І настає хвилюючий момент...

Чотири роки напруженої підготовки до зимових Олімпійських ігор у Пхьончхані залишилися позаду. Наближається момент істини – як для спортсменів і тренерів, так і для численної команди, яка забезпечувала участь українських атлетів у головних стартах чотириріччя.

З яким багажем спортивна Україна вступає в олімпійську полосу? Чи все працює, як годинник? Про це, а також про ступінь готовності нашої збірної до олімпійських стартів, про масштабну роботу, проведену задля її успішного виступу, про завершальні штрихи підготовчого процесу «Олімпійській арені» розповів начальник відділу олімпійських зимових видів спорту Міністерства молоді та спорту України Даніль АМІРХАНОВ.


- Підготовку до олімпійських стартів у Пхьончхані ми розпочали одразу після попередніх Ігор у Сочі, що дозволило грамотно розподілити сили на весь цикл. Заданий робочий ритм вдалося витримати до кінця, ми уникнули фінансових та організаційних провалів і нині можу констатувати, що завдання забезпечення підготовки наших спортсменів до Олімпіади-2018 виконано на 99 % (на момент інтерв’ю у кількох видах спорту ще тривав ліцензійний відбір. - Авт.). Важливим кроком стало затвердження Єдиного календарного плану по олімпійській програмі, який передбачав проведення навчально-тренувальних зборів, придбання спортивного обладнання, інвентарю та всього необхідного для належної підготовки та участі команди України у зимових Олімпійських іграх. На ці заходи були передбачені бюджетні кошти і держава цілком виконала свої зобов’язання. Суттєву фінансову допомогу надав Національний олімпійський комітет.


- 2017 року на підготовку групи спортсменів-кандидатів витрачено майже 54 млн гривень. Ще 9 млн гривень виділено на 2018 рік, тобто йдеться про фінансування безпосередніх стартів українських атлетів у Пхьончхані. Більшу частину коштів спрямовано на підготовку елітної групи – біатлоністів і фристайліста Олександра Абраменка. Це логічне рішення, оскільки саме вони мають найбільші успіхи, а отже, й медальні перспективи. Решту грошей приблизно порівну розподілено між спортсменами, котрі увійшли до двох інших груп – провідної та перспективної. Це здебільшого невеликі команди, і вони мали повне державне забезпечення.


- Планування у спорті – справа невдячна, особливо коли це стосується Олімпійських ігор. Тут на абсолютну цифру вийти складно. Звісно, під час тривалого відбіркового процесу траплялися непередбачувані ситуації, які вносили свої корективи. Наприклад, у біатлоні сподівалися на шість ліцензій у жінок і стільки ж у чоловіків. Проте вийшло так, що чоловіки здобули на одну менше. І все ж це дуже хороший результат. Так само у фігурному катанні. Мали надію, що Україна буде представлена в усіх дисциплінах, але втрутився суто життєвий фактор: навесні припинила виступи наша єдина перспективна спортивна пара Рената Оганесян і Марк Бардей. Таким чином, було втрачено можливість поборотися за ліцензію у парному катанні і у разі успіху увійти до рейтингової «десятки» країн, що надавало право виступити у престижних командних змаганнях олімпійського турніру фігуристів. Сподівання на це ще залишаються, але вони надто примарні. У «листі очікування» українська команда йде другою, тобто для того, аби вона потрапила до числа учасників, необхідна відмова від виступів двох команд. (За правилами ISU команда має право виступати в трьох дисциплінах). Не думаю, що це реально. Відсутність іншої спортивної пари на заміну – це не упущення, а наша біда: умови роботи тренерів фігурного катання далекі від того, щоб вважати їх хоча б прийнятними.

- Особисто я вірю у нашу команду. Немає жодних сумнівів, що спортсмени, котрі успішно пройшли жорстку систему відбору та напрацювали необхідний потенціал, докладуть максимум зусиль до того, аби його реалізувати. Є багато країн, які не змогли потрапити на Олімпійські ігри, в Україні ж зуміли підготувати атлетів такого рівня, що вони вибороли олімпійські ліцензії. Це вже чимале досягнення.
Щодо шансів на аренах Олімпіади, то тут жодних секретів немає. Враховуючи рейтингові показники та результати українців на чемпіонатах світу та Європи, етапах Кубків світу, можна сподіватися на нагороди у біатлоні та лижній акробатиці. В інших видах спорту ситуація складніша, хоча і є певні підстави очікувати кращих виступів, ніж у Сочі. У тому ж фігурному катанні успішні старти упродовж сезону танцювального дуету Олександри Назарової і Максима Нікітіна вселяють надії на те, що і на Олімпіаді цей темп буде збережено. І хоча про можливі місця не йдеться, хотілося б побачити цю талановиту пару у десятці найкращих. В одиночних дисциплінах теж можна очікувати хорошого результату, щоправда, спочатку Ярославу Паніоту та Анні Хниченковій необхідно подолати перший бар’єр у вигляді короткої програми. Свої завдання у лижних дисциплінах. Тут позитивним підсумком вважатимуться 20-30-ті місця, враховуючи те, що в Україні жодний зимовий вид спорту, не лише лижний, не має елементарних умов для підготовки спортсменів високого класу, навіть біатлон. Парадокс – баз немає, а спортсмени сходять на п’єдестали. Виручають зарубіжні партнери, котрі надають українцям можливість тренуватися. Але ж усіх за кордон не вивезеш.


- Аналітики працюють, фантазують, роблять висновки. Вони виконують свою роботу, а ми свою, від якої багато в чому й залежать результати спортсменів. Що ж стосується прогнозів саме олімпійських змагань… Це найнепередбачуваніша подія у світі. Навіть досвідчені спортивні фахівці, котрі досконально знають ситуацію, не ризикують хоча б приблизно сказати, що може відбутися насправді. Відомо безліч випадків, коли видатні спортсмени, котрі ставали чемпіонами світу, вигравали Кубки світу, не змогли вибороти олімпійську нагороду.


- Я сказав би так: все йде за планом. «Бронза» Віти Семеренко в Оберхофі – це чудово, але й немає трагедії у тому, що в інших дисциплінах не вдалося зійти на п’єдестал. Так само і в Рупольдингу, де Юлія Джима й Валя Семеренко зупинилися за крок до медалі. Головне інше: старти показали, що зокрема жіноча команда перебуває у хорошому функціональному стані і попри все залишається однією з найсильніших у світі. Зрештою, на всіх чотирьох етапах, які передували Рупольдингу, наші дівчата сходили на подіум.
Я аналізував результати біатлоністок 2013 року, перед Олімпіадою у Сочі, де вони здобули золоті нагороди. Тому можу зробити висновок, що нинішній рівень підготовленості достатній, аби змагатися з провідними спортсменками світу і показувати високі результати на Олімпіаді. Крім того, зараз ще не пік форми, тренери виводять підопічних на максимальні показники до Ігор.
Стосовно чоловічої команди, то вселяє надію Дмитро Підручний. П’ятий результат в Оберхофі в гонці переслідування свідчить, що він у хорошій формі і готовий боротися. Цей біатлоніст належить до тих спортсменів, котрі у будь-якій ситуації націлені на хороший результат.


- Головний тренер Енвер Аблаєв запевнив, що Олександр ефективно тренується і до олімпійських стартів підійде у належній формі. Реальну картину побачимо на етапах Кубка світу у США. Але нагадаю, що Абраменко після дуже тяжкої травми коліна виграв етап Кубка Європи у Фінляндії у лижній акробатиці. Цей спортсмен – справжній боєць.


- Так, у Сочі змагалися шестеро саночників, до Пхьончхана ж вирушають п’ятеро, котрі виступлять у чотирьох видах програми: одиночники Андрій Мандзій, Антон Дукач, Олена Стецків та двомісний екіпаж у складі Олександра Оболончика та Романа Захаркова. Україна буде представлена також в естафеті. Варто зауважити, що факт участі не одного чи двох, а п’ятьох спортсменів в олімпійських змаганнях є чималим успіхом для країни, у якій відсутня власна санно-бобслейна траса.

- Так, щойно надійшло офіційне підтвердження. Талановитий молодий скелетоніст Владислав Гераскевич чудово впорався зі своїм завданням і виборов олімпійську ліцензію, увійшовши до топ-50 світового рейтингу. Не виключено, що Україна дебютуватиме ще й у могулі, але нашій Тетяні Петровій доведеться вирішити для цього надважке завдання: посісти місце у тридцятці кращих спортсменів у загальному заліку Кубка світу. Конкуренція тут величезна, тому неможливо спрогнозувати, як розвиватимуться події. У могулі, як і у всіх лижних дисциплінах, кваліфікаційний період ще триває.


- З погляду організаційних питань зроблено практично все для того, аби у Пхьончхані в українських спортсменів не було жодних проблем і вони змогли зосередитися на змаганнях. Зараз здійснюються заходи заключного етапу, які передбачають виліт команди, переїзд до Олімпійських селищ, адаптацію і власне участь у стартах. Ця робота виконується через НОК, ми ж опрацьовуємо відповідні накази.


- Так заплановано. В індивідуальних видах спорту, де присутність тренера важлива, наставники будуть поряд зі своїми учнями.


- Не думаю, що з цим будуть складнощі. Існує перевірений алгоритм адаптації до кліматичних і часових умов, розроблені відповідні рекомендації наукових груп. Сама система підготовки команд була побудована з урахуванням впливу на організм змін часових поясів і клімату. Крім того, під час передолімпійського тижня можна було ознайомитися з особливостями регіону та оцінити умови, у яких відбуватимуть змагання.


Надії однакові завжди і пов’язані вони з успішними виступами наших олімпійців. Для багатьох з них це не перша Олімпіада, вони стали старшими, мудрішими, досвідченішими. Ці фактори можуть вплинути на тактику боротьби і як наслідок – на результат.
Зараз маю більше оптимізму, оскільки вдалося ефективно забезпечити підготовку спортсменів. Нині ця важлива місія великого колективу фахівців різних професій добігає кінця. Упродовж чотирьох років вони вирішували складні проблеми, розбиралися з форс-мажорними ситуаціями, застосовували усі свої знання та досвід заради однієї мети – створити максимально сприятливі умови для того, аби спортсмени змогли показати свої найкращі результати і гідно представити на Олімпійських іграх свою державу. Настає момент, мабуть, один з найбільш хвилюючих, коли спортсмен виходить на лід чи трасу і ти уже нічим не можеш допомогти. Тепер все залежить від нього – його майстерності, розуму, бійцівських якостей. Нам залишається переживати та вболівати, але не розслаблятися, адже попереду новий олімпійський цикл.