Національний олімпійський комітет України
Спортивна мозаїка (№6-2017)
- Олімпійська Арена №6-2017
- Невідоме про відоме
Команду врятував вболівальник
У 50-ті роки минулого століття рідкісний випадок стався під час футбольного поєдинку двох західнонімецьких провінційних команд.Напружений матч добігав кінця, а рахунок залишався нічийним – 3:3. Раптом нападник команди гостей, отримавши м’яч, обвів двох захисників суперника, воротаря і легенько спрямував м’яч у порожні ворота. Стадіон завмер. Не розгубився лише один з шанувальників місцевої команди. Він стрімко кинувся до воріт і в останній момент зумів вибити м’яч з лінії. У протоколі матчу з’явився такий запис судді: «Гра закінчилася внічию через втручання глядачів».
Кінь-втікач
Своєрідний олімпійський антирекорд був установлений 1936 року в Берліні. Один з учасників змагань в кінному двоєборстві три години ловив коня, який втік. У підсумку спортсмен отримав 18 000 штрафних очок. Випадок унікальний, такого більше ніколи не трапялося.Забіг без суперників
На Іграх 1908 року в Лондоні у фінальному забігу на 400 м три американця, об’єднавши зусилля, відверто заважали шотландцеві Холсуеллу – він виступав за Великобританію і встановив у попередньому забігу олімпійський рекорд. Судді анулювали результати забігу і запропонували повторити його за два дні. Американці відмовилися, і Холсуелл біг сам. Зрозуміло, став чемпіоном.Марафон автостопом
На Олімпіаді 1904 року в Сент-Луїсі учасник престижного марафону Фред Лорц випередив своїх суперників, діставшись до фінішу на автомобілі. Як виявилося, у нього звело ноги після першої третини дистанції, і один з уболівальників запропонував підкинути його. Але нагороду Лорц не отримав, тому що його автостоп побачив один з офіційних спостерігачів. За іронією долі спортсмен Томас Хікс, котрий прийшов до фінішу другим і став лідером через дискваліфікацію Лорца, теж переміг не зовсім законно: за 7 кілометрів до кінця дистанції тренер зробив йому укол, щоб той міг бігти далі.Підміна близнюків
Траса супермарафонського забігу Comrades в Африці починається в Пітермаріцбурзі і закінчується в Дурбані. Або навпаки – залежно від того, проходить забіг «вгору» або «вниз». Напрямок змінюється щорічно. Перша десятка переможців отримує призи. Серхіо Мотсоненг 1999 року прийшов до фінішу дев’ятим і став одним з нагороджених. Але пізніше з’ясувалося, що Серхіо на частині дистанції підміняв брат-близнюк Фіка. Камери показали, що бігуни змінювалися мінімум двічі. Довести підроблення допомогло те, що близнюки носили годинник на різних руках. Серхіо був дискваліфікований на 11 років.
Воротар зі скальпелем
Один з найкращих воротарів в історії чилійського футболу і один з найкращих воротарів світу в 1980-ті роки вирішив допомогти своїй команді під час матчу, на якому вирішувалося, хто потрапить на чемпіонат світу 1990 року. Команда Чилі зіграла з командою Бразилії з рахунком 1:1. А під час другої гри в спину голкіперу Роберто Рохасу потрапила петарда. Воротаря з численними порізами і подряпинами, з яких сочилася кров, забрали з поля. Як потім виявилося, Рохас сам завдав собі травми скальпелем, який ховав у рукавичці. Команда Чилі була відсторонена, і на чемпіонат світу поїхали бразильці. Роберто Рохас був дискваліфікований довічно, але 2001 року дискваліфікацію скасували.Шахрай-імператор
Не виключено, що першим чітером (шахраєм) в історії спорту був римський імператор Нерон. Він вирушив на Ігри до Олімпії, де підкупом та залякуванням суддів примудрився дискваліфікувати всіх учасників. Після цього став переможцем в кожній дисципліні. Нерон розпорядився додати до програми Ігор гонку на колісницях. Причому його колісниця була запряжена десятьма кіньми, а у решти учасників – двома. Втім, потім імператор вирішив, що суперництво йому ні до чого, і в гордій самоті проїхав по колу під крики підданих. У творчому конкурсі переможцем став також Нерон.Чемпіонський сон на вокзалі
Німецький дискобол Роберт Гартінг впав у ейфорію після виграшу золотої медалі в Лондоні. На радощах він традиційно порвав майку на грудях, загорнувся в національний прапор і побіг долати спринтерські бар’єри, розставлені на біговій доріжці. Все б нічого, але поки Хартінг святкував перемогу, у нього вкрали акредитацію. Без документів його не пустили до Олімпійського селища (церемонія нагородження була призначена на наступний день, тому медалі у німця при собі не було), і йому довелося ночувати на залізничній станції. До ранку МОК відновив олімпійцеві акредитацію.Перемога в чужій майці
Уже після стартів олімпійський чемпіон Лондона зі стрибків у висоту Іван Ухов зізнався, що переможну спробу він виконував не у своїй майці. Чому це сталося? Готуючись до стрибків, Іван виявив пропажу дуже важливого елементу форми. Майку шукав ретельно, але безрезультатно. Виручив переможець Ігор-2008 Андрій Сильнов. Він віддав Івану свою майку. Саме в ній Ухов стрибав дві останні спроби.«Бандитський» танець Вільямс
Обігравши у фіналі олімпійського турніру Марію Шарапову, Серена Вільямс відсвяткувала перемогу кількома танцювальними рухами, які викликали великий ажіотаж у журналістів і громадськості. Справа в тому, що це був crip walk – відомий в США танець каліфорнійської банди Crip. «Я знаю назву цього танцю, але, думаю, її не варто вимовляти, вона не зовсім пристойна», – сказала Серена після матчу.З медаллю – в душ
Бразильський дзюдоїст Феліпе Кітадаї, котрий став бронзовим призером Олімпіади, не розлучався зі своєю медаллю ні вдень, ні вночі. Він не знімав нагороду, навіть приймаючи душ. Але коли партнери по команді стали кепкувати з нього, Кітадаї вирішив все ж нагороду зняти. Але при цьому медаль упустив. У неї відламалося вушко, в яке втягається стрічка. Крім того, на медалі стали помітні подряпини, а стрічка порвалася. Феліпе попросив Міжнародний олімпійський комітет видати йому нову нагороду. Організатори змагань пішли назустріч спортсмену і виділили йому нову медаль з резервного фонду.
Заробітки перших футболістів
Доходи футболістів високого класу вражають. Але так було не завжди. У давні часи футболістів складно було назвати професіоналами: гроші за ігри вони не отримували. Хоча в 70-х роках XIX століття вже були гравці, котрі заробляли собі на життя футболом. Наприклад, власник клубу оформлював їх на яку-небудь роботу, де вони ніколи не з’являлися.1879 року мав місце скандал з гравцем клубу «Дарвін» Фреге Сутером. Підозру викликав той факт, що після переходу до команди Сутер закинув свою роботу муляра: значить, за гру отримував не менший дохід. 1884 року керівництво клубу «Престон Норт Енд» звинуватили в тому, що воно виплачує гроші за ігри. Команду виключили з Футбольної асоціації Англії. Але це викликало обурення уболівальників. Зрештою вже наступного року Футбольна асоціація офіційно дозволила платити гроші гравцям.
Першим офіційно зареєстрованим професійним клубом став «Блекберн Роверс». У сезоні 1885/1886 рр. він виплатив гравцям 615 фунтів. Найбільше отримували Джеймс Форест і Джозеф Лофтхауз – по одному фунту стерлінгів на тиждень. 1889 року чемпіоном по заробітках став Нік Росс з «Престона» – він отримував 10 фунтів на місяць. Революцію в професійному футболі зробив голкіпер команди «Шеффілд Юнайтед» Вільям Фулк. В середині дев’яностих років XIX століття він зажадав від власників клубу оплачувати ще й той час, коли в чемпіонаті настає перерва. Керівництво пішло на поступки. Хоча під час відпочинку зарплата була значно нижче. Справжніми «олігархами» на початку минулого століття почувалися футболісти лондонського «Арсеналу». Кращі з них отримували по 7 фунтів на тиждень, а з преміальними виходило і до 10.
Чоловік–пенальті
1891 року ірландський експерт з футбольних правил Джон Пенальті запропонував ввести одинадцятиметровий штрафний удар за грубу гру або гру рукою гравця в межах штрафного майданчика його команди. Вперше такий удар був виконаний в ірландській футбольній лізі. Відтоді в цілому світі такий штрафний називають «пенальті».Корида по-футбольному
В іспанському місті Фуенте місцева команда приймала футболістів клубу «Гонша». Минуло кілька хвилин, гості вели з рахунком 2:0. І раптом на поле – один за одним – почали вибігати розлючені бики. Гравці, судді і публіка кинулися врозтіч. Гру довелося скасувати. Незабаром з’ясувалося, що биків, підготовлених для кориди, випустив на поле затятий уболівальник місцевої команди, щоб не допустити її поразки з великим рахунком.Бійка суддів
Одного разу перед футбольним матчем в аргентинському містечку Пелваріо суддя чомусь відчув неприязнь до своїх помічників, причому почуття виявилися взаємними. Ще до виходу на поле вони «обмінювалися люб’язностями». З початку гри суддя в полі демонстративно не звертав уваги на сигнали лайнсменів. Ті, зі свого боку, голосно критикували дії колеги. Розв’язка наступила в той момент, коли арбітр, всупереч вимогам помічників, відмовився скасувати гол – м’яч був забитий з явного положення «поза грою». «Судді на лінії» кинулися на «польового» арбітра зі стусанами. З великими труднощами їх розняли гравці обох команд.Бійкою арбітрів наприкінці 50-х років відзначилося італійське місто Сієна, де футбольні судді вирішили зіграти матч між собою. Склали дві команди, вийшли на поле. Все йшло нормально доти, поки в ворота однієї з команд не було забито спірний м’яч. Ось тут 22 гравці, кожен з яких відмінно знав і вмів тлумачити правила, стали доводити свою правоту. Зрештою, словесні суперечки переросли в бійку, припинити яку вдалося тільки поліції.
Киянин на першій Олімпіаді
На перших Олімпійських іграх сучасності – в Афінах-1896 – не було учасників з Російської імперії, хоча підготовка тривала в багатьох містах, насамперед у Києві, Одесі й Петербурзі. Невелика група одеситів виїхала до Греції, але грошей вистачило лише до Константинополя, довелося повернутися. Але один представник країни – киянин Микола Ріттер, все-таки дістався до Афін і подав заявку на участь в змаганнях з боротьби і кульової стрільбі. Але потім з невідомої причини забрав її.450 зайвих метрів
На Олімпіаді-1928 в Амстердамі під час забігу на 3000 м з перешкодами суддя, котрий рахував кола, ненадовго відлучився, а потім збився з рахунку. Спортсмени пробігли на 450 м більше необхідного. Але результати скасовувати не стали. Переможцем був визнаний фінн Вольмарі Ісо-Голло, який пробіг 3450 м за 10.33,4.