Дзюдо. На фінішній прямій відбору

Шлях на Олімпійські ігри легким не буває, це можна вважати аксіомою. А наскільки складним, можна уявити на прикладі такого виду єдиноборства, як дзюдо. Відбір за право виступати на Олімпіаді в Ріо-де-Жанейро тут стартував на початку червня 2014 року, а завершиться наприкінці травня 2016-го

Зважте, що в кожній ваговій категорії стати олімпійцями зможуть тільки 22 чоловіки та 14 жінок. Відбір поіменний. Рейтингові бали нараховують за успішні виступи на чемпіонатах світу, Європи, турнірах Мастерс, Гранд-Слем, Гран-прі та континентальних Кубках. При цьому в перший рік відбору за шість найкращих результатів нараховувалося 50 відсотків балів, у другий - 100 відсотків. Максимум ліцензій, що може отримати країна, - чотирнадцять (по сім у чоловіків і жінок).
Подібна система відбору була і перед Іграми у Лондоні, тільки тоді до олімпійського рейтингу зараховувалися п'ять найкращих результатів, а тепер - шість, що вимагає участі в більшій кількості турнірів. Саме з теми складності відбору і почалася наша розмова з особистим тренером кількох потенційних олімпійців-2016, Віталієм Вікторовичем Дубровою.

Адреси турнірів - усі континенти

Складність в їх "географії". Адреси цих турнірів охоплюють практично всі континенти. Вони проводяться в Австралії, Еміратах, Японії, країнах Південної Америки, Азії, Європи. До того ж на турнірах, що відбуваються в Європі (куди дістатися дешевше), рівень конкуренції значно вищий, ніж, приміром, на азійських або австралійських, а туди виїхати більш витратно.
Та як би там не було, а тепер ми вийшли на фінішну пряму. Залишилося 10-12 турнірів. Вони проводитимуться щотижня до середини квітня. Потім настане невеличка пауза, після якої – чемпіонат Європи і ще три турніри. Шансів поліпшити своє місце у олімпійському відбірковому рейтингу є ще багато. Проте і конкуренція тепер буде шалена. Бо якщо спочатку хтось пропускав старти, то тепер намагатиметься надолужити прогаяне. І навіть ті, хто вже перебуває у заповітному списку 22-х кращих, битимуться за додаткові бали, щоб потрапити до провідної вісімки. Бо вісім кращих за рейтингом на Іграх будуть "розсіюватися", щоб вони, бодай до чвертьфіналів, один з одним не зустрічалися й іомвірніше не вибували із основної боротьби заздалегідь.

Маємо докладний план підготовки до Ріо

Георгій Зантарая (категорія 66 кг), з котрим працюю з 2002 року, практично забезпечив собі місце в олімпійській збірній, маючи перше місце у світовому і третє - в олімпійському рейтингу; Кеджау Ньябалі (90 кг) поки в рейтингу 25-й, Яків Хаммо (понад 100 кг) на третьому місці в олімпійському рейтингу. Яків - нещодавній юніор, який приїхав із Донецька й одразу добре проявив себе серед дорослих, здобувши торік «бронзу» Європейських ігор у Баку та чемпіонату світу в Астані. Він виступає у важкій вазі, де спортсмени, зазвичай "розкриваються" у 28-30 років.


Він з раннього дитинства тренувався у Євгена Володимирович Подолякіна - одного з найстарших українських тренерів. Ми з ним перебуваємо в тісному контакті й сьогодні. У нас панує здорова атмосфера, що дуже важливо.
Для Георгія та Якова вже розроблений докладний план підготовки до Ріо, оскільки їм вже не потрібно битися за рейтингові очки. У Георгія буде старт наприкінці березня у Тбілісі, та, можливо, на початку червня зробимо один контрольний старт, але це вже будуть змагання не рейтингові. Обоє перебувають у заповітній вісімці.


Згадайте, що на турніри Мастерс у кожній ваговій категорії викликають по 16 кращих у світі спортсменів. Торік такий турнір наприкінці травня проводився в Рабаті (Марокко) і Зантарая там став переможцем, а отже, заробив 700 очок (на чемпіонаті світу за перемогу нараховують 900 очок). До свого доробку він додав бали з турнірів Гранд-Слем та Гран-прі: у Хорватії був переможцем, здобув «срібло» у Парижі, «бронзу» – в Абу-Дабі та Тбілісі. А щодо невдач на чемпіонатах Європи та світу - 2015, то ймовірно, вони зумовлені нашими тодішніми пошуками та експериментами.

Удома, в Києві, працюємо на Оболоні в рідній нам СДЮШОР "Юний спартаківець" на вулиці Малиновського, 34. Це базовий зал збірної. Тут в основному працюємо над технікою. Значну увагу приділяємо й виїздам на міжнародні збори.


Наявність величезних спеціалізованих залів (нині ми тренувалися в залі з вісьмома татамі), басейну, тренажерного залу й всього необхідного для відновлення та якісного відпочинку. Організовує такі збори місцева федерація та Європейський союз дзюдо, а сплачує той, хто приїжджає. А от кого везти, вирішуємо самі, залежно від конкретних завдань. Головна перевага таких зборів - величезний вибір спаринг-партнерів. Тут, удома, всі один одного вивчили досконально, а там маєш необмежений вибір. Додайте до плюсів спілкування тренерів, зокрема й офіційні зібрання тренерів і суддів. У них під час змагань трапляються різночитання щодо тих чи інших дій спортсменів, тож порозумітися заздалегідь, а не під час сутички на татамі, дуже важливо.


Кеджау у лютому змагатиметься на турнірі у Парижі, там можна набрати багато очок. А Георгій та Яків ці змагання пропустять, але візьмуть участь у міжнародному зборі у Франції.


За моїми підрахунками, і Георгій, і Яків за будь-якого перебігу подій нижче шостого місця в рейтингу вже не опиняться.
Яків боротиметься ще на двох турнірах: наприкінці лютого – на Гран-прі у Дюссельдорфі та у травні на Мастерс - у Гвадалахарі. Георгій візьме участь у Гран-прі в Тбілісі. Ці старти для них важливі психологічно, щоб не втратилось почуття боротьби. На початку квітня плануємо виїхати на збір до Японії. Мета - якнайкраще опановувати нюанси техніки, що в родоводів дзюдо відмінні од прийнятих у Європі (тут більше цінується сила й натиск, а на Сході - тонкощі виконання прийомів).
В Японії ми тренуємося в університетах, де дзюдо дуже популярне. "Відпочиваємо" від присутності сильних суперників та й взагалі від будь-якої зайвої уваги. Єдиний мінус - японська їжа, проте ми там харчуємося самостійно й тому цей мінус перекривається багатьма плюсами.
Ще один збір зі спеціальної та загальної фізичної підготовки проведемо в Бакуріані (Грузія) на середньогір'ї з 6-го по 27 червня. Потім тижневий збір у великому міжнародному таборі в місті Кастельдефелс (Іспанія). Там зосередимося на техніко-тактичній підготовці.
Заключний збір в Кончі-Заспі розділимо на дві половини, зробивши у середині триденний виїзд до міжнародного табору, що в Німеччини. Потім повернемося, а за тиждень вилетимо до Ріо, щоб мати там час на акліматизацію.

Дзюдоїсти у 2007 та 2013 роках мали в Ріо-де-Жанейро чемпіонат світу. У першому випадку виступали одразу по приїзду, в другому мали 11 днів на адаптацію. Практика довела, що найкраще виступати після 9-10 днів адаптації (конкретний термін пов'язаний з індивідуальними особливостями кожного спортсмена). Зантарая виступатиме в Ріо на десятий день перебування там, а Хаммо - на одинадцятий.

Наші претенденти "на марші"...

За об'єктивними показниками можемо розраховувати на 8 ліцензій: п'ять - у чоловіків і три - у жінок. На сьогодні Артем Блощенко (100 кг) перебуває на 15-му місці, маючи досить великий відкрив од своїх переслідувачів. Непогані шанси має і Сергій Дребот (73 кг), котрий поки тримається на 24-му місці й намагатиметься поліпшити своє рейтингове становище. У вазі 90 кг одразу два спортсмени - Кеджау Ньябалі та Вадим Синявський (відповідно, 25-та та 27-ма позиції) - боротимуться за потрапляння на Ігри. Коли ж рейтинг буде закритий, то варто пам'ятати про так звану "континентальну квоту". Вона надає можливість ще 14 чоловікам і 11 жінкам, які залишилися поза числом щасливців, також стати олімпійцями.
Марина Черняк (48 кг) перебуває на 11-му місці та має добрий запас по балах; Вікторія Туркс (78 кг) - нині 12-та; і ще дві спортсменки в суперважкій вазі - Ірина Киндзерська (дев'ята) та Світлана Яремка (шоста) перебувають у зоні потрапляння на Ігри-2016, конкуруючи поміж собою.