Веслування «на суші», або «заплив» на ергометрах

Здавалося б, яким чином можуть відточувати свої навички та майстерність у «сухому» залі представники такого водного виду спорту, як академічне веслування? Ще й як можуть! У цьому ми переконалися, завітавши на тренування збірної «академістів» на олімпійській базі в Кончі-Заспі.

Встигаємо на ранкове тренування веслувальників – до дев’ятої години. Вони займаються у спеціальному тренажерному корпусі, який розташований у «географічному» центрі олімпійської бази. На вході нас зустрічає та супроводжує до місця Олена Чуприна – одна з наставниць команди та дружина головного тренера збірної Миколи Чуприни. Заходимо до найбільшої зали корпусу, де поруч один з одним стоять ергометри для веслувальників-«академістів». Це спеціальні тренажери, які дозволяють максимально імітувати роботу на воді у човні.
Учасники збірної займають свої позиції – чекають команди, щоб розпочати тренування. Микола Чуприна, давши необхідні вказівки, дивиться на годинник: «Почали!»
Робота пішла. Ну все, як у справжньому веслуванні, тільки весла тут замінює пневмопружинний механізм із системою опору, який зазвичай називають «колесо», що дозволяє спортсмену відчути себе в реальних умовах веслування, з тим же силовим навантаженням. Атлет може постійно стежити за своїми діями й бачити їх вираження у цифрах. Для цього тренажер має дисплей, на якому відображається потужність гребка, середнє та пікове зусилля, число та частота гребків, час проходження дистанції, а також витрата енергії в калоріях, частота серцевих скорочень та час виконання тесту.

Не поспішаючи, Микола Миколайович проходить між рядами:
– Слухаємо уважно! Нагадую!.. Сімдесят відсотків роботи – це спина. Основне навантаження – не неї. І тридцять відсотків – руки. Коліна не згинаємо. Нахил максимальний. І сильна робота спини!
Не відпускаючи поглядом дії підопічних, Микола Чуприна поділився своїми спостереженнями за підготовкою китайських веслувальників. Йому сподобалося, що навіть за «сухої» роботи, не на воді, вони все робили точно, синхронно, злагоджено, як одна людина. «З них потрібно брати приклад, – наголосив головний тренер. – Навіть на березі всі дії мають співпадати».
Микола Миколайович дає команду закінчити роботу. Перерва. Усі виходять. Декілька хвилин приміщення добре провітрюється. Олена Чуприна розповідає нам про «регламент» сьогоднішньої підготовки:
– Те, що було – це лише розминка, хоча, як бачите, спортсмени вже сім потів зігнали з себе. А зараз розпочнеться основна частина. Кілометраж наганятимуть. Перша робота – шість кілометрів, друга – п’ять, третя – чотири, четверта – три. Після кожної – коротка перерва. Це вже тренування із додаванням темпу. Причому робота суто індивідуальна. Для кожного спортсмена все розраховано. Кожен іде виключно у своєму ритмі. На екрані дисплея бачать усі параметри.
Микола Чуприна переходить від одного спортсмена до іншого, жестами показуючи, як краще робити.
Від «гарячої» роботи атлетів у залі стає досить спекотно. Доводиться відчиняти вікна, навіть не чекаючи перерви. Легеням потрібне повітря.
Вже позаду три перерви. Залишається остання робота на ергометрах. Микола Чуприна з подвоєною увагою стежить за кожним. Фінал тренування має бути бездоганним.

Роботу на ергометрах закінчено. Головний тренер дає останню на сьогодні установку – у сусідній залі сорок хвилин покрутити педалі. Тобто «покататися» на велотренажерах.
Усі переходять до іншого приміщення, поступаючись своїми місцями членам молодіжної збірної. А наставники збираються на нараду, де проводять експрес-аналіз сьогоднішньої роботи та підбивають підсумки тренування.