До олімпійської медалі разом з "Олімпійською Ареною"!
Міністерство молоді та спорту України      Національний олімпійський комітет України

До Пхьончхана набиратися знань...

В історії санного спорту в Україні чимало славних сторінок. Кілька з них пов’язані з іменем киянки Лілії Лудан, яка двічі фінішувала шостою на зимових Олімпійських іграх в одиночному розряді – в 2002 та 2006 роках. Саме їй довірили бути прапороносцем збірної України на Білій Олімпіаді-2010 у Ванкувері. «Не погоджуюся з тими, хто стверджує, що незамінних не буває, – бере слово президент Федерації санного спорту України Анатолій Малищик. – Вже минуло доволі багато років відтоді, як Лілія Лудан і ще одна відома саночниця учасниця Олімпійських ігор Наталя Якушенко вирішили завершити спортивну кар’єру, а заміну їм ми поки ще не знайшли.

Чим це можна пояснити?

- Такі спортсменки, як Лудан і Якушенко – таланти, а кожний талант по-своєму унікальний. Втім, мені здається, що наші нинішні кадрові проблеми пов’язані насамперед з тим, що за роки незалежності в Україні так і не було зведено сучасну санно-бобслейну трасу. Варто було б брати приклад з латвійців, котрі свого часу в Сігулді збудували центр зимових видів спорту, і це дозволило не тільки готувати олімпійських чемпіонів, а й добре заробляти, надаючи орендні послуги.

Але ж в Кременці на Тернопільщині є санна траса…

- Так, але вона з дерева і тому залежить від примх погоди: є мороз і сніг – можна ганяти там на санях у січні-лютому. Насьогодні ця траса більш актуальна влітку для тренувань і змагань на санкороликах, у Кременці навіть відбувається традиційний міжнародний «Кубок Бони». Цього літа на базі «Колос» два тренувальні збори провела збірна України, яка розпочала саме там підготовку до наступної зимової Олімпіади.
Торік на моє запрошення на Тернопільщину приїжджали представники Міжнародної федерації санного спорту. Вони погодилися, що місцева траса потребує модернізації, обіцяли підтримку. Якщо будувати повноцінну олімпійську трасу, то для цього треба 40-50 мільйонів євро, виділення таких коштів за нинішніх реалій неможливе. Але нещодавно в Австрії розробили варіант траси з легкого пористого бетону, який є значно дешевшим за традиційний варіант. Зведення такої траси обійдеться в 8-9 мільйонів євро, і це вже зовсім інша розмова. Сподіваємось, прийняття довгоочікуваного закону про меценатство, значно допоможе у пошуках коштів на зведення нашої траси.

На яке представництво ви розраховуєте на Іграх у Пхьончхані?

- Передусім, слід нагадати, що володарі путівок на Олімпіаду визначаються за результатами етапів Кубка світу в Інсбруку, Вінтербергу, Альтенбергу, Калгарі й Лейк-Плесіді. Мають шанси відібратися на Ігри кременчанин Андрій Мандзій, львів’яни Антон Дукач, Олена Шхумова на одномісних санях та екіпаж-двійка у складі Романа Захарківа (Львів) й Олександра Оболончика (Кременець).
Тарас Гарцула очолив збірну перед Іграми в Сочі. В минулому був вправним саночником, він майстер спорту. Добрий організатор, користується авторитетом у колег і підопічних. Важливо, що у нього кваліфіковані помічники – Володимир Вахрушев, Олег Жеребецький.

Андрій Мандзій, Роман Захарків, Олександр Оболончик, Олена Шхумова на цьогорічних стартах

Усі наші кандидати в олімпійці з Львівської і Тернопільської областей?

- Так, такі реалії, санний спорт у нас розвивають тільки у цих регіонах. У Львові є спеціалізована спортшкола «Беркут», діє відділення в училищі фізкультури, ШВСМ, працює ДЮСШ і в Кременці. Подейкували, що хочуть приділяти увагу санному спорту на Івано-Франківщині, у Київській області, але далі розмов справа не просунулася. Прикро, бо без належної конкуренції шлях на п’єдестал пошани значно довший. До того ж, постійно тренуючись і змагаючись у Кременці, звикаєш до тамтешньої траси, і коли виїжджаєш після цього за кордон, дуже тяжко адаптуватися до місцевих значно швидших трас зі штучним льодом.

Що можете сказати про трасу в Пхьончхані?

- Вона доволі складна і швидкісна, надає шанси тільки технічно «підкутим» спортсменам.

Скільки заїздів у підготовчий період треба зробити, аби у всеозброєнні виходити на етапи Кубка світу?

- Щонайменше треба наїздити двісті кілометрів, адже треба тренувати не тільки стартовий розгін, проходження небезпечних віражів, а й фінішне прискорення. І треба врахувати, що на закордонних трасах за кожен спуск треба платити... В січні безпосередньо перед Іграми пройдуть етапи Кубка світу в Австрії, Німеччині, Норвегії та Латвії і у нашої команди ще будуть шанси відшліфувати деталі.

Не секрет, що у санному спорті дуже багато залежить не тільки від умов тренувань, а й, власне, інвентаря.

- Це дуже актуальне питання. У Німеччині, яка на провідних ролях у світовому табелі про ранги, над тим, аби сани стали ще швидшими, працюють цілі підприємства. Звичайно, такий інвентар дуже дорогий, зрештою, ніхто його вам і не продасть. Ми купляємо в Австрії комплектуючі і доводитимо все до пуття вдома зусиллями тренерів. Нещодавно для команди придбали нові комплектуючі для двох одномісних саней і для екіпажу-двійки, хоча, мабуть, це слід було зробити раніше, аби у спортсменів було більше можливостей для проведення тестування саней. Їх, як правило, збирають влітку, але якщо у закордонних опонентів неподалік є траса зі штучним льодом, де вони одразу ж можуть випробувати новинку, то наші тренери змушені починати вносити корективи аж у жовтні під час перших зборів за межами України.

Повністю читайте у віддрукованому номері.
Передплатити журнал зараз!


Василь
МИХАЙЛОВ

Фото
Миколи БОЧКА і з архіву редакції