офіційне визнання як вид спорту. Й перші змагання не забарилися… В їх орбіту поступово включалися найкращі фігуристи Європи, США та Канади, котрі 1896 року вирішили провести чемпіонат світу у Санкт-Петербурзі. Цікаво, що на цій першості, як і на дев’яти наступних стартували лише чоловіки-одиночники. Жінки дебютували на змаганнях у 1906 р. (за винятком британки Медж Сайєрс, котрій 1901 року дозволили взяти участь у чоловічих змаганнях), спортивні пари – 1908-го, а медалі чемпіонату світу у спортивних танцях на льоду почали розігрувати з 1952 року.
До програми Олімпіади фігурне катання включили 1908 року, але наступні олімпійські змагання фігуристів відбулися лише за 12 років. Вид спорту швидко увійшов до числа лідерів за глядацькими симпатіями. З’явилися свої рекордсмени за кількістю здобутих на Олімпіадах перемог. По три медалі найвищого гатунку мають Соня Хені (жіноче одиночне катання), Гілліс Графстрьом (чоловіче одиночне катання) та Ірина Родніна (з різними партнерами у парному катанні).
Свою сторінку в олімпійську історію вписали й українські фігуристи. 1992 року на найвищу сходинку п’єдесталу зійшов Віктор Петренко, 1994-го – Оксана Баюл. Бронзові нагороди Олімпіади-2006 виборола танцювальна пара Олена Грушина і Руслан Гончаров.
Нині до свого дебюту на найвизначнішій спортивній події готуються четверо фігуристів з України. Одиночники Анна Хниченкова і Ярослав Паніот, а також танцювальний дует Олександра Назарова і Максим Нікітін цього разу навряд чи зможуть втрутитися у суперечку «гігантів», але усі вони налаштовані якомога гучніше заявити про себе на льоду Пхьончхана.
У кожній дисципліні можна назвати групу спортсменів, яка боротиметься за медалі. В одиночному катанні чоловіків і жінок лідери – японець Юдзуру Ханю і росіянка Євгенія Медвєдєва. Японський спортсмен перебуває у щільнішому й агресивнішому оточенні суперників. Тоді як російська спортсменка перемагала у більшості змагань сезону практично на безконкурентній основі, музичний, пластичний і технічно досконалий Ханю постійно відчував за собою дихання фігуристів, котрі зробили ставку передусім на стрибкові елементи. Стрибкове божевілля, що демонструють американець Нетан Чен (вісім четверних у двох програмах на останньому ЧС!), японець Шома Уно, та й сам Ханю, дає підстави передбачити, що саме кількість і якість багатообертових стрибків стане визначальною на олімпійському турнірі. Надзвичайно артистичному п’ятиразовому чемпіону Європи іспанцю Хав’єру Фернандесу доведеться підтягнути цей показник.

Олександра Назарова і Максим Нікітін – чемпіони Всесвітньої універсиади-2017 в Алматі

У жіночому катанні, крім Медвєдєвої, заявили про свої олімпійські амбіції її співвітчизниця Аліна Загітова – фігуристка з міцними нервами і надскладними стрибками, харизматична канадка Кейтлін Османд, непередбачувана новаторка з Японії Сатоко Міяхара.
У спортивних танцях на льоду, хоча й з’явилося останнім часом чимало яскравих і креативних дуетів, домінуватимуть, без сумніву, неперевершені канадці Тесса Вірту і Скотт Моїр та французи Габріела Пападакіс і Гійом Сізерон, які є справжнім явищем у танцювальній дисципліні.
Не менш захоплива боротьба очікується у парному катанні. Чи використає свій останній шанс на олімпійське «золото» 33-річна колишня українка Альона Савченко та її партнер Бруно Массо? Що придумають «великі артисти» - китайські спортсмени Суй Веньцзин і Хань Цун для того, аби зійти на найвищу сходинку п’єдесталу? Які сюрпризи готують російські спортивні пари?
За правилами у чоловічому й жіночому одиночному катанні спортсмен має продемонструвати володіння основними елементами: кроками, обертаннями, спіралями, стрибками. Важливим показником є артистичність. У парному катанні до основних складових додаються спеціальні елементи: підтримки, викиди, підкрутки, тодеси, обертання. Головне у цій дисципліні – уміння партнерів синхронно та якісно виконувати усі рухи, аби показати єдність дій. У спортивних танцях на льоду акцент робиться на танцювальних рухах. Тут немає викидів, стрибків, не допускається тривале роз’єднання партнерів. Для танцюристів важливо правильно підібрати костюми, музику, створити привабливий образ.
Система суддівства у фігурному катанні неодноразово змінювалася з метою зробити її максимально зрозумілою та прозорою для глядачів. Проте й досі оцінювання програм фігуристів називають вищою математикою. У спрощеному загальному вигляді оцінювання відбувається так. Технічні спеціалісти визначають, які елементи виконав спортсмен і нараховують за них бали, згідно з таблицею вартості елементів. Фіксуються також помилки – падіння, заходи на стрибки з неправильного ребра тощо. За оригінальний елемент фігуристи можуть отримати бонусний коефіцієнт. У довільній програмі одиночного катання оцінка для усіх стрибків, виконаних у другій половині виступу має бути помножена на 1,1, адже складні елементи легше виконати у першій половині програми, коли у спортсмена більше сил.
Інша група арбітрів оцінює якість виконаних елементів, де враховуються, зокрема такі фактори, як висота, амплітуда, техніка, чистота приземлення у стрибках, складність стрибків та якість виконання кожного у каскадах, кількість обертів та положення корпусу фігуристів в обертаннях і тодесах, ритм і легкість у доріжках кроків. За виконання цих вимог фігуристи отримуть додаткові бали до базової вартості елементів. До оцінки за компоненти входять базовий рівень катання, уміння переходити від елементів до зв’язок і навпаки, презентація елементів, хореографія, інтерпретація.
Фігуристів штрафують за такі порушення, як падіння, невідповідність формату змагань, заборонені елементи, перерви у програмі з вини спортсмена.
У всіх дисциплінах спортсмени показують спочатку коротку, потім довільну програми. Результат змагань визначається сумою балів за обидва виступи.