Спортивна мозаїка (№10-2016)

Олімпійська Арена №10-2016
Невідоме про відоме

Тайсон – «ботанік»

Ті любителі боксу, яким довелося бачити Майка Тайсона на рингу, напевно, не сумнівалися в тому, що він природжений боєць, здатний відправити в нокаут будь-якого, хто встане на шляху до перемоги. Злісний вираз обличчя, гора м’язів... Але, виявляється, так було не завжди, в дитинстві майбутній майстер рингу був типовим «ботаніком».
Майк Тайсон народився 30 червня 1966 року в одному з тих районів Нью-Йорка, де у молоді було два шляхи: спорт чи в’язниця. Батько Майка незадовго до народження сина покинув сім’ю, де, крім майбутнього боксера, було ще двоє дітей – син Рідней і дочка Денис. Не дивно, що дитинство Тайсона не було безхмарним: мізерне харчування, будинок без води і центрального опалення, не надто законослухняне оточення. З раннього дитинства щуплий і сором’язливий Майк був об’єктом глузувань і принижень, його били. У Майка був поганий зір, він носив окуляри, що додавало насмішок. Коли залякана і побита дитина тікала додому, приниження тривали: старший брат Рідней знущався з нього нітрохи не менше, ніж сусідські підлітки.
Повірити в те, що він може протистояти насильству, дитині допоміг випадок. У Майка було пристрасне захоплення – він розводив голубів. Тількі поруч з улюбленими птахами Тайсон забував свої негаразди. Але одного разу міцний хлопець скривдив одного з майкових птахів. Тайсона немов підмінили, в люті він кинувся на хулігана, котрий удвічі перевершував його за габаритами. Сталося неймовірне: кволий «ботанік» побив того, кого ще недавно боявся. Сам Тайсон згадував, що після цього випадку він бився з усіма, навіть з тими, хто був набагато сильніший за нього. А перші ази боксу юнак опанував у виправній колонії для неповнолітніх у відомого спортсмена і тренера Боба Стюарта. Потім наставником Тайсона став легендарний тренер Кус Д’Амато. 1985-го Майк вперше вийшов на професійний ринг, а в листопаді наступного року став чемпіоном світу. Тоді йому було 20 років.

Футболіст-легкоатлет

Найменш численною командою на Олімпіаді в Ріо була збірна Тувалу. Ця країна відрядила на Ігри лише одного спортсмена. Етімоні Тімуані є чемпіоном країни з футболу і навіть зіграв 5 матчів за національну команду. Але шанси футболістів Тувалу кваліфікуватися на Олімпіаду були рівні нулю, тому Етімоні поміняв футбольні бутси на легкоатлетичні кросівки. Він спеціалізується в бігу на 100 метрів.

Вік не перешкода

Найстаршою учасницею Олімпіади-2016 була новозеландка Джулія Броукхем, котра виступала в кінному спорті. Їй 62 роки. Цифра, звичайно, солідна, але для виїздки не шокуюча. Інша справа – спортивна гімнастика, де ветеранами вважають дівчат у віці 25 років. Оксана Чусовітіна зі збірної Узбекистану не пропускає літні Олімпійські ігри з 1992 року. Олімпіада в Ріо стала для неї сьомою. Треба сказати, що Оксана в свої 41 не ставила за мету неодмінно завоювати медаль, просто вона дуже любить гімнастику і їй подобається виступати.

Монах-олімпієць

Для японця Кадзукі Ядзави, лідера своєї збірної з веслувального слалому, Олімпіада в Ріо-де-Жанейро стала третьою в кар’єрі. У Лондоні він посів дев’яте місце, це найкращий результат країни за всю історію виступів у змаганнях з цього виду спорту. Здавалося, що після цього від уваги на батьківщині нікуди буде подітися, а вийшло навпаки. Він довго не міг знайти спонсорів і вирішив піти в буддистський храм. Прикладом для наслідування для нього став президент федерації каное префектури Нагано, котрий також є монахом. Ядзава з головою занурився в релігію. Тепер він тренується лише у вільний час – по півтори години на день, шість днів на тиждень. Такий графік не завадив йому потрапити на Олімпіаду-2016. Ядзава вірить, що йому допомагає духовна і ментальна сила.