До олімпійської медалі разом з "Олімпійською Ареною"!
Міністерство молоді та спорту України      Національний олімпійський комітет України

Спортивна мозаїка (№12-2017)

Рекорди волейболу


Волейбол, який спочатку називався «мінтонет», є одним з найпоширеніших видів спорту на планеті. Зокрема, пляжний волейбол, згідно з численними рейтингами, є другим за популярністю видом спорту у світі після футболу. В основі такої популярності – захоплюючивий ігровий процес і малі матеріально-технічні витрати. У волейболі є безліч рекордів, досягнень і цікавих фактів.

  • Рекордну кількість глядачів було зареєстровано 1983 року на товариському матчі Бразилія – СРСР. Гра відбувалася в Ріо-де-Жанейро на футбольному стадіоні «Маракана». Там були присутні понад 100 тис. глядачів.
  • Найперша подача в стрибку була виконана 1984 року бразильськими спортсменами. Завдяки їй сила удару по м’ячу збільшилася в кілька разів. Сьогодні така подача є основною у світовому волейболі.
  • Найдовший матч з волейболу відбувся в американському Кінгстоні. Його тривалість склала 75 годин 30 хвилин.
  • Найтривалішу партію в історії волейболу 2002 року в чемпіонаті Італії зіграли команди «Кунео» і «Сіслей». Другий сет матчу тривав 48 хвилин. Кінцевий рахунок – 54:52.
  • Найрезультативнішим гравцем у світі вважається діагональний канадської збірної Гевін Шмітт. Його рекорд становить 58 очок в одній грі.
  • Найшвидшу подачу в офіційному матчі виконав болгарин Матей Казійскі. М’яч після його подачі досяг швидкості 132 км/год.
  • Найчисельнішою спортивною федерацією у світі є Міжнародна федерація волейболу: до неї входять 218 країн. Для порівняння: до Міжнародної федерації футболу (FIFA) входять 209 країн.
  • Унікальна мета волейболу... На відміну від багатьох ігрових командних видів, де суперники намагаються забити м’яч у ворота або закинути в кільце, у волейболі гравці повинні не дати м’ячу торкнутися їхньої половини майданчика.
  • Найтитулованішим волейболістом в олімпійському спорті є американець Карч Кірай. Він володар двох золотих медалей у класичному волейболі та однієї в пляжному.

Батут – для радості


Учені встановили, що стрибки на батуті сприяють виробленню у людини гормона радості. Саме тому вони є корисними для дорослих і дітей. Олімпійський дебют стрибків на батуті відбувся 2000 року в Сіднеї. Однак історія появи цього спортивного снаряда залишається маловідомою для більшості людей.
Прообразом батутів є конструкція, яку в 1930-х роках спорудив американський інженер і акробат Джордж Ніссен. Перший екземпляр він виготовив у власному гаражі. Головне призначення батутів він бачив у тому, аби забезпечувати страховку акробатам під час виступів на трапеції. Надалі Ніссен запустив батути у виробництво на комерційній основі.
Хоча, треба визнати, що перша подоба батутів з’явилася в ескімосів. Вони натягували шкури моржів на спеціальні каркаси, аби діти могли стрибати. Але про ескімоський винахід стало відомо пізніше, ніж про винахід Ніссена.
Існує і ще одна версія, пов’язана з цирком. Згідно з нею, подібні конструкції акробата Дю Трамполіне використовувалися у XVIII ст. у Франції. До речі, вже пізніше на честь цього циркача спеціальні пристрої для стрибків – із пружинами – стали називати трамплінами.
Перші змагання зі стрибків на батуті були проведені в Сполучених Штатах. Перший національний чемпіонат там організували 1948-го. «Моду» підхопила Великобританія, і незабаром цей вид спортивних змагань увійшов до міжнародного переліку. Перші змагання зі стрибків на подвійному міні-трампі провели в Лондоні понад сорок років тому.
Батут часто використовують у тренуваннях представники інших видів спорту. Активно стрибають на ньому і космонавти: таким чином вони вчаться контролювати своє тіло в умовах невагомості.
Оскільки батут дає заряд бадьорості – організмом виробляється ендорфін (гормон радості) – то заняття на ньому рекомендують людям при стресах і постійному емоційному напруженні. Ще один плюс таких занять – невелика стомлюваність від них.

Чемпіон з гумором


Колись було таке… На одному з південних курортів до знаменитого шахіста четвертого чемпіона світу Олександра Альохіна підійшов незнайомий чоловік і запропонував зіграти партію. Той погодився. Але, розставляючи на дошці фігури, прибрав одну свою туру. Партнер обурився: «Навіщо ви це робите? Ви мене зовсім не знаєте, але даєте мені туру фори…»
І Олександр Альохін вимовив фразу, яка стала такою ж знаменитою, як і її автор:
– Якби я не міг вам дати туру фори, я б вас знав.

Звалище болідів


Нещодавно у Франції просто неба виявили боліди «Формули-1» 1980–1990-х років. Машини в поганому стані були завантажені на причепи. Припускають, що це можуть бути не справжні авто Ferrari, Lotus і Renault, а їхні макети, які перебували в музеї або приватній колекції. Сумніви в оригінальності машин викликають їхні номери і розфарбування кузовів, що не збігається зі справжніми гоночними машинами.

Дрібні конфузи на великих стартах


Курйози трапляються досить часто навіть на стартах світового рівня. Не виняток і Олімпійські ігри. Нагадаємо про незвичайні випадки, які мали місце в олімпійській історії.

Антверпен-1920. Це бельгійське місто було сьомим господарем Олімпіад. До того моменту Ігри вже стали потужним брендом, який привертав до себе величезну увагу, а отже, і капітал. Провівши економічні розрахунки, бельгійська влада встановила справедливий, на її думку, тариф на вхідні квитки. Але бельгійським уболівальникам ці ціни здалися надто високими. На церемонії відкриття Олімпіади вони влаштували тотальний бойкот. Делегації спортсменів з прапорами своїх країн йшли колу стадіону практично за порожніх трибун. Зрештою оргкомітету довелося спочатку безкоштовно пускати на трибуни певні категорії громадян, а потім ще й відкрити бокові трибуни для вільного відвідування.

Амстердам-1928. Оголошувати головні спортивні змагання чотириріччя відкритими за традицією мав голова держави, у даному випадку королева Нідерландів. Однак вона відмовилася від почесного обов’язку. Їй здавалося, що Олімпіада схожа на «язичницькі ігрища». «Брати слово» замість своєї дружини довелося принцу Хендрику Оранському. До цих непорозумінь абсолютно байдужими виявилися французькі спортсмени. Головним для них було оглянути місце проведення церемонії за день до її початку. Однак сторож відмовився пускати французів на арену. Ті образилися, оскільки за кілька хвилин до них на стадіоні вже побували німецькі атлети. Конфлікт ледь не переріс у бійку, якій запобігли поліцейські.

Мельбурн-1956. Ті Ігри в Австралії виявилися єдиними в історії, на яких перші медалі було розіграно ще до офіційної церемонії відкриття і взагалі в іншій країні, навіть на іншому континенті. Справа в тому, що перед стартом Ігор австралійська влада забула скасувати закон, який обмежував ввезення на територію країни тварин, зокрема коней. Проведення кінних турнірів опинилося під загрозою зриву. У Міжнародному олімпійському комітеті знайшли оригінальний вихід: провести цей турнір в Швеції, причому до старту Олімпіади.
На чемпионате мира по спортивной гимнастике, который состоялся в этом году в Монреале, было много интересных событий.

Мисс и мистер чемпионата


Японец Кэндзо Сираи и канадка Бруклин Мурс стали обладателями специального приза «За элегантность» от швейцарской компании Longines, более тридцати лет являющейся официальным партнером Международной федерации гимнастики (FIG).
Сираи на канадском помосте завоевал три медали: «золото» в опорном прыжке и вольных упражнениях, а также «бронзу» в абсолютном первенстве. Мурс, будучи дебютанткой чемпионата мира, заняла пятое место в финале вольных упражнений и замкнула в многоборье Топ-15.
Впрочем, не цифрами в графе «Результаты» руководствовалось при определении лауреатов авторитетное жюри, в которое на этот раз вошли президент FIG Моринари Ватанабэ, легендарная румынская гимнастка Надя Команэч и бренд-менеджер представительства Longines в Канаде Ян Шарбонно. Грациозность, красота, гармоничность, артистичность и, конечно, же элегантность – вот что стояло во главе угла.
Отметим, что если среди женщин еще никто не становился «Мисс элегантность» больше, чем один раз, а учреждена награда была в 1997 году, то у мужчин трижды (2011, 2013, 2014) почетного звания удостаивался японец Кохэй Утимура.
Украинским спортивным гимнастам пока не удавалось получить статуэтку, денежную премию и эксклюзивные часы Longines. А вот в художественной гимнастике трижды свои симпатии жюри отдавало именно представительницам Украины: два раза – Анне Бессоновой (2007, 2009), один – ее тезке Ризатдиновой (2013).

Чудо на автопилоте


До чемпионата мира в Монреале этого гимнаста называли не иначе как «Летучий голландец». Без его поражающих воображение полетов над перекладиной последние несколько лет не обходились практически ни одни крупные соревнования. Олимпийский чемпион-2012, двукратный чемпион мира (2013, 2014) и Европы (2011, 2014) Эпке Зондерланд привык слышать восторженные возгласы трибун во время своих выступлений, но до такого изумления доводить болельщиков ему еще не доводилось.
Хотя, что там болельщики, даже специалисты поразились, когда Зондерланд после исполнения связки из двух перелетов: Ковача прямым телом с винтом и просто Ковача схватился за перекладину только одной рукой. Вторая, соприкоснувшись с грифом, неожиданно соскользнула вниз. Любой другой гимнаст в такой ситуации наверняка уже отправился бы на маты, поскольку удержать таким образом массу всего тела, казалось, просто невозможно. Эпке же, словно человек-паук, сделав оборот вокруг жерди на одной руке, вернулся в привычный ритм и как ни в чем не бывало продолжил свое упражнение.
На вопрос, как ему это удалось, Зондерланд, уже в ранге вице-чемпиона мира (за изобретение нового элемента «Ковача на одной руке» бонусы от судей, увы, не полагались, и голландец уступил в споре за «золото» хорвату Тину Србичу), ответил: «Я сам шокирован. Не знал, что я так умею, у меня не было времени подумать, это все произошло на автопилоте».
Позже в беседе с журналистами Эпке пошутил, что, возможно, ему стоит поменять фамилию с Zonderland, что в переводе с голландского буквально означает «без земли», на Zonderhand – «без руки».

Подковерные игры


Международная федерация гимнастики в порядке исключения допустила к финалу чемпионата мира в вольных упражнениях девятерых спортсменов. Такое беспрецедентное решение было принято после апелляции со стороны сборной Чили, которая отстаивала права своего соотечественника Томаса Гонсалеса.
Дело в том, что во время последнего четвертого потока мужской квалификации на ковре обнаружилась неисправность. Указал на нее организаторам голландский гимнаст Барт Дерло. Он заявил, что упал во время вольных упражнений из-за того, что его нога попала в какую-то яму, или на языке оригинала dead spot (что переводится как «мертвая зона»).
После того, как представители оргкомитета осмотрели ковер, выяснилось, что одна из соединительных реек покрытия сдвинулась, и это привело к нестабильности поверхности. Всем гимнастам, которые выступали в четвертом потоке разрешили переделать вольные упражнения. Правда, этой возможностью воспользовалось только несколько человек, в том числе товарищ Дерло по сборной Голландии Брем Верховстад. Со второй попытки ему таки удалось набрать нужную для попадания в финал сумму, правда, таким образом, он вытеснил из восьмерки также выступавшего в заключительном потоке, только раньше, чилийца Томаса Гонсалеса. Чилийская делегация подала протест, который был удовлетворен.

Цифры и факты


Пятерым гимнастам удалось защитить в Монреале титул чемпионов мира образца Глазго-2015: Кэндзо Сираи (Япония) и Марии Пасеке (Россия) – в опорном прыжке, греку Элефтериосу Петруниасу – на кольцах, британцу Максу Уитлоку – на коне, китаянке Фань Илинь – на брусьях. Правда, стоит напомнить, что два года назад первую ступеньку пьедестала Илинь беспрецедентно разделила еще с тремя гимнастками – россиянками Викторией Комовой и Дарьей Спиридоновой, а также американкой Мэдисон Кошан.

21-летний Тин Србич из Загреба, одержав на канадском помосте сенсационную победу в упражнениях на перекладине, принес Хорватии первое «золото» в истории чемпионатов мира по спортивной гимнастике.

Артем Долгопят завоевал в вольных упражнениях историческое для своей страны «серебро». До этого Израиль мог похвастаться только двумя бронзовыми наградами, обе были добыты в этом же виде программы, только другим гимнастом – Александром Шатиловым (2009, 2011).

Нина Дервал стала первой бельгийской гимнасткой, которой удалось не только пробиться в финал, но и завоевать медаль чемпионата мира («бронзу» на брусьях).

Если «золото» Кэндзо Сираи в опорном прыжке стало уже 46-й медалью высшей пробы для мужской сборной Японии на чемпионатах мира, то до Маи Мураками, победившей в Монреале в вольных упражнениях, на высшую ступеньку мирового пьедестала японским гимнасткам удавалось подниматься лишь раз – Кейко Танака-Икеда стала первой на бревне в Риме-1954.

Самой юной финалисткой чемпионата мира в Монреале стала румынка Иоана Кришан (15 лет 11 месяцев и 21 день), самой возрастной – Оксана Чусовитина (Узбекистан), которой 19 июня этого года исполнилось 42. Для двукратной медалистки Олимпиад (1992, 2008) и 11-кратной призерки чемпионата мира Чусовитиной этот мировой форум стал пятнадцатым в карьере.