До олімпійської медалі разом з "Олімпійською Ареною"!
Засновник:
Національний олімпійський комітет України

Спортивна мозаїка (№6-2020)

Кенічі Іто

Спринт на карачках


У рейтингу «дивних» спортсменів одне з найвищих місць, напевно, дісталося б японському бігуну на стометровій дистанції Кенічі Іто. Цей атлет входить до тієї ж Зали слави, що і видатний ямайський спринтер Усейн Болт. Проте навряд чи восьмиразовий олімпійський чемпіон зміг би змагатися з японцем у його модифікації бігу. Справа в тому, що Іто пробігає дистанцію за 15,71 сек. на карачках, і це рекорд.

Футболісти «піщаних кар'єрів»


Якщо батьківщиною футболу є Англія, то його «молодший брат» - пляжний футбол - з'явився в Бразилії. Спочатку це була проста забава на численних пляжах цієї спекотної латиноамериканської країни. Але з часом гра перетворилася на самостійний вид спорту, який став дуже популярним у цілому світі.
Пропонуємо читачам низку цікавих фактів про цю гру:
- перші змагання з пляжного футболу відбулися 1992 р., за три роки на пляжі Копакабани в Ріо-де-Жанейро провели перший неофіційний чемпіонат світу, який з 2005 р. набув офіційного статусу;
- за всю історію чемпіонатів світу, починаючи з 1995 р., збірна Бразилії ставала чемпіонами 14 разів. На другому місці португальці - вони тріумфували тричі.
- у чому основні відмінності пляжного футболу від «старшого брата»? Поле набагато менше за розміром: його довжина 35-37 м, а ширина 26-28 м. Ширина воріт – 5,5 м, висота - 2,2 м. На поле від кожної команди виходять по чотири польових гравці й воротар. Кількість замін, як у хокеї з шайбою, не обмежено. Товщина піщаного пласту на полі має бути не менше 40 см. Спортсмени грають босоніж;
- матч складається з трьох періодів по 12 хвилин. Нічиїх у цій грі немає. Якщо основний час не виявив переможця, призначається трихвилинний овертайм, який може перейти в серію післяматчевих пенальті;
- через невеликий розмір поля, матчі «пляжників» відрізняються набагато більшою результативністю, ніж поєдинки у великому футболі. В середньому за одну гру завдається близько 60 ударів по воротах;
- м'яч для пляжного футболу відрізняється від звичайного футбольного тим, що виготовлений з більш м'яких матеріалів. Його вага – 400-440 г;
- популярності пляжного футболу в світі сприяє й те, що в цей вид спорту часто приходять відомі гравці. Так, наприклад, легендарний бразилець Ромаріо, котрий 1994 р. став чемпіоном світу у великому футболі, за 11 років завоював бронзову нагороду світової першості з пляжного. Знаменитий француз Ерік Кантона, завершивши кар'єру, перейшов у пляжний футбол, і 2005 р. став чемпіоном світу. Після цього він шість років тренував французьку збірну «пляжників»;
- техніка володіння м'ячем на піску значно відрізняється від тієї, що ми звикли бачити на трав'яному газоні. Тут велика кількість верхніх передач, гравці часто б'ють по м'ячу «ножицями» (в падінні через себе), оскільки приземлення в пісок набагато м'якше, ніж на твердий грунт;
- як і у великому футболі, у «пляжників» арбітри карають гравців жовтими і червоними картками. Але є ще і синя: гравець, якому її показали, повинен залишити поле на 2 хвилини.

Історія роликів


Однією з найпопулярніших літніх спортивних розваг є катання на роликах. Хто ж їх придумав і як вони стали популярними?
- Вважається, що перший запис про роликові ковзани з'явився в 1743 р. в Лондоні, та ім'я винахідника залишилося невідомим.
- 1760 р. відбулася перша демонстрація роликових ковзанів винахідника Джона Джозефа Мерліна. Ковзани мали металеві колеса, але в цілому їхня конструкція виявилася недосконалою. Ролики були настільки некерованими, що сам Мерлін, показавши їх під час балу, врізався в дзеркало. Публіці новинка не сподобалася.
- 1819 р. винахідник Птібле отримав перший патент на роликові ковзани. А 1863-го Джеймс Плімптон зробив ролики з попарним розташуванням чотирьох коліс, що більш відомі як квадри.
- Роликові ковзани в сучасному вигляді з декількома колесами в лінію з'явилися 1979 р. завдяки Скотту і Бреннану Олсонам. Вони замислювалися насамперед як тренувальні ковзани для хокеїстів.
- Статус «міста ролерів» в 1970-х роках мало Чикаго. Там було популярним не просто катання на роликах, а й виконання різноманітних трюків.
- Під час катання на роликах всі м'язи тіла перебувають в активному стані. За годину катання в прогулянковому темпі можна спалити до 400 кілокалорій.