Хокейна дипломатія МЗС Казахстану

На запрошення Посольства Казахстану представники Асоціації спортивних журналістів України відвідали Нур-Султан, де на початку травня проводився фінальний турнір чемпіонату світу з хокею групи «А» 1-го дивізіону серед чоловічих команд.

Тижневий прес-тур був насичений зустрічами: запрошені журналісти з різних країн побували в гостях у колег з «Казінформ», «Казмедіа», «Астана-ТВ», у редакції однієї з найстаріших місцевих газет «Експрес К», поспілкувалися з головою Комітету з фізичної культури і спорту Казахстану олімпійським чемпіоном з боксу Серіком Сапієвим і представниками Національного олімпійського комітету.
Потужне враження справило відвідання сучасних спортивних споруд Нур-Султана: 30-тисячного футбольного стадіону «Астана Арена», велотреку «Сариарка» і фантастичної льодової арени для ковзанярів і фігуристів «Алау». І, звісно, всіх підкорив розкішний Палац спорту «Барис Арена», зданий в експлуатацію 2015-го. У ньому можна проводити не тільки змагання з різних видів спорту, а й концерти, форуми та інші масштабні громадські заходи. Тут також є 50-метровий плавальний басейн і стрибковий басейн, оснащений вишками і трамплінами – обидва відповідають олімпійським стандартам і можуть приймати міжнародні старти найвищого рівня.

Краще хокею – тільки хокей!

Найцікавіші ж і найбільш захопливі моменти нашого перебування в Казахстані були пов’язані з хокейним чемпіонатом світу. Проводився він на 12-тисячній «Барис Арені» і зібрав команди з шести країн: разом з господарями турніру на лід виходили збірні Білорусі, Кореї, Словенії, Угорщини і Литви.
Перемігши усіх суперників, перше місце посіла команда Казахстану (14 очок).

Справи наші

Під час турніру прес-конференцію провів президент IIHF, член виконкому МОК Рене Фазель. Ми запитали, що слід зробити Україні, аби знову грати серед найсильніших на планеті.
– Швидко покращити становище навряд чи вдасться, надто багато причин цьому перешкоджають, – зауважив Фазель. – Я добре знаю ситуацію з хокеєм, що склалася у вашій країні, і дуже переживаю з цього приводу. Бував в Україні не раз, бачив, як люблять у вас хокей ще з часів київського «Сокола». Нині інші часи. І хокейній федерації України сьогодні доводиться докладати колосальних зусиль, аби гра остаточно не зникла. І те, що роблять ці люди, котрі утримують хокей на спортивній орбіті країни, заслуговує на добрі слова. На жаль, з боку місцевої влади такої підтримки нині немає. Хоча ще кілька років тому, я знаю, на державному рівні було ухвалено велику перспективну програму з розвитку хокею й будівництва нових льодових арен.